М. Коцюбинського. Жанр новели у творчості М. Коцюбинського. Еволюція художньої свідомості: від просвітницьких орієнтацій і реалізму до модернізму. Значення стильового новаторства М. Коцюбинського для української літератури.

Людина — найцікавіше явище тому, що вона ховає в собі всякі

несподіванки, не задовольняється жодною формою щастя.

Щось сильне тягне мене до літературної праці —

і літературі я відданий цілою душею.

Михайло Коцюбинський

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Слово вчителя

Великим естетом, унікальною особистістю, мудрим життєлюбом є видатний український письменник, громадський діяч, один з організаторів «Братства тарасівців» Михайло Михайлович Коцюбинський. Сергій Єфремов, який добре знав письменника, відгукнувся про нього так: «Людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п’ят… був справжнім аристократом Духа без жодного силування зі свого боку.» Сучасники називали його Соняхом, Сонцепоклонником, бо над усе любив сонце, квіти й дітей. У своїх відомих на весь світ творах оспівував цвіт яблуні, жайворонкову пісню, дитячі очі, умів малювати словом, ніби фарбами, проникав у найпотаємніші глибини людської душі.

Володимир Сосюра так висловився про письменника — патріота, людину незвичайного обдаровання, великої інтелігентності:

Ти з нами будеш вічно жити,

Як сяйво сонця, як вечірній спів,

Ти так любив землі своєї квіти,

І так, як квіти, ти людей любив.

Павло Тичина підсумував: «… Після Шевченка, поруч з Франком, Лесею Українкою, Стефаником щодо краси й глибини своїх творів — іншого письменника такого ми не знайдемо…. великі світочі людства давно вже розступилися, щоб дати місце і йому в шерензі борців, мислителів і шукачів правди».

2. Постановка проблемного питання

Визначити витоки духовності Михайла Коцюбинського, який заслужив право на безсмертя (опрацьовується впродовж уроку).

3. «Літературна зустріч»

3.1. Слово вчителя.

Літнього дня курною дорогою, що вела до села Лопатинці у поле, йшов молодий чоловік, вище середнього зросту. Одягнений хоч був і не багато, але дбайливо, ошатно: добре випрасувані штани, полотняна з українською вишивкою сорочка, на голові солом’яний бриль. Зустрічаючись із селянами, молодик знімав бриля і, щиро посміхаючись, першим вітався: «Добридень вам!» Невдовзі дивного «панка» бачили в полі, де він перебинтовував порізану серпом руку вдові — біднячці Марії Кльондз. Медичну скриньку незнайомець завжди носив із собою. А допомігши вдові, сідав на тугий сніп і розповідав селянам, як колись усі люди будуть вільні, щасливі. Диваком цей «панок» видавався селянам ще й тому, що розмовляв українською мовою. Та ще й палко доводив, що це не «мужицька» мова, а мова, якою говорить великий народ.

За простоту і привітність, за доброту і щирість, за пошану до пісні і мови народної полюбили його селяни. Усіх покорив він своєю любов’ю до дітей. Завжди у нього в кишені були цукерки для них. Отаким був 28-річний Михайло Коцюбинський. Але звідки він родом, хто його батьки, яким було його життя, цього не знав ніхто. А ми з вами дізнаємось. У цьому нам допоможуть інтерв’юери, які поспілкуються з уявним Михайлом Коцюбинським.

3.2. Метод «Інтерв'ю»

Учні ставлять запитання щодо життєвого та творчого шляху письменника.

4. Асоціативна вправа «Кольорова гама»

Михайло Микиша, відомий український співак, учень Миколи Лисенка, так сказав про М. Коцюбинського: «Він мав статну, вище середнього зросту фігуру; чисто, до блиску виголену голову, прекрасні вуса… У його одязі, манерах було стільки простоти, скромності, благородства і привабливості. У мене залишилося враження про нього як про надзвичайну, розумну, культурну, виховану людину».

✵ З якими кольорами ви асоціюєте своє враження від портрета Михайла Коцюбинського? Відповідь обґрунтуйте.

5. Теорія літератури (повторення вивченого про жанр новели)

6. Міні-дослідження (робота в групах)

Завдання групам: опрацювати уривки з новел «Ціпов’яз» і «Цвіт яблуні».

✵ У якому уривку передається розповідь про подію, а в якому — враження від події?

✵ Яка стильова манера написання цих творів?

✵ Який із двох творів можна вважати новелою?

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Складання тез «Новаторство Коцюбинського-письменника»

✵ Модернізував українську літературу.

✵ Звертався до своїх читачів зі зрозумілими для всіх проблемами.

✵ Автор мав індивідуальний стиль і не боявся звернутися до нових літературних напрямів, зокрема модернізму, а різновидом є імпресіонізм (миттєві враження).

✵ Використовує малі форми епічного твору (етюд, новелу, ескіз, поезію в прозі, акварель).

✵ Визначальною ознакою його творчості стає акцентування на психологію людини.

✵ Розширив тематику української прози.

✵ Героями його творів стали не лише українці, а й молдавани, кримські татари (акварель «На камені» ) й цигани.

2. Узагальнення проблемного питання

3. Коментар епіграфа уроку

4. Узагальнювальна бесіда

✵ Яким постав перед вами М. Коцюбинський зі спогадів сучасників?

✵ У яких місцях, пов’язаних із письменником, ви хотіли побувати і чому?

✵ Чому ж твори Михайла Михайловича перекладені багатьма мовами світу й нині такі актуальні?

V. ПІДСУМОК УРОКУ

1. Заключне слово вчителя

М. Коцюбинський ще на початку ХХ століття у своїх творах піднімав глибокі філософські проблеми, які хвилюватимуть душі людей ще не одне століття. Він закликав: «Будьмо передусім справжніми українцями — чи то в своїй хаті, чи в чужій, чи то в своєму краї, чи на чужині. Хай мова наша не буде мовою, якою звертаються лиш до челяді… Хай вона бринить і розгортається в нашій родині, у наших зносинах товариських, громадських, у літературі — скрізь. Не попускаймо собі навіть у дрібничках. Несімо прапор справи нашої в дужих руках. не відділяймо слово від діла…».

2. Інтерактивна вправа «Доміно»

М. М. Коцюбинський — аристократ духу — «європеєць з голови до п’ят» — інтелігент високої проби — талановитий письменник.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Повторити за підручником життєпис М. Коцюбинського ( с. 117 - 123 ).

2. Вивчити, що таке імпресіонізм, його характерні особливості, зробити тематичні виписки найважливішого.

3. Прочитати новелу «Intermezzo», висловити враження від прочитаного.

4. Тест https://naurok.com.ua/test/mihaylo-kocyubinskiy-biografiya-30204.html

Скріншот результату здати викладачу

Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864 р. у Вінниці.

З Вінниці сім’я переїхала в містечко Бар, де майбутній письменник навчався в початковій школі з 1875 по 1876 рр.

З 1876 по 1880 рр. М. Коцюбинський навчається в духовному училищі у Шаргороді.

У 1880 р. Михайло Коцюбинський мав намір вступити до університету міста Кам’янець-Подільського, але у зв’язку з частими переїздами сім’ї його бажання не здійснилося, і він повернувся до Вінниці.

У 1886-1889 рр. він дає приватні уроки, продовжуючи самостійне навчання.

У 1891 році складає екстерном іспит при Вінницькому реальному училищі на народного вчителя, після чого працює репетитором.

У 1892-1896 рр. Коцюбинський був у складі Одеської філоксерної комісії, працюва у Молдавії, після – в Криму. Пише цикл молдавських оповідань, серед яких “Для загального добра”, “Дорогою ціною”, “Пе коптьор”.

З 1898 р. живе в Чернігові, де працює діловодом при земській управі, завідувачем столом народної освіти, редактором “Земського збірника Чернігівської губернії”, у міському статистичному бюро.

У Чернігові зустрічає свою майбутню дружину Віру Дейша, від якої у нього було четверо дітей: Юрій, Оксана, Ірина, Роман

Помер Михайло Коцюбинський 25 квітня 1913 року. Поховали великого письменника України на Болдиній горі в Чернігові.

Імпресіонізм

Як і кожне літературне явище, у час свого виникнення імпресіонізм мав як своїх прихильників, так і противників. Ставши справді модерним явище для української літератури, імпресіонізм приніс у письменство багато цікавих прийомів і методів. Імпресіонізм додав літературі кінця ХІХ — початку ХХ століття художності та почуттєвості.

Досі не знаєте, які ознаки імпресіонізму і хто з українських літераторів найбільше відзначився у цьому напрямі? Читайте – розповідаємо!

Імпресіонізм – художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань.

Сформувався у Франції в другій половині XIX ст., насамперед у малярстві. Визначення походить від назви картини Клода Моне «Враження. Схід сонця» («Impression. Soleil levant», 1873).

Художники прагнули передати у своїх творах безпосереднє враження від середовища, що їх оточувало, і передовсім від сучасного міста з його рухливим, імпульсивним, різноманітним життям; від пейзажу з його швидкоплинністю, мінливістю, барвистістю.

Ці враження художники втілювали в картинах, створюючи засобами живопису ілюзію світла й повітря. Вони розклали основні кольори спектра і почали писати чистим кольором, не змішуючи його на палітрі, використовуючи оптичне прийняття ока, що на певній відстані зливає окремі мазки в єдиний живописний образ.

Імпресіоністи намагалися бути максимально наближеними до того, як той чи інший предмет людина бачить у натурі – в усій складній взаємодії зі світлоповітряним середовищем. Розчинивши колір у світлі та повітрі, позбавивши предмети матеріальної форми, імпресіоністи тим самим фактично зруйнували матеріальність світу.

Наприкінці XIX ст. імпресіонізм поширився в європейському письменстві. Засновниками літературного імпресіонізму вважаються брати Ґонкури. Виявився він також у творчості Ґі де Мопассана, М. Пруста, К. Гамсуна, О. Уайльда, Р. Л. Стівенсона, А. Шніцлера, А. Чехова, І. Буніна, І. Анненського та ін.

Майже одночасно з художниками-імпресіоністами з’явилися романісти й новелісти, поети і драматурги, чия творчість базувалася на миттєвих враженнях від побаченого.

Стосовно літератури, імпресіонізм розглядається широко — як стильове явище, що виникло в останній третині 19 століття і охопило письменників різних переконань і методів; і вузько — як течія з певним методом і світовідчуванням, що тяжів до декадентства, яке склалося на рубежі ХІХ-ХХ ст.

Ознаки «імпресіоністичного стилю» — відсутність чітко заданої форми й прагнення передати предмет в уривчастих, миттєво фіксуючих кожне враження штрихах, що виявляли, однак, при огляді цілого, свою єдність і зв’язок.

Як особливий стиль імпресіонізм із його принципом цінності першого враження давав можливості вести оповідання через такі, ніби схоплені навмання, деталі, що порушували строгу погодженість оповідального плану й принцип відбору істотного, але своєю «бічною» правдою надавали розповіді надзвичайну яскравість і свіжість, а художній ідеї — несподівану розгалуженість і багатоликість.

Визначальні риси імпресіонізму:

зображується не сам предмет, а враження від нього («Бачити, відчувати, виражати — в цьому все мистецтво», — проголошували Едмонд і Жуль Ґонкури);
імпресіоністи орієнтуються на почуття, а не на розум;
відмова від ідеалізації: ставлячи перед собою завдання зафіксувати реальні моменти, імпресіоністи найчастіше заперечували поняття ідеалізації й ідеалу, адже ідеал відсутній в конкретній реальності;
часопростір ущільнюється і подрібнюється, предметом мистецької зацікавленості стає не послідовна зміна подій і явищ (фабула), не соціальний, логічно впорядкований історичний відрізок або період життя героя, а уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа;
герой імпресіоністичного твору цікавий не так своєю активністю, спрямованою на перетворення зовнішнього світу, як саме «пасивною» здатністю сприймати, реагувати на зовнішні збудники, бути носієм, навіть колекціонером вражень;
найпоширенішим жанром імпресіонізму стає новела. Український імпресіонізм на тлі західноєвропейського мав яскравіше лірико-романтичне забарвлення, що зближувало його (а нерідко й змішувало зовсім) з неоромантизмом та символізмом.

Поетика імпресіонізму відбилася у творчості М. Коцюбинського, B. Стефаника, М. Черемшини, частково

О. Кобилянської, а також Г. Михайличенка, М. Хвильового, Є. Плужника та ін.

Новела як літературний жанр.

З історії жанру

Одним із малих оповідних жанрів є новела. Витоки новели сягають у XIII-XIV ст. В європейській культурі то була епоха Відродження (або Ренесанс). Тоді в 1281 р. в Італії з’‎явилася збірка під назвою «Новеліно», де було вміщено понад сто різноманітних оповідок, де йшлося про цікаві випадки з життя городян. Хто був автором цієї збірки, достеменно невідомо. Імовірно, вона мала багатьох авторів, а хтось один потім зібрав і записав ті історії, які люди переказували одне одному на міських площах і вулицях. Значним кроком в утвердженні жанру новели була творчість італійського письменника Джованні Боккаччо. Талановитими авторами новел були: у XIX ст. — Едгар Аллан По, Вашингтон Ірвінг, Проспер Меріме (США), Ернст Теодор Амадей Гофман (Німеччина), Антон Чехов (Росія) та ін; у XX ст. — Іван Бунін (Росія), Василь Стефаник, Михайло Коцюбинський (Україна), Акутаґава Рюноске (Японія), Герберт Джордж Уеллс (Англія) та ін.

Ознаки новели

Новела є невеликим за обсягом твором, у ній небагато персонажів і, як правило, одна сюжетна лінія, не розгалужена, не переобтяжена описами й характеристиками. Новела дуже подібна до оповідання. Утім, на відміну від оповідання, вона відзначається гостротою й напруженістю дії, несподіваним перебігом подій і незвичайним фіналом. Отже, новелі властиві незвичайність, оригінальність явища, що зображується у творі, гострота сюжету, несподівана розв’‎язка, а також яскравість і влучність художніх засобів, серед яких велику роль відіграють символи, виразні деталі, підтекст. Внутрішній світ персонажів у новелі показаний не прямо, а через прихований смисл подій, образів і ситуацій. Йоганн Вольфганг Ґете писав: «Новела є ніщо інше, як нечувана подія». Едгар По визначив одну з провідних ознак новели — «єдність ефекту або враження». Антон Чехов уважав головним у новелі лаконізм (тобто мінімум словесних засобів) і при тому широчінь думки.

Хоча новела відрізняється від оповідання цілою низкою ознак, ці жанри не можна протиставляти. Нерідко їх важко відокремити навіть у творчості одного письменника. Так, у деяких оповіданнях Дж. Лондона, Е. По та інших можна знайти й ознаки новели.

Види новел

Існують такі різновиди новел, як психологічна (побудована на розкритті особливостей характерів персонажів), філософська (порушує важливі питання сенсу буття людини), фантастична (де є фантастичні події), гумористична чи сатирична (де зображуються комічні ситуації, смішне в характерах персонажів) тощо. Нерідко різновиди новел можуть перехрещуватися між собою, що є цілком природно для літератури, у якій художній твір є багатозначним явищем.

Новела (з італ. novella — новина) — невеликий за обсягом епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом.

Page updated

Report abuse