Embedded Files
Мета (формувати компетентності): предметні: літературознавчу: уміння розпізнавати й аналізувати новелістичний твір; пошуково-дослідницьку: визначення проблематики «Intermezzo»; пояснення глибокого психологізму новели, особливості її композиції; поглиблення знань про імпресіонізм у літературі та образотворчому мистецтві; ключові: уміння вчитися: формування образного мислення, уміння сприймати художній текст у його єдності з життям; комунікативну: визначення частин новели, що справили найбільше враження, уміння пояснювати свій вибір, «бачити» і «чути»; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурну: сприймання природи як цілісної системи, її збереження та усвідомлення взаємозв'язку з людиною; громадянську: толерантне ставлення до інших культур.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.
Обладнання: текст новели «Intermezzo», ілюстративний матеріал до твору.
У хвилини розчарувань мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи.
Михайло Коцюбинський
Кожен із нас потрапляє під колесо долі хоч раз у житті, вся річ у тому,
щоб підвестись і продовжувати жити так, ніби нічого не трапилося.
Роман Іваничук
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
1. Вступна бесіда
✵ Чи доводилося вам відчувати втому, неспокій у душі?
✵ Чи здавалося інколи, що через проблеми інших людей (рідних, друзів, ровесників) не можете розібратись із власними?
✵ Чи хотілося вам залишитися на самоті деякий час, щоб ніхто не заважав.
✵ Що допомагало вам вийти з цього стану? Дайте корисні поради.
2. Хвилинка декламатора
Підготовлений учень читає уривок із «Intermezzo» від слів «Лишилося тільки спакуватись…» до «… я скрізь і завжди стрічаю людину».
3. Слово вчителя
У житті кожної людини трапляються такі моменти, коли приходить «чорна полоса», стає якось не по собі, коли у душу непомітно закрадається неспокій, який руйнує звичайний ритм життя, заважає працювати, вірити. Що ж робити у таких випадках? Кожен із вас, як я зрозуміла, має свій «рецепт» боротьби з депресивним станом. На ці запитання також дає відповідь і Михайло Коцюбинський у новелі «Intermezzo», уривок з якої вам був прочитаний. Митцеві художнього слова вдалося передати психологічний стан людини — митця та абсолютно незвичайну за жанром новелу з ознаками «поезії в прозі», яка є поетичною світлиною душі автора.
4. Асоціативний кущ
✵ Як ви розумієте слово «світлина» ?
✵ Які асоціації у вас виникають зі словом «душа» ?
Отже, душа — це внутрішній голос, стержень людини, її людське я. У нотатках до книги «Пам’яті душі» сам Коцюбинський писав: «Хто щасливий? Той, хто дає багатство, а бере найменше. На чиїх слідах виростають найкращі квіти — хто по своїй дорозі розкидає для вжитку всіх самоцвіти!»
III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Пояснення епіграфа
2. Постановка проблемного запитання
«Відхід головного героя від суспільства — це зрада народних інтересів чи відпочинок утомленої душі митця на лоні природи?»
IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Історія написання новели
1.1. Слово вчителя.
Ліричний герой твору «Intermezzo» — це не хто інший, як Сонцепоклонник Михайло Коцюбинський, який дуже трепетно, з особливою любов’ю ставився до сонця, природи, адже вони додавали снаги його хворобливому з дитинства організмові, а виснаженій душі — натхнення для творчості.
1.2. Теорія літератури.
✵ Що таке інтермецо?
✵ До якого пласта лексики належить це слово?
Intermezzo в перекладі з італійської означає «перерва». У музиці — невеличка інструментальна п’єса, що в XVII ст. виконувалася в перерві між актами трагедії, а пізніше — опери. Отже, це музичний термін.
1.3. Причини написання новели (розповідь учителя або повідомлення учня (випереджувальне завдання))
Епізод, описаний Коцюбинським, справді мав місце в житті письменника 1908 року. Це був рік найбільшого розмаху реакції, яка настала після революційних подій 1905-1907 років. Кожен день приносив звістки про розправу над людьми, які боролися за землю і за волю. Тюрми переповнилися правдошукачами, військово-польові суди чинили розправи, а то й самосуди: стріляли, вішали, били.
У листі до М. Чернявського Коцюбинський писав: «Ви не можете уявити собі, що я пережив, бачачи те все на власні очі, і який це мало вплив на мої хворі нерви. Мені тепер ще гірше, ніж було: не можу ані спати, ані їсти. Ледве пишу до вас».
Украй виснажений службою, громадською роботою, знесилений хворобою, він мріяв про відпустку. Окрім цього, дедалі нестерпнішою ставала проблема вибору між Олександрою Аплаксіною та родиною. Митець слова не бачив виходу з такого драматичного любовного трикутника, і ця обставина змушувала його страждати. Беатріче… Так називав її Коцюбинський. Сімейні стосунки з дружиною, Вірою Дейшею, були дуже натягнутими, лише діти не давали йому розірвати шлюб. Закоханим залишалося лише листуватись.
Його листи до коханої, видані у 1938 році, — це чималий том, роман у листах. О. Аплаксіна пережила Коцюбинського на кілька десятків років, але так і залишилася до кінця життя самотньою.
2. Діалог між дружиною Вірою Дейшою і Коцюбинським
Увійшла дружина — спокійна, впевнена.
— Так далі тривати не може. Я не збираюсь ні про що просити, але ти мусиш сказати, як нам жити далі?
Тільки тепер він помітив у її руці лист. Одразу впізнав почерк Беатріче. Пекучий сором і жаль охопили його. Вона щось говорила про дітей, про перші роки кохання, при цьому залишалась незворушною: ні сльозинки, ні докорів — сухий бухгалтерський підсумок їхнього життя. Він слухав і не слухав. Відчував лиш, як повільно провалюється у безодню. І сказав:
— Вибач, якщо все це можна вибачити. Я не залишу сім’ї, коли навіть доведеться переступити через себе.
Вона вийшла. Він озирнувся довкола, в цілому всесвіті не було нікого. Нікого і нічого, тільки пекучий нестерпний біль.
Хіба вмерти? Ні дружина, ні Беатріче від цього не постраждають. Що він може їм дати, крім горя? Ковтнути отруту і ввійти у царство спокою. Але не міг ворухнутись. Тіло немов розбив параліч. «Це — межа, — зрозумів він. — Там, за нею, — божевілля».
3. Робота над змістом (Коментоване читання перших частин новели)
4. Слово вчителя з елементами бесіди
Вкрай виснажений М. Коцюбинський звертається до друзів із проханням прийняти його на літній відпочинок. На цю просьбу відгукнувся меценат, давній знайомий, великий землевласник Євген Чикаленко, який радо запропонував письменнику свій дім у селі Кононівка. Там Михайло Михайлович провів декілька тижнів. Тому й новела «Іntermezzо» присвячена Кононівським полям.
✵ Зверніть увагу на присвяту. У чому її незвичність?
✵ Хто з письменників присвячував твори і кому? Назвіть їх. (Т. Г. Шевченко — В. Жуковському «Катерина», Якову де Бальмену «Кавказ», Марко Вовчок — Т. Г. Шевченку «Інститутка». )
«Читаю велику книгу природи, — пише Коцюбинський в одному з листів, — і коли навчуся дечому, буду писати. З того часу, як я опинився на самоті, відчуваю, як я страшенно втомився душею. Не фізична втома, а душевна. Не хочеться бачити людей, говорити. Хочеться скинути з себе весь накип людського бруду, який непомітно заливав твоє серце, хочеться очиститися й відпочити».
Не дивно, що навіть природа, яка потім зазвучить музикою в новелі, спочатку не могла заспокоїти митця, навіть викликала роздратування. Проте Коцюбинський бореться з цією втомою за внутрішній спокій, який би дав йому змогу поринути в улюблену справу — художню творчість. Звернімося до самого твору.
5. Евристична бесіда
✵ Чи не здивувало вас те, що у прозовому творі на початку є «дійові особи», як у драмі? Що б це значило? (Особливий прийом виразності, який вказує, що буде в центрі уваги — природа, почуття.)
✵ Які дійові особи здаються вам особливими, незвичайними?
✵ Які відчуття виникають під час читання пейзажів? (Ефект присутності, зримість, запах.)
6. Хвилинка акторської майстерності
(Учні виразно читають останні дві частини новели від слів «Ми таки стрілись на ниві — і мовчки стояли хвилину — я і людина» до кінця твору.)
7. Бесіда з учнями
✵ Чи можна твір «Intermezzo» вважати цілком автобіографічним? (Ні, тут багато узагальнень.)
✵ Які проблеми порушено в новелі?
8. Робота у зошитах (запис проблематики твору)
1. Душевна рівновага.
2. Повноцінне життя.
3. Специфіка творчого процесу.
4. Справедливість і людська гідність.
9. Аналіз змісту новели
✵ Що спричинило важку втому героя? У чому його трагедія? Прочитайте. (Ліричний герой перебуває у стані втоми, яка ось-ось має закінчитися депресією. І він сам це усвідомлює. Його втомили люди, постійне «треба» .)
✵ Герой хоче втекти від людей. Він навіть починає заздрити планетам. Чому? (Бо кожна з них має свою орбіту і ніщо не стає їм на дорозі. А люди стикаються одне з одним щодня.)
✵ Поїзд, повний людського гаму, несе героя подалі від Залізної руки города. Як ви це розумієте? (У містах земля недоступна для людини, бо вона одягнена в камінь і залізо.)
✵ Згадайте перші хвилини перебування героя в кімнаті. У його душі помічаємо не просто втому, а стрес. З чого це видно? Прочитайте. (Він збайдужів до людського горя. Душа вже перенасичена стражданнями. Звістку про розстріляних, повішаних заїдає стиглою сливою.)
✵ Чи можна його звинувачувати у жорстокості та байдужості?
✵ Отже, у душі героя відбуваються певні психологічні зміни. Спробуємо зобразити їх схематично: УТОМА — ДЕПРЕСІЯ — СТРЕС.
✵ Що здивувало героя в перші хвилини перебування на лоні природи? Прочитайте. (Його здивувала абсолютна тиша. Він знайшов те, чого бажав. Приходить заспокоєння, втома непомітно залишає героя. Це і є перерва, інтермецо.) Продовжимо схематичнее зображення психологічних змін у душі героя: УТОМА — ДЕПРЕСІЯ — СТРЕС — ІНТЕРМЕЦО
✵ На подвір’ї герой спостерігає за собаками. Чи можна провести паралель між ліричним героєм і вівчарками? Прочитайте. (Безперечно, адже вони, як і герой, були на припоні. Чоловіка тримала, наче ланцюг, Залізна рука города, роблячи його знервованим, злим. Металевий ланцюг робив те саме з вівчарками.)
✵ Ви помітили, що характери у вівчарок різні, та й клички автор вибрав невипадково. Яка вівчарка, на вашу думку, є символом селянства? (Оверко)
✵ А кого може уособлювати Пава? (Дворянство)
✵ Хто такий Трепов? (Прізвище петербурзького генерал — губернатора, одного з організаторів розправ з непокірними.)
✵ Отже, серед нив приходить заспокоєння, але абсолютного зцілення ще нема. У якому епізоді твору ми це помічаємо?
✵ Прочитайте. Це сталося серед нив. Герой милувався колоссям, слухав спів жайворонка, простягав руки до сонця і раптом побачив тінь на землі. Він насторожився: «Невже це знову людина?» Але переконавшись, що це лише тінь від хмари, зрадів, бо ще не готовий до зустрічі з людиною.
✵ Дні героя течуть серед степу. Що бентежить його душу? Прочитайте. (Він почуває космічний зв’язок із землею, почуває себе багатим, хоч не має грошей, бо йому належить зозулине «ку-ку», пісня жайворонка.)
✵ Як ліричний герой реагує на розповідь про людське горе. Прочитайте. (Він уже не заїдає звістку про людське горе стиглою сливою, а відчуває, як знову натягуються струни душі, настроєні природою: «Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає…» )
✵ Визначити, який епізод є найбільш вражаючим у фіналі твору (кульмінація). (Сповідь селянина про людське горе)
✵ Отже, серед степу герой знаходить спокій. А чи готовий він знову повернутися до людей? Прочитайте. (Так, ліричний герой уже готовий повернутися до людей, адже, зустрівшись із селянином, він не втікає, а починає розмову з ним, наче із давнім знайомим.)
✵ За що ліричний герой дякує сонцю? Прочитайте. (Він дякує сонцю за те, що воно по-материнськи своїм промінням обігріває його тіло і зцілює вкрай виснажену душу.)
✵ Про що розповідав селянин героєві? (Селянин у своїй коротенькій розповіді змалював жахливу картину людського горя: «п’ятеро діток голодних чомусь не забрала гарячка…», «між людьми, як між вовками», «найближча людина готова продати» .)
✵ Завершимо схематичне зображення психологічних змін у душі героя: УТОМА — ДЕПРЕСІЯ — СТРЕС — ІНТЕРМЕЦО — ЗЦІЛЕННЯ.
✵ Отже, що зцілило ліричного героя, натягнуло струни втомленої від людського горя душі? (Природа — це цілюще джерело. Недаремно твір присвячений кононівським полям. Адже саме на цих нивах герой, влаштувавши собі невеличке інтермецо, знайшов спокій, поборов депресію.)
10. Метод «Прес»
То відхід головного героя від суспільства — це зрада народних інтересів чи відпочинок втомленої душі митця на лоні природи?
✵ На мою думку, це перепочинок, а не зрада, тому що герой, зцілившись від депресії на лоні природи, знову готовий іти між люди.
✵ Коли людина відчуває втому, то їй краще вчасно зупинитися і відпочити, бо в майбутньому це може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям. Особливо це актуально для митця, який по-іншому сприймає людське горе, світ, ніж звичайна людина. Тому, щоб служити інтересам рідного народу, потрібно час від часу влаштовувати собі інтермецо)
11. Колективне визначення рішень
А тепер ще раз звернімося до епіграфа уроку (слова Р. Іваничука)
Скажіть, чи збагатився ваш життєвий досвід упродовж уроку щодо розуміння вислову?
V. ПІДСУМОК УРОКУ
1. Прийом творчого моделювання ідеальних освітніх об'єктів
Усний твір — фреска «Якби Михайло Коцюбинський був поряд…».
2. Метод «Займи позицію»
Прочитавши новелу М. Коцюбинського, висловіть свої думки щодо того, чи може природа зцілити від депресії, розпочинаючи розповідь словами (відповідно до власних переконань): «Вірю…», «У цілому правильно, але…», «Сумніваюся…», «Не вірю…», «Заперечуючи ці ідеї, я пропоную свої…».
3. Слово вчителя
Справді, ми мали змогу пересвідчитись у правдивості цих слів. Ліричний герой новели потрапив під колесо долі, але зумів підвестись і, переживши тяжку душевну кризу, здатен знову повернутися до активного життя, служити інтересам народу.
Що принесло йому заспокоєння? Без сумніву, кононівські поля. Вони стали тією ланкою у ланцюгу життя, яку письменник влучно назвав «інтермецо», перервою. Лише у природі є гармонія, якої постійно шукає людина. Депресію, на думку Коцюбинського, можна подолати — для цього потрібно йти в природу, це останній шанс для тих, хто втратив віру у життя.
Добра порада, особливо для нас, людей ХХІ ст. Ми живемо у вік, коли колесо життя набирає все більших обертів: розвиток науки, техніки, великий потік інформації. Людській психіці важко вистояти в таких умовах. Інколи маленька життєва незгода може стати фатальною. Не кожен може знайти себе у цьому бурхливому суєтному житті. Звідси алкоголізм, наркоманія, суїциди…
У житті практично всіх людей є ситуації, коли вмовити себе, що все могло би бути й гірше, не вдається, оскільки здається, що гірше вже нікуди. І зовсім не віриться, що ви зможете так само безтурботно сміятися, як і раніше. Зможете! Чорна смуга у вашому житті настала не назавжди, але якщо ви не знайдете сили допомогти собі, то без втрат не обійдеться. Ви ризикуєте озлобитись і розгубити багато цінних якостей. Отже, вибирайте: вам може допомогти відомий лікар — час, але можете допомогти собі й самі. Якщо вирішили самостійно боротися за свою душевну рівновагу, вірте, що життя вас не залишить. Чорна смуга обов’язково закінчиться.
Зрозумійте, що пережити неприємність можете тільки ви, тому не перекладайте її на плечі інших. Знайдіть зразок: людину, яка вистояла в подібній чи ще складнішій ситуації. Поміркуйте над тим, як вона справлялася зі своїми проблемами. Запам’ятайте: комусь буває ще гірше.
Не замикайтеся на своїх проблемах і побільше спілкуйтеся з людьми. Будьте відкритими, щирими — поряд є багато людей, які теж потребують допомоги і підтримки.
Якщо вам здалося, що вас хотіли образити, не робіть поспішних висновків. Ви зараз вразливі й можете все неправильно зрозуміти.
Згадайте, що навколо вас багато людей, які чекаю вашої підтримки; багато справ, які вимагають ваших рук і розуму.
Постарайтеся виробити у себе звичку радіти життю. Це безперервна низка миттєвостей, які змінюють одна одну. Шукайте серед них приємні.
Перестаньте хвилюватися з приводу тих неприємностей, які вам непідвладні.
Вчіться позитивного мислення. Не допускайте, щоби вами оволодівали неприємні думки і негативні емоції. Адже «наше життя — це те, чим роблять його наші думки» (Марк Аврелій).
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Прочитати новелу «Intermezzo» повністю, дібрати заголовки до кожної частини у вигляді цитатного плану.
2. Визначити символічні образи новели, підготуватися до тестових завдань за твором.
3. Вивчити напам’ять уривки з новели «Intermezzo» (за бажанням).
Тема. М. Коцюбинський, «Intermezzo». Психологічна новела з жанровими ознаками «поезії в прозі». Автобіографічна основа. Проблеми душевної рівноваги , повноцінного життя, специфіка творчого процесу. Психологічно переконливе розкриття внутрішнього стану людини. Символічні образи, ускладнені метафори. Поетика імпресіонізму.
Мета: допомогти учням збагнути специфіку імпресіоністичного твору, допомогти розібратися у своєрідній образній системі; з’ясувати причини настрою ліричного героя, його подібність з автором; подати десятикласникам ще один спосіб психофізіологічної розрядки (спілкування з природою наодинці); розвивати уяву, вміння «бачити» і «чути».
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
Організація класу.
Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
Урок розпочинаємо з запису стукоту поїзда
Вчитель. Чи довго ви здатні слухати цей звук?
Орієнтовна відповідь. Ні, тому що настає втома.
Вчитель.
Чи доводилося вам відчувати втому, викликану безконечним «треба», «мушу»?
Чи здавалося інколи, що через проблеми інших людей ви не можете розібратися з власними?
Чи хотілося інколи усамітнитися, аби ніхто не заважав?
Вчитель. Перед вами силует людини. Напишіть , що може привести людину до втоми , і прикріпіть на силуеті.
Де ж людина ? Її нема. Залишився лише силует. Навіть найсильніша людина втрачається, якщо в неї багато проблем.
Швидке письмо. Опишіть стан утоми будь-якого гатунку впродовж двох-трьох хвилин, не відриваючи руки від паперу. Зосередьтеся на тому, що пишете, а не на тому , як ви це робите.
Вчитель. Отже, незважаючи на юний вік, стан утоми ви також пережили, відчуваючи його більшою чи меншою мірою.
Якщо вам знайомий такий стан, то як ви виходили з нього?
Що допомагало знову повернутися до повноцінного життя?
Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми й мети уроку.
Асоціювання. Які образи виникають у вашій уяві, коли ви думаєте про відпочинок? Запишіть власні асоціації в зошит у вигляді схеми або
асоціативного грона.
Учитель читає уривок від слів «Лишилось тільки ще спакуватись… Се було одно з тих незчисленних “треба”, які мене так утомили і не давали спати. Дарма, чи те “треба” мале, чи велике, — вагу те має, що кожен раз воно вимагає уваги, що не я їм, а воно мною уже керує. Фактично стаєш невільником сього многоголового звіра. Хоч на час увільнитись від нього, забути, спочити. Я утомився.
Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег. Не тільки власне, а і чуже. А врешті — хіба я знаю, де кінчається власне життя, а чуже починається? Я чую, як чуже існування входить в моє, мов повітря крізь вікна і двері, як води притоків у річку. Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути, самотнім. Признаюсь — заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі. Тоді як на своїй до я скрізь і завжди стрічаю людину».
Вчитель. Ви прослухали уривок з «Intermezzo» , одного з найкращих творів
М. Коцюбинського . Цей твір ми вивчатимемо сьогодні на уроці.
Цілевизначення . Чого ви очікуєте від роботи на уроці? Сформулюйте цілі. Занотуйте їх у зошити разом з темою уроку.
Що таке інтермецо? До якого пласту лексики належить це слово?
Орієнтовна відповідь учня. Інтермецо – невелика музична п`єса, що її виконує оркестр між окремими частинами великого твору. Отже, це музичний термін.
Інтермецо з італійської перекладається як перепочинок , пауза.
Вчитель. Отже, в переносному значенні це слово можна розуміти як перерву у творчості, відпочинок.
Вчитель . Вашим домашнім завданням було з`ясувати, що означав для М.Коцюбинського 1908 рік?
І група.
На цей період припадає багато важливих подій, приємних і не дуже приємних для письменника. У Чернігові було створено “Просвіту”, яку очолив Михайло Михайлович. Культурно-освітня діяльність товариства занепокоїла губернатора і жандармів, що спричинило низку обшуків у квартирі письменника й звинувачення його в революційній пропаганді. Особливо загострилися стосунки із владою після того, як Коцюбинський виступив з відкритим протестом проти чорносотенно-патріотичних заяв учасників 14 археологічного з’їзду в Чернігові. Наслідком цього стало виключення Коцюбинського зі складу “Просвіти”, що відгукнулося болем у серці митця.
ІІ група.
На жаль, митець не міг цілком присвятити себе літературі. В одному з листів він писав: “Найбільша драма мого життя – це неможливість присвятити себе цілком літературі, бо вона, як відомо, не тільки не забезпечує матеріально, а й потребує ще видатків”.
ІІІ група.
Підступні хвороби, які здавна підточували організм, давали все більше про себе знати. Очевидці згадували, що він танув, як свічка. Необхідність витрачати кошти на ліки, на оздоровчі поїздки дратувала Коцюбинського.
Можливо, найдраматичнішим моментом цього періоду була внутрішня трагедія пиьменника, спричинена коханням до Олександри Аплаксіної. Сімейні стосунки з Вірою Дейшею були дуже натягнутими. ” Лише діти не давали Коцюбинському розірвати шлюб. О.Аплаксіна так писала про цей період: “Тільки Михайло Михайлович став іншим: тепер він майже не сміявся, був завжди замислений, часто мовчав. Припинилося його кумедне пустування під час прогулянок, зникли його невичерпні раніш веселощі”.
Вчитель. Три найсуттєвіші причин були тією силою, яка робила життя Коцюбинського нестерпним. Тому перше “я” – найтемніше, бо воно відображає стан душі письменника до поїздки в Кононівку; друге “я” – світліше, оскільки воносимволізує душу митця в перші дні відпочинку; третє “я” – чисте, світле, здатне знову йти до людей, оскільки “струни натягнуті”, це той настрій, з яким Коцюбинський покидав дивовижний куточок, повертаючись у жорстоку реальність.
Слово вчителя про жанрову специфіку твору
«Intermezzo» — твір особливий, не схожий на будь-який інший у творчості самого М. Коцюбинського та й у всій нашій літературі. У ньому немає розгорнутого сюжету, зовнішнього конфлікту, діалогів, полілогів. Сюжет новели визначається не звичними для читача подіями, а ритмами свідомості ліричного героя. На першому плані твору — пейзаж у багатоманітних його виявах: є царство природи, розкіш барв і велич рідної землі. І все це об’єднує в одно ціле зболене авторське «я», яке в обіймах природи шукає свого зцілення. Дослідники, вивчаючи жанрову специфіку твору, відносили його до поезії в прозі — одного з найважливіших жанрових форм епосу, початки якого вбачають у Біблійних Псалмах. На слов’янському ґрунті вона існувала в давній українській літературі, зокрема «Слово о Полку Ігоревім» уважають неперевершеним зразком поеми в прозі. А далі поезія в прозі знайшла свій розвиток у творчості М. Шашкевича, В. Стефаника, О. Кобилянської, Лесі Українки, М. Коцюбинського.
Дослідники стверджують, що поезія в прозі була своєрідним протестом проти канонів віршування, виявом поетичної свободи.
Прозовий твір «Intermezzo» має виразно ліричний характер.
Чому, як ви вважаєте?
Відповіді учнів підсумовує вчитель: у новелі відтворено почуття й настрої ліричного героя, викликані певними життєвими обставинами.
Аналіз системи образів твору та образотворчих засобів
Хоч новела нагадує мозаїку, але сюжет все ж таки окреслюється. Це втеча від людини й повернення до неї. З одного світу ліричний герой потрапляє в інший, протилежний, тобто М. Коцюбинський використовує прийом контрасту. Порівняймо ці два світи.
Що «живе» у першому світі, а що в другому? (У першому — місто, суєта, скрегіт і бруд, людське горе, жорстокість. У другому — царство природи, розмаїття барв і звуків, тиша, спокій.)
Проілюструйте це уривками з новели.
У творі незвичайні «дійові особи», зазначені автором у підзаголовку. Для новели характерні неповторна образність художнього слова, ритмічність і мелодійність мови. Це споріднює новелу з музикою.
Чи відмовляється герой від боротьби?
Ми не можемо відповісти . Він не байдужий , але страшенно виснажений.
Чи «відпустило» місто митця, коли він вирушив у дорогу? Чи люди дали йому спокій? (Героєві здається, що «город витягує свою залізну руку», що «клацає кістками за ним і не відпускає.)
Чому ліричний герой боїться «залізної руки города» ?
У душі героя відбуваються психологічні зміни. Які саме? (Моя утома – страх – невпевненість – депресія – стрес).
Як описано приїзд митця в Кононівку? Що його вражає найбільше? («Білі стіни будинку вертають мені притомніть … закувала зозуля … я почув велику тишу. Так було тихо, що мені соромно від калатання власного серця».
Яке ставлення ліричного героя до людини на початку новели? Які характеристики він їй дає? ( Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрить оселю! Викинуть разом із сміттям і тих, що смітять. Нехай увійдуть у хату чистота й спокій).
Ліричний герой, залишаючись наодинці з тишею, не відчуває її. Що заважає йому?( він чує скрип помосту під вагою меблів, гасить лампу, хоче потонути в чорній пітьмі, обернутись у «бездушний предмет» в «ніщо». Однак за стіною бачить образи людей, що «лишили свої обличчя в дзеркалах, свої голоси по шпарах і закамарках … а тіні – по стінах». Герой не впевнений, що «з невідомої темряви, такої глибокої та безконечної, не почнуть виходити люди».
Як реагує герой на власний стан байдужості до людського горя? (Йому тяжко бути байдужим, але він гранично відвертий.)
Що ви бачили і чуєте, читаючи рядки від слів «Розплющую очі…» до слів «…веселої зелені». Зверніть увагу: зозуля «б`є молоточком у кришталевий великий дзвін – ку-ку! Ку-ку – і сіє тишу по травах». У чому суть парадоксу: зозуля співає, але «сіє тишу»? (Серед безлюдних зелених просторів тиша стає ще відчутнішою від цього одинокого звуку).
Схарактеризуйте образи трьох білих вівчарок (Герой каже, що Оверко міг би видерти шматок його тіла, але це така дрібниця… Ми розуміємо, що йдеться про великий душевний біль. Герой відпускає собаку на волю, і той мчить наосліп. Йому «воля дорожча , ніж задоволена злість». Пава – поважна матрона. Трепов – солідний , розважний. Образи трьох вівчарок є символічними. Самозакохана Пава – дворянство, Трепов – жандармерія, Оверко – принижене і втомлене селянство.
Розкажіть, як виникає симфонія поля. Прочитайте відповідні рядки (У многоголосій тиші полів герой відчув щось небесне. «Се жайворонки. Се вони, невидимі, кидають з неба на поле свою свердлячу пісню. Дзвінку, металеву й капризну, так що вухо ловить і не може зловити її переливів. Може, співає, може, сміється, а може, зайшлось від плачу.
Чи не краще сісти тихенько й заплющити очі? Я так і зроблю. Сідаю. Круг мене темно. Блискають тільки гострі, колючі згуки, і дрібно сиплеться регіт на металеву дошку, як шріт. Хочу спіймати, записати у пам’яті — і не виходить.
От-от, здається… Тью-і, тью-і, ті-і-і… Ні, зовсім не так. Трійю-тіх-тіх… І не подібно.
Як вони оте роблять, цікавий я знати? Б’ють дзьобами в золото сонця? Грають на його проміннях, наче на струнах? Сіють пісню на дрібне сито і засівають нею поля?
Розплющую очі. Тепер я певний, що з того посіву зійшла срібна сітка вівсів, гнеться й блищить, мов шабля, довговусий ячмінь, пливе текуча вода пшениці.
А згори сипле та й сипле… витрушує душу з дзвіночків, струже срібні дошки і свердлить крицю, плаче, голосить і сіє регіт на дрібне сито. Он зірвався один яскравий згук і впав між ниви червоним куколем.
Я вже більше нічого не годен слухати. Та пісня має у собі щось отруйне. Будить жадобу. Чим більше слухаєш, тим більше хочеться чути. Чим більше ловиш, тим трудніше зловити.
Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі оркестри.
Вночі прокидаюсь, сідаю на ліжку й напружено слухаю, як щось свердлить мій мозок, лоскоче серце і тремтить біля вуха чимсь невловимим.
Тью-і, тью-і, ті-і-і… Ні, зовсім не так.
Цікавий я знати, як вони оте роблять?
Врешті таки підгледів.
Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильми на місці напружено, часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Струна тремтіла й гучала. Тоді, скінчивши, падала тихо униз, натягала другу з неба на землю. Єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля.
Се було прекрасно».
Кульмінацією новели є зустріч митця із селянином. Здається, від цього обірваного, розчарованого, нещасного чоловіка ліричний герой повинен би тікати. Адже йому знову несуть страждання, розповідають про людське горе. Сповідь селянина передано болючими імпульсами, які сприймає митець до глибини душі: «П’ятеро діток голодних чомусь не забрала гарячка», «Раз на тиждень б’ють людину в лице», «Найближча людина готова продати», «Між людьми, як між вовками».
13.Як зреагував головний персонаж-інтелігент на палку, гнівну промову селянина-протестанта? (Він вибухнув піднесеним поетичним закликом «Говори, говори. Розпечи гнівом небесну баню. Покрий її хмарами твойого горя, щоб були блискавка і грім. Освіжи небо і землю. Погаси сонце й засвіти друге на небі. Говори, говори».)
14.Який висновок для себе зробив оповідач?
Які зміни відбулися в його свідомості?
Розмова з селянином переконала, що він не повинен шукати самотності, тиші й спокою. Свідомий громадянин і патріот не може відгоритися від людей і стати вільним від суспільства. Митець одужав, «душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає».
Кінцевий ліричний монолог «Прощайте, ниви» виразно перегукується із загальним естетичним колоритом ліро-епічного твору й відбиває його ідейне спрямування. Високу художню й суспільно-політичну ідейність засвідчує заява митця йти поміж люди. Це означає, що будуть написані нові твори, в основу яких ляжуть розповіді реальних людей про власні страждання.
Ліричний герой після зцілення повертається до того, чим жив раніше. «Душа співає, струни натягнуті…». Гармонії досягнуто. Отже, це була не втеча, а лише інтермецо — тимчасовий перепочинок, потрібний для заспокоєння.)
Яка роль Кононівських полів? Чим вони допомагали митцеві?
(Кононівські поля стали тією ланкою у ланцюгу життя, яку М. Коцюбинський влучно назвав «інтермецо». Саме вони принесли герою твору заспокоєння. Лише у природі є гармонія, якої постійно шукає людина. Без цієї гармонії в душі немислиме нормальне існування. Стрес, депресію можна перемогти, зцілити — для цього потрібно йти до природи.)
18. Кому завдячує зціленням ліричний герой?(«На небі сонце, серед нив я»,— думає герой. Він кохається в сонці, вдячний йому, бо саме воно сіє в душу золотий засів, наповнює її теплом і щирістю. Сонячне проміння здається материнським молоком, воно лікує знервовану душу, дає їй жадане.
Вдячний герой і жайворонку, бо він натягує струни, єднає небо і землю. Натягнуті струни породжують прекрасну музику, в якій немає жодної фальшивої нотки. Він натягнув струни душі, і вона співає, веселиться.)
19 Накресліть лінію психологічних змін в душі героя. (Утома — стрес — інтермецо — рівновага — спроможність сприймати людське горе. Як бачимо, інтермецо займає в цьому ланцюжку центральне місце. До нього були утома, стрес і лише після цього приходить рівновага. В природі ми мусимо шукати перепочинку, душевної гармонії. Природа — це останній шанс для тих, хто втратив віру у власні сили, віру в життя. І герой не тікає від суспільства, без якого життя втратить сенс, він лише намагається відновити свої сили.)
Чи актуальний твір для сучасних українців?
Ми живемо в дуже непростий час. Кожного українця, безперечно, стосується і складна соціально-економічна ситуація , і суспільно-політична нестабільність, і, звісно ж, війна. Найлегше байдужим, проте їх, на щастя, небагато. Найважче тим, хто втратив найдорожче. Дуже нелегко тим, кому треба заново вчитися жити, тамуючи перенесений фізичний і душевний біль. Реабілітація наших оборонців та родичів полеглих воїнів, підтримка їх – здебільшого волонтерська робота. І в цій психологічній підтримці важливу роль відіграє спілкування людини з природою, з мистецтвом. Тож у контексті сучасної України новела
«Intermezzo» набуває нових змістових відтінків і, безперечно, є актуальною.)
21.Чи справдилися ваші очікування?
Заключне слово вчителя.
М. Коцюбинський, великий сонцепоклонник, написав оду життю, сонцю, природі. Він зумів розібратися у суперечливостях людської душі, знайти правильний вихід. В новелі «Intermezzo» розкрилась майстерність Коцюбинського як імпресіоніста і новеліста. Він ще раз довів, насамперед собі, неможливість втечі від суспільства. І справді, письменник ніколи не тікав від людей, навпаки, (ішов їм назустріч, відкривав для них свою душу.
Домашнє завдання. Опрацювати літературно-критичий матеріал підручника. Заповнити літературний паспорт твору.
Page updated
Report abuse