Життя І.С. Нечуя-Левицького і його творчість як новий імпульс української літератури.

1.Біографія письменника   

Іван Семенович Левицький народився в містечку Стеблеві, тепер Корсунь-Шевченківського району на Черкащині в родині священика 25 листопада 1838 р. Перші знання отримав від батька, який навчав грамоті селянських дітей. У 1845р. майбутній письменник розпочав навчання в дядька Є. Трезвинського, вчителя Богуславського духовного училища, а 1847р. вступив до Богуславського духовного училища. По закінченні у 1853 р. Богуславської бурси він вступив до Київської духовної семінарії.

Після духовної семінарії вчителював у Богуславському духовному училищі.

У 1861 р. І. Левицький вступив до Київської духовної академії, закінчивши її дістав призначення на посаду вчителя російської словесності в Полтавській духовній семінарії.

Перша повість "Дві московки" була написана в 1866р. Письменник переїхав до Каліша, де працював учителем гімназії. У 1867 р. він перевівся на педагогічну роботу в Седлець.

За сприяння Пантелеймона Куліша у львівському журналі "Правда" у 1868 р. під ім'ям Іван Нечуй були надруковані повісті "Дві московки", "Причепа", оповідання "Рибалка Панас Круть".

Наступного року вийшло оповідання "Рибалка Панас Круть". І. Левицький подорожував Швейцарією, а 1873 р. переїхав на педагогічну роботу до Кишинева.

У 1874 р. у Києві видано збірку творів, куди увійшли роман "Хмари", оповідання "Не можна бабі Парасці вдержатись на селі", "Запорожці".

У 1876р. написані повісті "Микола Джеря", "Бурлачка", 1878р. — повість "Кайдашева сім'я".

1880р. І. Левицький відвідав могилу Т. Шевченка, написав про нього нарис. Наступного року була створена повість "Старосвітські батюшки та матушки". У 1884 р. письменник виїхав на лікування в Карпати, написав оповідання "Чортяча спокуса". У зв'язку з постійним наглядом поліції І. Левицький змушений залишити педагогічну діяльність і переїхати в 1885р. до Києва.

Протягом 1886—1893 рр. ним створені повість "Пропащі" легенда "Скривджені й нескривджені", повість "Над Чорним морем", оповідання "Афонський пройдисвіт", нарис "Українські гумористи і штукарі", повість "Навіжена", оповідання "Вітрогон", повість "Поміж ворогами".

Історичний роман "Князь Єремія Вишневецький" (вперше надрукований у Харкові 1932 р.) був написаний у 1896—1897 рр., водночас були надруковані повість "Не той став", оповідання "Старі гультяї".

У 1903р. створені повісті "Неоднаковими стежками", "На гастролях в Микитянах", оповідання "Гастролі", 1906р. — написані стаття "Українська поезія", оповідання "Київські прохачі", нарис "На Дніпрі" та інші. У 1908р. —оповідання "Біда бабі Парасці Гришисі", "Біда бабі Палажці Солов'їсі" (надруковані 1909 р.)

Протягом 1910—1914 рр.. І. Левицьким створені оповідання "Вольне кохання", "Телеграма до Ірицька Бинди", нариси "Сільська старшина бенкетує", "Апокаліпсична картина в Києві", "Мар'яна Погребнячка й Бейліс", "Уривки з моїх мемуарів і згадок".

Письменник помер 15 квітня 1918р. у Києві, похований на Байковому кладовищі.

 2.«Цікавинки» про письменника.

1. Батько Івана Нечуя-Левицького — Семен Степанович Левицький (нар. 1814) був православним священиком, як і його предки по батьковій лінії. Він був суворий і темпераментний, провідник і просвітитель, шанував козаччину й Шевченка. Мати, Ганна Лук’янівна, у дівоцтві Трезвинська, була неписьменна, але була чутливої душі. Вона часто не могла дослухати до кінця житія якогось святого й починала плакати, а малий Іван разом з нею. Коли Івану йшов 13-ий рік, його мати померла. Вона двічі народжувала двійню, і це підірвало її здоров’я.

2. Сам І. Нечуй-Левицький ніколи не був одружений, мав реноме відлюдника. У Києві письменник мешкав у флігелі на вул. Новоєлизаветинській (тепер Пушкінська, 19). У дворі був садок, невеликий ставок і пасіка. Тут він прожив до 1909 року, коли дім знесли.

3. Іван Левицький мав низку дивацтв, наприклад, завжди ходив з парасолькою. Він був надзвичайно пунктуальним. Щодня, у визначений час, ішов гуляти одним і тим самим маршрутом: до Володимирської вулиці, потім до фунікулера й назад Хрещатиком додому, завжди під парасолькою. Спати лягав рівно о десятій, навіть із власного ювілею пішов спати, не дослухавши вітальних промов.

4. І. Нечуй-Левицький зовсім не вживав спиртного. Дуже не любив суперечок: хворів по два тижні, після того як доводилося з кимось посваритися. Про нього в Києві ходили анекдоти, що журнали читав не регулярно, а весь комплект наприкінці року, і потім переказував усім старі новини з тих журналів.

3. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ. (Учні зачитують хронологічний запис основних подій з біографії письменника.)

ПІДСУМКИ УРОКУ

Рефлексія

✵ Що дізналися нового на уроці?

✵ Чого навчилися?

✵ Що найбільше запам’яталося?

 4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ :

✵ Вивчити біографію І. Нечуя-Левицького.

✵ Прочитати повість «Кайдашева сім’я».