І. Я. Франко – письменник, учений, громадський діяч. Багатогранність діяльнність діяльності в українській літературі. 

Маловідомий Франко. Цікаві факти про життя Івана

Сійте в головах думи вольні

Друкована спадщина Франка налічує 50 томів. І це лише третина написаного. Його доробок українською, німецькою, польською, російською, болгарською мовами за приблизними оцінками – кілька тисяч творів. Вершиною поетичної творчості стала поема “Мойсей” (1905), де за допомогою біблійного сюжету алегорично зображено піднесення українського народу на боротьбу за незалежність.

              У 1915 році було розпочато процес висунення Франка на здобуття      Нобелівської премії в галузі літератури. Проте до участі в конкурсі він не дожив.

      Письменницьку діяльність поєднував із науковою. Українські та зарубіжні часописи рясніли численними       статтями, оглядами, нарисами з фоль­клористики, етнології, історії, філософії, літературної критики, соціології, економіки. У 1893-му захистив у Відні докторську дисертацію з філософії.

Ще за життя здобув титул “галицького Шевченка”, “великого Каменяра” та “українського Мойсея”.

             15 фактів із життя Івана Франка

1. Відзначався колосальною працездатністю. За 40 років активного творчого життя кожних два дні виходив новий твір письменника (вірш, новела, повість, роман, монографія тощо). Щороку видавав по 5-6 книжок.

2. Став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя літературною працею.

3. У гімназії сидів на останній парті, але міг майже дослівно переказати розповіді вчителів на заняттях. У п’ятому класі під час уроків, які вважав нецікавими, читав Шекспіра в німецькому перекладі.

4. У гімназійні роки, залишившись без батьків, заробляв на життя репетиторством. Із тих коштів зібрав величезну на той час бібліотеку – понад 500 томів.

5. Чотири рази його ув’язнювала австрійська влада (у 1877, 1880, 1889 і 1892 рр.).

6. Володів 14 мовами. Поет, прозаїк, фольклорист, перекладач, публіцист, філософ, економіст, політик, громадський діяч. Сучасники називали його “академією в одній особі”.

7. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою, іншими мовами. Перекладав на українську в тому числі з давньої вавилонської, давньоіндійської, давньоарабської, давньогрецької, східних мов.

Перекладав також на німецьку українські народні пісні, допомагав Михайлу Грушевському з німецьким перекладом “Історії України-Русі”.

8. Співзасновник першої української політичної партії – Русько-Українська радикальна партія – та перший її голова, автор програми.

9. Закликав населення Галичини називати себе українцями, а не русинами. ” Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіціяльних кордонів…”, – писав він у листі до молоді в 1905-му.

10. Одним із перших спрогнозував крах ідеології марксизму, а соціалістичну державу назвав тюрмою: “Люди виростали б і жили би в такій залежності, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших поліційних державах нема й мови. Народна держава сталась би величезною народною тюрмою”.

11. Радянський режим називав його атеїстом. А він залишався глибоко віруючою людиною. Виріс у побожній родині, досліджував Святе Письмо, товаришував із галицькими священиками, мав приязні стосунки з митрополитом Андрієм Шептицьким.

12. Його переклад біблійної “Книги Буття” досі залишається найбільш точним перекладом цієї частини Біблії українською мовою.

13. Ледь не запізнився на власне весілля з Ольгою Хоружинською. У кабінеті батька нареченої знайшов стару книжку і переписував із неї рідкісного вірша.

14. Останні сім років писав лівою рукою, бо права була паралізована. Систематизува­ти та упорядковувати матеріали йому допомагав син Андрій. Двоє синів Івана Франка (Пе­тро і Тарас) вступили до складу легіону Українських січових стрільців.

15. Помер Іван Франко 28 травня 1916-го на чужих руках – сини були у війську, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність і нестачу грошей ховали в чужій вишиваній сорочці, в “позиченій” ямі на шість домовин.

В окремій могилі перепоховали Івана Франка через 10 років.

Письменник і вчений володів надзвичайними екстрасенсорними здібностями, був першим українським професійним політиком, а також тримав удома справжній зоопарк.

Про те, хто такий Іван Франко, нагадувати не варто. Постать українського генія, який володів 14-ма мовами і займався десятком різних видів творчої діяльності, повинна бути прикладом щоденного наслідування для кожного. Творча спадщина Франка вражає, а його працездатності дивуються найбільші трудоголіки сучасност

                Іван Франко біографія коротко

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині (тепер Львівська область). Тобто за походженням він галичанин. 

1862 – 1864 рр. – Іван Франко навчається в початковій школі Ясениця Сільна. 

1864 – 1867 рр. – навчання в школі при василіанському монастирі у Дрогобичі. 

1867- 1875 рр. – навчання в Дрогобицькій гімназії. 

1874 р. Іван Франко дебютував сонетом “Народна пісня” у львівському журналі “Друг”. 

З 1875 р. Іван Франко – студент філософського факультету Львівського університету, учасник редколегії журналу “Друг”. 

У 1876 р. виходить перша поетична збірка “Баляди і розкази”. 

У червні 1877 р. Івана Франка заарештовано (на 9 місяців). 

У 1878 році разом з Михайлом Павликом засновує демократичний журнал “Громадський друг”; видає два збірники “Дзвін”, “Молот”. 

У березні 1880 р. в селі Яблуневі австрійські жандарми вдруге заарештували Івана Франка. 

З 1881 року бере активну участь у виданні журналу “Світ”. 

В 1891 році Франко завершує навчання в Чернівецькому університеті. 

З 1883 року він працює у щоденній газеті “Діло”, журналі “Зоря”. 

У 1885 році Франко відвідує Київ, а в 1886 р. одружується зі студенткою Вищих жіночих курсів Ольгою Хоружинською. Разом подружжя виховало 4 дітей – Андрія, Тараса, Петра, Анну. 

1887 р. – вихід збірки “З вершин і низин”. 

У 1892 р. І. Франко прослухав лекції з класичної філології у Віденському університеті й захистив докторську дисертацію “Варлаам та Йоасаф”. 

1896 р. – виходить збірка “Зів’яле листя”, а в 1897 р. – “Мій Ізмарагд”. 1900р – збірка “Із днів журби”. 

26 листопада 1915 року українська громадськість Відня висунула кандидатуру Івана Франка на здобуття Нобелівської премії (отримати завадила смерть). 

28 травня 1916 року Івана Франка не стало, він похований на Личаківському цвинтарі у Львові. 

Іван Франко твори Збірки Івана Франка: «В поті чола» (1890) «Зів’яле листя» (1896) «Мій Ізмарагд» (1897) «Галицькі образки» (1897) «Смерть Каїна» (1889) «Іван Вишенський» (1900) «Із днів журби» (1900) «Semper tiro» (1906) «Давнє і нове» (1911) Твори: – поема «Мойсей» (1905) –     повість «Boa constrictor» (1878) – соціальний роман «Борислав сміється» (1882) – історичну повість «Захар Беркут» (1882) – дитячий твір «Лис Микита» (1890) –роман «Для домашнього вогнища» (1892) – соціально-психологічна драма «Украдене щастя» (1893) – дитячий твір «Абу-Касимові капці» (1895) – роман «Основи суспільності» (1895) – роман «Перехресні стежки» (1899–1900 рр.)