Складність і суперечливість характеру Чіпки. Його еволюція від правопорушника до розбійника. Стор. 50-51

1. Сюжетна лінія роману

Основні сюжетні лінії

1. Рід та життя Чіпки;

2. Рід та життєвий шлях Максима Гудзя;

3. Історія життя Грицька та Христі;

4. Життєпис панів Польських, історія села Піски.

Другорядні сюжетні лінії

1. Мотрі Луківни (матері Чіпки);

2. Івана Вареника (батька Чіпки);

3. Явдошки;

4. Василя Прохора.

2. Творче завдання

Створити загальнолюдський моральний кодекс на основі прислів’їв, приказок.

Все добре переймай, а зла уникай.

Добре ім’я — найкраще багатство.

З ким поведешся, в того й наберешся і т. ін.

Чи сповідував у своєму житті ці святі моральні принципи головний герой роману Чіпка Варениченко? Ні. Можливо, те, що він час від часу був надто свавільним, робив переступи прадідівських законів, і призвело його до морального падіння. Правда, на те були й інші причини зовнішнього характеру, що ускладнювали шлях Чіпки.Тому його доля викликає у нас неоднозначні думки.

Як бачимо, головний герой роману — психологічно складна, вразлива натура. Добре і зле в ньому живе водночас. Тому глибокий аналіз цього образу викликає в нас так багато різних міркувань, спонукає замислитись над суттю людського буття.

· Пригадаймо, чиїм сином був Чіпка.

Мати — зневажена селянка, яка й хати власної не мала. Єдине багатство — це працьовиті руки й чесна душа.

Батько — панський попихач, утікач із панської неволі, москаль. Тобто, Чіпка походить з тих найбільш обділених, уярмлених українців, які народжувалися й виростали з тавром невільника. А тут ще й — «байстрюк», «виродок». Чіпка змалечку відчув

себе нелюбим, відкинутим, другосортним. Так мало радості й добра зазнав, і так багато болю.

· Які особливості характеру проявляв Чіпка в дитинстві та юності? Чи щось насторожило вас?

Найкращі свої риси малий проявляв у спілкуванні зі своїми добрими наставниками — бабусею Оришкою та дідусем Уласом: він виявляв свій природний розум, метикуватість, прагнення творити добро. Водночас рано усвідомлена соціальна кривда сприяла тому, що виростав хлопець надто нервовим, озлобленим, готовим до помсти. Пригадується, як у відповідь на покарання Чіпка хоче підпалити обійстя свого хазяїна Бородая. Насторожує і момент, коли разом із пустотливим та байдужим Грицьком Чіпка з насо-лодою відкручує голови горобцям. Можна простежити, як у нього з дитинства розвивається неконтрольоване психікою почуття помсти, яке часто за своєю силою перевершує саму правду.

· Чи траплялося вам у середовищі підлітків спостерігати невиправдану жорстокість?

· Розкажіть про Чіпку-хлібороба, охарактеризуйте його почуття і настрій в той період життя?

· Чому так тяжко сприйняв герой те, що в нього забирають землю?

· Що є свідченням слабкої волі Чіпки?

· Хто підказував йому вихід із становища?

Недаремно, саме тут, серед полів, до Чіпки прийшло кохання. Разом із землею Варениченко втрачає віру в справедливість, у людей: «Що тепер я? Людський потикач, наймит?..

Пропало… все пропало… і добро, і душа пропала…, бо немає правди між людьми».

Мотрі також було жаль землі, але найстрашніше було втрачати сина. Відчуваючи серцем недобре, вона каже: «Навіщо, це ти, сину, сам собі лихо робиш? Це ж ти сам себе з світа зживаєш… Плюнь ти на ту землю!.. Що ж робити?.. Жили ж он без землі кілька літ, та хліб їли… й тепер не сидітимемо без нього… Тоді ти малий був,— сама пучками та ручками заробляла,— та не померли з голоду… А тепер — не те, що тоді!.. Тепер і ти заробляєш, і я допоможу».

Хіба це не було добрим научуванням? Але Чіпка не послухався матері. Відтоді він то втрачає людську подобу, то знову приходить до тями і стає тим бажаним, добрим Чіпкою, що подобається й автору й читачам.

· Які вчинки Варениченка викликають у вас осуд?

· У яких випадках він чинить переступи, порушує найголовніші правила народної моралі й етики?

А в яких епізодах Чіпка проявляє кращі риси свого людського єства — розсудливість, мудрість, доброту?

Дайте оцінку вчинкам Ничипора після вигнання із земства?

· Яке із згаданих на початку уроку прислів’я могло б стати коротким підсумком його безславного кінця?

Пристрасть Чіпки до чарки, невміння правильно оцінити свої вчинки викликають осуд. Тверезіючи, він розумів, що чинить щось жахливе, але знову в горілці топив біль, а разом із ним і все те добре, що залишилося в його душі. Селяни розуміли страждання скривдженого парубка, проте не прощали йому злочинного життя, зневажливого ставлення до матері. Не прощає йому й автор. То чи не повторює Чіпка своїм життям той логічний ряд: неволя — приниження — пияцтво — злочин.

У хвилини розпачу з вуст Чіпки прозвучали зболені слова: «Де ж правда?». Так і не знайшов він відповіді на це питання в суспільстві, серед якого жив. А вибори до земства, які стали підлим обманом і наругою над безграмотними селянами, остаточно вбили віру в справедливість. Аморальність пореформеної Росії автор показав через підкупи, хабарництво, вражаючий цинізм чиновників.

Але й сам Чіпка виявився не гідним поваги людей. Озлобленість і мстивість керують його вчинками. Грабежі на шляхах він називає «відбиранням свого», зрівнюванням багатих з бідними. Отже, відплата за особисту кривду стає потворною, злочинною стосовно інших. Коли ж Чіпка остаточно знавіснів, розтоптав надії коханої дружини Галі на щасливе родинне життя, втопив рештки своєї честі в безневинній крові родини Хоменків, вироком прозвучали Галині слова: «Так оце та правда?! Оце вона!!!»

· Які почуття вкладено в слова Галі? Що рухало вчинками

Чіпки: розум чи почуття?

У народі кажуть: ніколи не приймай рішення у гніві. Чіпка ж не замислювався, перш ніж зробити якийсь крок. Його серце ніколи не радилося з розумом, ставало сліпим у злобі й часто вело на слизьку дорогу. Тому всі його добрі наміри й помисли були перекреслені жахливими вчинками, кривавими злочинами.

Слово вчителя. Народ, найсправедливіший суддя, каже: «Добро довго пам’ятається, а лихо ще довше». Про це варто знати кожному.

3.Прочитайте відгук про Чіпку (О. Гончар. Перший симфоніст української прози, 1978 р.)

Спробувати зробити власні висновки.

У молодості Чіпка — горда й незалежна людина. Він ладен стати на оборону правди людської, він здатний на вчинок безкорисливий. Іноді такі натури виявляли себе в справах героїчних, їхні імена, як, приміром, імена Олекси Довбуша чи Кармелюка, народ оповив легендами. Потенційно, внутрішнім ладом душі Чіпка чимось рідня цим натурам. Проте на відміну від них він пішов іншим шляхом… Скалічений у нерівній боротьбі із системою гноблення й несправедливості, він, що подавав світлі й великі надії, в кінці роману деградує, втрачає людське обличчя, стає бандитом, кривавим убивцею, якого зрікається навіть рідна мати. Суворий реалізм письменника виявився і в тому, що він, «не пожалів» свого героя, у всій нещадності показав його складну життєву еволюцію.

(Відповіді учнів)

Чіпка — тип селянина-трудівника. У його образі автор відбив найістотніші риси трудящого селянства за капіталізму: працьовитість, любов до землі, ненависть до поміщиків, куркулів й інших експлуататорів, пристрасне бажання волі й кращого життя.

Проте Чіпка в змалюванні П. Мирного не тільки позитивний герой. У ньому, на думку автора, є і негативні риси. Чіпка недостатньо зв’язаний із трудовим народом. Він не став на шлях організованої боротьби проти експлуататорів, а потоваришував з п’яницями, розбійниками, морально зіпсованими людьми. Співчуваючи, підтримуючи його в боротьбі проти поміщиків, чиновників, земців, народ засуджує ті вчинки Чіпки, які зв’язані з розбоєм, з грабежем. Гине сила, яка в інших соціальних умовах могла б дати велику користь народові. Ось чому автори назвали Чіпку «пропащою силою».

Домашнє завдання. (Письмово)

Хто з героїв і героїнь роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»:

1. «…дізнавшись від бабусі, що бог усіх «хлібом годує», дивується, чому це мати сама «хліб заробляє,— ось досі з роботи нема»?

2. «…мав чотири прізвища»?

3. «…до батьків горнувся, а на голоту дивився згорда, хоч сам вийшов із бідноти»?

4. «…часто вживав прислів’я «своя сорочка ближча до тіла», «дарованому коневі в зуби не дивлються», «як багатство, то й щастя»?

5. «…намагалася повернути свого чоловіка до чесної праці, а, втративши надію на щасливе життя з ним, накладає на себе руки»?

6. «…дізнається про страшний злочин сина і, перемагаючи материнське почуття любові, йде до волості, щоб заявити на нього»?

7. «…покарала наймичку тим, що почепила їй на шию ненароком задавлене кошеня й примусила так прилюдно мазати панські кухні»?

8. «…любив вживати високопарні, незрозумілі для простих селян слова на зразок «всесловность земська», «інтелектуальная деятельность», «алтарь общественного благополуччя»?

9. «Тонкий, цибатий, як журавель, з рижуватим, жорстоким, як на ведмеді волоссям, з великим лобом — хоч кошенят бий, з великими, розумними, сірими очима, з товстою, униз обвислою губою»?

10. «…низенька, чорнявенька, не дуже хорошої вроди дівчина»?

11. «А й дитина ж то вийшла — на славу. Повновидне, чорняве, головате, розумне… Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе»?

12. «З молодих літ зсушена то працею, то нуждою, суха, як опеньок, тиха, бідненько зодягнена»?