Цитата Симоніда Кеоського 

У заголовку оповідання Г. Белль використав уривок з епіграми давньогрецького поета Симоніда Кеоського (556–468 рр. до н. е.). Епіграмою (тобто «написом») елліни спочатку називали віршований напис, викарбуваний на надгробному пам’ятнику або на предметі, що був принесений у дар богам. Потім так стали називати будь-які стислі ліричні вірші, написані елегійним розміром. Творчості Симоніда притаманні простий та ясний стиль, яскравість образів і велика емоційна сила — ніжні, проникливі, журливі ноти й пафос боротьби за батьківщину. Його вважають автором багатьох епіграм на тему греко-перських війн, зокрема відомого надгробного напису, присвяченого спартанцям, які загинули в битві під Фермопілами (480 р. до н. е.): «Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту, перекажи лакедемонянам, що ми полягли тут, вірні їхньому наказові». 

• Чи звернули ви увагу на особливості побудови оповідання?

Серед рис, що вирізняють «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…», зауважимо:

1) розповідь подається від першої особи, через внутрішній світ безіменного юнака;

2) реальна картина розкривається читачам водночас із героєм, його очима;

3) сюжет побудований на поступовому впізнаванні героєм рідної школи.

Зосередимося на останньому пункті.

Справді, ми спостерігаємо, як безіменний юнак зупиняє погляд на певних предметах. Цитата: «Спершу йшли довгим, тьмяно освітленим коридором, із зеленими, мальованими олійною фарбою стінами», кінець цитати.

А далі за текстом: Фейєрбахова «Медея», Парфенон, бюсти від курфюрста (за цим новим для вас словом криється титул князя у Священній Римській імперії) до Гітлера, три погруддя — Цезаря, Цицерона та Марка Аврелія, портрет Фрідріха Ніцше та краєвид того. За кожним упізнаваним елементом інтер‘єру школи маємо певний культурний код.

• Пригадайте, якою була доля Медеї, дружини Ясона?

На полотні Ансельма Фейєрбаха «Човен Медеї перед вигнанням» героїня постає ще до скоєння страшного злочину - вбивства синів.

• Який підтекст ми вбачаємо в цій картині?

• Можливо, в образі Медеї криється сама Німеччина?

І як жінка зі сторінок античних міфів має прийняти рішення про долю власних дітей, так і Німеччина бере відповідальність за долю синів країни.

Розмірковуючи в такому руслі, можемо дійти висновків, що в образі Парфенона представлено велич минулого, в образі курфюрста, роль якого традиційно виконував німецький імператор, — велич Німеччини та її вплив на всю Західну Європу.

Розуміючи цю паралель, цікаво проаналізувати, чому в тексті бюст курфюрста стоїть поряд із бюстом Гітлера.

Далі — бюст Фрідріха Великого, який зібрав могутню армію.

А картина з краєвидом Того — ця місцина була під протекторатом Німецької імперії — відсилає нас подумки до втрачених колоній.

Отже, твори мистецтва, що розташовані вздовж стін, не тільки допомагають безіменному юнаку впізнати школу, а й відіграють ще одну важливу роль — дають можливість дослідити історію Німеччини, особистостей, які вплинули на неї, та зрозуміти, чому нація дійшла до фатальної війни.

Фрідріх II - третій прусський король (1740—1786), Бранденбурзький маркграф, курфюрст Священної Римської імперії. провів реформи, що укріпили прусську армію, промисловість та освіту країни. Вів затяжні війни з Австрією (1740—1742, 1744—1745, 1756—1763) за Сілезію; здобув її в результаті Семирічної війни. Внаслідок першого поділу Речі Посполитої (1772) приєднав до королівства Польську Пруссію (Західну Пруссію), таким чином об'єднавши усю історичну Пруссію. Захистив Баварію від поглинання Австрією в ході війни за баварську спадщину (1778—1779). Підтримував Просвітництво, був одним із представників освіченого абсолютизму, називав себе «першим слугою держави». Виступав патроном наук та мистецтв, заохочував німецьку еміграцію до Пруссії, проголосив свободу віросповідання, заборонив тортури, допустив до державного управління, судочинства та освіти вихідців з простолюду. Збудував палац Сансусі (1747). Помер бездітним у Потсдамі, Пруссія. Похований у палаці Сансусі. У німецькій традиційній історіографії ХІХ—ХХ століття зображується як національний герой Німеччини, видатний стратег, мудрий і ефективний правитель. Прізвиська — Фрідріх Великий (нім. Friedrich der Große; за перетворення Пруссії на велику європейську державу); «Старий Фріц» (нім. Alter Fritz; за найтриваліше правління серед прусських королів); «картопляний король» (нім. der Kartoffelkönig; за насаджування культури картоплі).