Дизайн інтер'єру (інтер'єрний дизайн) — галузь дизайну, спрямована на інтер'єр приміщень з метою забезпечити зручність і естетично приємну взаємодію середовища з людьми. Інтер'єрний дизайн поєднує в собі художній та промисловий дизайн.
Дизайн у вузькому, спеціальному значенні терміна — це проектна художньо-творча діяльність, що направлена на розробку елементів предметно-просторового середовища людської життєдіяльності, які виготовлені індустріально, з високими споживчими властивостями й естетичними якостями.
https://osvita.ua/vnz/reports/culture/10556/- повний конспект
Домашнє завдання: конспектуємо.
У процесі роботи над проектами вам доведеться багато чого дізнаватися, знаходити необхідну інформацію в різних джерелах, радитися з дорослими, оцінювати певні ризики, а головне — набувати власного досвіду.
Ви дізнаєтеся про:
• основні принципи дизайну;
• особливості стилів дизайну інтер’єру;
• засоби художнього конструювання;
• конструкційні матеріали для облаштування інтер’єру;
• техніки художньої обробки матеріалів.
Ви навчитеся:
• розпізнавати стилі інтер’єру;
• розробляти дизайнерські композиції;
• правильно компонувати предмети інтер’єру відповідно до стилю;
• добирати конструкційні матеріали для виготовлення предметів інтер’єру;
• самостійно виготовляти та опоряджувати вироби інтер’єрного призначення;
• розраховувати бюджет проекту.
Ви оволодієте:
• навичками декорування предметів інтер’єру;
• навичками догляду за виробами інтер’єрного призначення.
Дизайн інтер'єру (інтер'єрний дизайн) — галузь дизайну, спрямована на інтер'єр приміщень з метою забезпечити зручність і естетично приємну взаємодію середовища з людьми. Інтер'єрний дизайн поєднує в собі художній та промисловий дизайн.
Дизайн у вузькому, спеціальному значенні терміна — це проектна художньо-творча діяльність, що направлена на розробку елементів предметно-просторового середовища людської життєдіяльності, які виготовлені індустріально, з високими споживчими властивостями й естетичними якостями.
https://osvita.ua/vnz/reports/culture/10556/
https://uahistory.co/pidruchniki/hodzicka-technology-10(11)-class-2019/1.php
Поняття про стиль. Види і стилі інтер'єрів
Уявлення людини про красу змінювалося зі зміною епох. До того ж кожна людина — це стиль, а всі ми — яскраві індивідуальності. Утім, потреби людей розрізняються лише в деталях, а у своїй основі вони дуже схожі. Саме ця схожість дозволяє нам говорити про стиль узагалі. Стиль — це гармонія. Стиль є тоді, коли є естетична єдність об’єкта.
Історично сформована сукупність творчих принципів та особливостей відображення об’єктів матеріальної і духовної культури визначається як стиль певної епохи.
Стиль — це сукупність характерних ознак, особливостей, властивих будь-чому (наприклад, стиль меблів).
Головне завдання під час розробки інтер’єру — зробити так, щоб його елементи гармонійно поєднувалися та створювали цілісний образ — єдиний стиль. У кожного стилю є свої основні риси, конструктивні матеріали та характерні особливості, якими не можна нехтувати. Утім, стиль дає величезний простір для фантазії, він є основою, на якій формується дизайн-проект унікального інтер’єру.
Сьогодні існує велика кількість різноманітних стилів дизайну інтер’єру. Їх поділяють на класичні (з’явилися в минулі епохи), етнічні (характерні для певних народів) та сучасні стилі. Розгляньмо деякі з них.
Дизайн інтер’єру - проектування, опорядження, декорування та обстановка внутрішніх приміщень будівлі.
Вироби інтер’єрного призначення - побутова техніка, обладнання, пристрої, меблі, посуд, архітектурні та декоративні елементи, які заповнюють внутрішній простір будь-якого приміщення.
Хай-тек - стиль, для якого характерні ультрасучасність, високотехнологічність, функціональність.
Топіарій - декоративне деревце, виготовлене з підручних, доступних матеріалів.
Контраст - (фр. contraste - протилежність) - різко окреслена протилежність у чомусь: у кольорах, формах, властивостях предметів чи явищ тощо.
Нюанс - тонке розрізнення в чому-небудь; ледве помітний відтінок.
Авангардний стиль будується на дотриманні ритму, кольору і форми. У всьому присутній контраст. Для виготовлення предметів інтер’єру в стилі авангард застосовуються практично будь-які матеріали, але перевага надається найсучаснішим і передовим для свого часу матеріалам.
Змішування стилів стало у наш час поширеним у сучасному дизайні інтер’єрів. Стиль, у якому поєднується декілька традицій в одному дизайні інтер’єру, називають «фьюжн».
https://uahistory.co/pidruchniki/tytashinskii-technologies-10-class-2018/1.php
https://uahistory.co/pidruchniki/hodzicka-technology-10(11)-class-2019/1.php
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Що називають стилем предметів інтер’єру?
2. Які є найпоширеніші стилі предметів інтер’єру?
3. Чим вирізняється стиль хай-тек від інших стилів?
4. Які характерні риси українського національного стилю?
5. Чому використання стилю кітч вважається ознакою поганого смаку?
Художнє конструювання як метод проектування предметного середовища передбачає висунення нової ідеї, розробку й утілення цієї ідеї в гармонійне, виразне стилістичне оформлення предмета.
У процесі художнього конструювання дизайнер розробляє ескізи, креслення, за необхідності, виготовляє макет, складає пояснювальну записку, у якій коротко фіксується прийняте рішення, способи обробки та всі основні показники, включаючи економічні. Тільки після цього можна приступати до виготовлення самого виробу.
Предмети, які є результатом діяльності дизайнера, повинні бути функціональними, а саме:
досконало виконувати своє практичне призначення;
бути зручними й безпечними під час експлуатації;
бути естетично виразними і композиційно цілісними.
Поняття композиції.
Для досягнення композиційної цілісності дизайнер використовує можливості ритму, кольору, масштабу, співвідношення світла та тіні,
пустоти й об’єму в поєднанні з особливостями звукового оформлення,
освітлення тощо.
Класифікація кольору за його психологічним впливом на людину
Дослідники кольору і психології кольорів Г. Ȃрілінг і К. Ауер так
класифікують колір за його психологічним впливом на людину:
1. стимулюючі (теплі), що сприяють порушенню і діють як
подразники: червоний, кармін, жовтогарячий, жовтий;
2. дезинтегрирующий (холодні), приглушающие роздратування:
фіолетовий, синій, світло-блакитний, блакитно-зелений;
3. пастельні, приглушающие чисті кольори: рожевий, ліловий,
пастельно-зелений, сірувато-блакитний;
4. статичні, здатні врівноважити, заспокоїти, відволікти від інших
збудливих кольорів: чисто зелений, оливковий, жовто-зелений,
пурпурний;
5. кольору глухих тонів, які не викликають подразнення (сірі); гасять
його (білий); допомагають зосереджуватися (чорний); до них
відносяться дві групи змішаних кольорів: теплі кольори (коричневі),
що стабілізують роздратування, діють мляво, інертно (охра,
коричневий, землистий, темно-коричневий); холодні темні кольори,
що ізолюють і придушують роздратування (темно-сірий, чорносиній, темні-зелено-сині).
https://thepresentation.ru/mhk/kol%D1%96r-ta-yogo-rol-v-%D1%96nter%D1%94r%D1%96
тестове завдання №1 https://naurok.com.ua/test/start/62014
тестове завдання №2 https://naurok.com.ua/test/sutnist-principiv-dizaynu-2816265.html
Підкову зараховують до найсильніших оберегів.
Вірять в чудовий талісман не тільки слов’яни. Буддисти і мусульмани також переконані, що цей предмет приносить щастя. Навіть скептики десь в глибині душі вважають такий виріб символом удачі. Навіть винахідник Едісон сказав: «Підкова приносить удачу навіть тим, хто не вірить в прикмети». Коріння цього повір’я тягнуться в глибину століть. А точніше, в Древній Єгипет. Як відомо, давньоєгипетські релігійні свята проводилися з великою пишністю. раон і його свита пересувалися на багатих колісницях. Запряжені в них коні були підковані золотими підковами, які іноді злітали з кінських копит. Природно, що знайшов у пилюці такий скарб ставав багачем, а його будинок – повною чашею.
Вважається, що підкова здатна: принести удачу, щастя і процвітання її власнику; підвищити фінансове благополуччя; виконати заповітну мрію; вичистити житло від негативного впливу і підвищити його енергетичне поле; залучити благословення Вищих сил; принести удачу в азартних справах; захистити від хвороб; допомогти знайти любов; подарувати міцний і здоровий сон.
Звичайно, варіантів виготовлення талісмана існує дуже багато. Деякі вимагають спеціальної підготовки і обладнання, наприклад, потрібно вміти працювати з деревом. Але є і дуже прості за технікою виконання обереги-підкови, які можна виготовити з підручних матеріалів.
Більше матералу, і майстер-класи можете побачити за посиланням:
https://promtek2000.com.ua/?p=29079
Відео: https://www.youtube.com/watch?v=eDpasdleuus
1. Користуючись різноманітними інформаційними джерелами, скориставшись методом опитування, визначити вимоги, які необхідно врахувати під час створення виробу.
2. Підібрати декілька моделей-аналогів і проаналізувати їх за встановленими критеріями відповідно до функціонального призначення.
3. Розробити конструкторсько-технологічну документацію для виготовлення виробу, підібрати конструкційні матеріали, інструменти, необхідні для роботи.
4. Виготовити виріб.
5. Зробити економічні розрахунки виробу та дати йому екологічну оцінку.
6. Презентувати виготовлений виріб.
7. Підвести підсумки роботи.
(підручник)
1. раціональність розмірів;
2. забезпечення гігієнічних вимог;
3. можливість використання у якості прикраси домашнього інтер’єру.
Конструктивні:
1. простота і компактність конструкції;
2. надійність конструкції.
Техніко-технологічні:
1. простота і зручність виготовлення;
2. наявність обладнання.
Економічні:
1. забезпечення мінімальної собівартості виробу;
2. зменшення експлуатаційних витрат.
Естетичні:
1. привабливий зовнішній вигляд виробу;
2. виразність форми і оздоблення.
підручник
Домашнє завдання: конспектуємо.
Проблемно-пошуковий етап
Виготовлення виробу. Результати пошуку зразків аналогів виробу показали, що існує багато варіантів конструкції виробу. Вони відрізняються деталями, які входять до цього набору (функціональним призначенням), матеріалом виготовлення (деревина, пластик, фанера та ін.), оздобленням.
Виходячи з попередніх досліджень, можна прийти до висновку, що буде доцільно спроектувати виріб.
Цим висновком будемо керуватися під час добору зразків-аналогів.
( в роботі використовуємо підручник, інтернет ресурси)
Домашнє завдання: конспектуємо.
ЗМІСТ. Загальне поняття про економічну систему, продуктивні сили, засоби виробництва, три основних питання економіки;продуктивність праці та основні її показники (норма часу, нормапродуктивності). Поняття прибутку та послідовності його розподілу. Прибуток і рентабельність сучасного виробництва. Поняття собівартості. Визначення собівартості проекту. Шляхи зниження собівартості. Формування ринкової ціни кінцевого продукту даного проекту (матеріального чи інтелектуального). Шляхи економії матеріальних ресурсів проекту (підвищення якості об’єктів проектування, зменшення ваги, багаторазове використання деяких матеріалів тощо).
МЕТА: ознайомити учнів з основними поняттями економічної системи, навчити здійснювати економічне обґрунтування проекту; сприяти вихованню правильного ставлення до загальнолюдських цінностей і продуктивних сил; розвивати самостійність, цілеспрямованість, організованість; формувати ціннісне ставлення до праці.
три основних питання економіки:
1. Що виробляти? На яку продукцію попит? (овочі, молоко, меблі….)
2. Як виробляти? Хто і чим зробить якісний продукт? (техніка, тварини, верстати…)
3. Для кого виробляти? Кому буде потрібний цей товар? (дітям, спортсменам, державі…)
мультимедійна презентація
Виробництво, обмін, розподіл, споживання товарів і послуг та регулювання такої діяльності утворюють економічну систему
Рушійною силою в економічній системі є продуктивні сили.
Продуктивні сили - засоби виробництва і людські ресурси, що можуть виробляти матеріальні блага.
Кількість матеріальних благ, виготовлених за одиницю часу називають продуктивністю праці (норма часу, норма продуктивності)
Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення доходу підприємства.
Дохід є виручкою підприємства від реалізації продукції, надання послуг та виконання робіт.
Дохід = витрати + прибуток. Основу витрат складає собівартість продукції.
Собівартість продукції — це витрати на виробництво і збут продукції.
Собівартість включає:
витрати на матеріали (сировину, інструменти, енергетичні витрати…);
витрати на оплату праці;
соціальні витрати (соціальні відрахування, оренда землі, приміщення, тощо).
витрати на розвиток виробництва (обладнання, амортизація, будівництво, технології…. )
Прибуток — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.
сплата податків, акцизних зборів;
фонди, дивіденди, штрафи;
розширення виробництва;
соціальний розвиток;
стимулювання працівників.
Здатність підприємства мати доходи і прибутки називають рентабельністю.
Серед найважливіших економічних категорій, що використовуються в ринковій економіці є ціна.
Поняття композиція однаковою мірою стосується різних видів творчості — живопису, скульптури, архітектури, декоративно-прикладного мистецтва, музики тощо.
Композиція – це поєднання окремих елементів в єдине художнє ціле, що в конкретній зоровій формі виражає задум автора.Для створення композиції необхідно мінімум 3 компоненти.
Композиція буває площинна (на площині – композиція виконана техніками аплікація, розпис, пірографія, геометричне та тригранно-виїмкове різьблення на площині)та об’ємна (об’ємні вироби – токарство, меблі); орнаментальна (геометричні елементи), сюжетна (сценки з життя тварин та людей, пейзажі) та сюжетно-орнаментальна (поєднання геометричних елементів з сюжетними елементами). Метод сполучення, поєднання, розташування різних предметів, зображень, геометричних фігур називають комбінаторикою. При комбінуванні елементи розміщують за певними правилами – принципами (засобами) композиції (симетрія, повтори, контраст, динаміка).
Під час художнього конструювання виділяється головна частина оздоблення, яку називають центром композиції.
2. Засоби композиції.
Конструктивні елементи виробу або орнаменту можуть бути також по-різному розміщені відносно певної точки, лінії. Найпоширенішими розміщеннями є симетрія та асиметрія.
Пропорційне розміщення частин виробу (орнаменту) відносно його центра називають симетрією. Симетрично розміщені фігури за певних змін свого положення при накладанні однієї частини на іншу суміщаються. Найпростішими та найуживанішими є дзеркальна, поворотна симетрія та симетрія перенесення. Дзеркальна симетрія буває одновісна та двовісна.
У одновісній симетрії композицію а можна відтворити за її половиною, у двовісній композицію а — за четвертиною.
Якщо частину композиції (групу елементів) повертати на певний кут декілька разів, то ми отримаємо поворотну симетрію. Таким способом утворені розети.
Асиметрія — це заперечення, відсутність однакового розміщення елементів, тобто симетрії. Асиметрію важче використовувати, тому бажано її застосовувати з набуттям досвіду побудови спочатку симетричних а потім і асиметричних композицій.
В художньому конструюванні контраст та нюанс характеризують ступінь схожості або несхожості відношень між однорідними якостями у виробі.
Контраст — це різко виражена різниця між однорідними якостями. Доречно згадати антоніми. Адже саме в цих поняттях і визначається контраст: великий та малий, чорний та білий, темний та світлий, горизонтальний та вертикальний, гладенький та шорсткий тощо.
Відношення контрасту є найбільш розповсюдженим засобом виділення та підвищення виразності композиційного елемента.
В нюансних відношеннях схожість виражена сильніше, ніж відмінність. В нюансі панує ледь помітний перехід кольорів, розмірів, шорсткості, закругленість форми.
Композиція може викликати у глядача відчуття більшої або меншої динамічності, хоча всі зображення та їх елементи є нерухомими (статичними). Наприклад, довгий і вузький прямокутник з орнаментом здається динамічнішим, ніж квадрат. Динамічнішими видаються також предмети, що мають гострокінцеві та гострокутні форми. Динамічність композиції може ґрунтуватися на поєднанні симетрії та асиметрії. У сюжетній композиції – це рухливі, динамічні, зображення.
3. Поняття про повтори та орнамент.
Іншою особливістю художнього конструювання є кількаразове повторення однакових геометричних, стилізованих або інших орнаментів. Рівномірне чергування впорядкованих елементів називають метричним повтором.
Природа ритму також проявляється в повторенні мотивів через певну відстань. Але в ритмічному повторі відбуваються зміни в розмірах елементів або (і) інтервалу між ними.
Найпоширенішим видом оздоблення є орнамент. Він складається з поєднання та різноманітного розташування ліній, крапок, дуг, кіл, трикутників, прямокутників, інших фігур. Найпростішим є геометричний орнамент. Використовуються також стилізовані (спрощені) орнаменти рослинного, тваринного та побутового походження.
Орнамент — це узор (композиція) яка складається з впорядкованих елементів, що повторюються.
Орнамент може бути побудований не лише у смузі, а й в комірках сітки- сітчастий орнамент.
Елемент, незмінна група елементів, що повторюється в орнаменті має назву рапóрт. Їх класифікують за складністю:
простий — рапорт містить лише один елемент (а);
складений — рапорт складається з кількох однакових елементів ( б);
складний — рапорт має в своєму складі різні елементи (в).
Найчастіше орнаменти можна побачити в архітектурі, текстильних виробах, ювелірних виробах та декоративно-прикладному мистецтві. Широко різноманітні орнаменти використовуються в тригранно-виїмковому різьбленні у вигляді смуг, розет. Геометричність цього виду різьблення підкреслює метричну ознаку орнаменту. В традиційній українській вишивці, писанкарстві орнаменти мають символічне значення. В кожний елемент вкладали певне поняття, символ, зміст.
(знайомимось з матеріалом)
Успішність та ефективність навчального проектування теж забезпечується за умови правильної й послідовної, організаційно спланованої діяльності з виготовлення запланованого виробу. Зміст проектування складається з таких етапів, які взаємопов'язані між собою й найефективніше розкривають послідовність розроблення та виконання проекту, а саме: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, завершальний.
На кожному етапі має здійснюватися відповідна система послідовних дій у виконанні проекту, які називаються стадіями:
1 етап проектування — організаційно - підготовчий
2 конструкторський
3 завершальний
4 технологічний
https://ppt-online.org/48933 Писанкарство презентація
Домашнє завдання: законспектувати презентацію в зошит
Підручник "Технологіі" Туташинський В.І., Кірютченкова І.В. стор. 54 -62 (конспектуємо)
Ткацтво - один з найдавніших елементів національної культури України. Ткацьке виробництво об'єднує підготовку сировини, прядіння ниток, виготовлення з них тканин і заключну обробку: вибілювання, фарбування, ворсування, вибивання тощо.
Килимарство відоме з прадавніх часів і має свою історію.
Килимарство - це виготовлення килимів, а також килимових виробів (гобеленів, доріжок, килимових покриттів) ручним або машинним способом. Важливе значення мають добір і якість сировини (волокон), відповідна підготовка пряжі, прядіння ниток, їх фарбування, техніка ткання, принципи орнаментально-композиційного розв'язання і кінцева обробка виробів: зарублення, в'язання тороків, вирівнювання, вичісування.
2. Найпоширеніші техніки нашого регіону (міста).
Гонча́рство — виготовлення керамічних виробів з гончарної глини: посуду, кахель, іграшок, прикрас, сувенірів тощо. Давнє ремесло багатьох народів світу, належить до традиційних українських ремесел, видів господарської діяльності та мистецької культури українців. Основні типи — глиняний посуд, порцеляна і кам'янка.
Уже трипільські гончарі мали тонкий смак, знайдені під час розкопок відомого археолога Вікентія Хвойки вироби тієї пори свідчать про їхню високу майстерність в цій галузі.
Підготувати презентацію або розповідь про гончарство.
Аплікація – це вид декоративного та практичного мистецтва, який полягає у накладанні та прикріпленні окремих деталей (вирізок) до основної поверхні, щоб створити візерунок, малюнок або орнамент. Це може бути тканина, папір, шкіра, а також інші матеріали.
Аплікація може бути використана для:
Оздоблення одягу, взуття, предметів побуту та інтер'єру
Підручник "Технологіі" Туташинський В.І., Кірютченкова І.В. стор. 62 -64 (зробити конспект)
ВІДЕО МАТЕРІАЛ https://www.youtube.com/watch?v=iedOlC1sp9I
Підготувати презентацію або розповідь про аплікацію або техніку обробки шкіри.
Художня обробка шкіри - цей вид декоративно-прикладного мистецтва з специфічними прийомами формоутворення й оздобленням.. Основним матеріалом є натуральна шкіра натуральна та штучна..
Шкіра – це матеріал, який люди почали обробляти і використовувати одним із перших.
Натуральна шкіра володіє пластичністю, довготривалістю, вона слухняна, добре дихає і дозволяє почувати себе комфортно в будь-яку пору року.
В залежності від призначення виробу, існує багато прийомів і технологій художньої обробки шкіри:
- Тиснення (штамповка);
- Перфорація або висічка;
- Плетення;
- Пірографія (випалювання);
- Гравірування (різьба);
- Аплікація;
- Інтарсія (інкрустація або мозаїка).
перегляд відео https://www.youtube.com/watch?v=29vD_da8wOY
В основу розвитку людського суспільства покладене матеріальне вироб-ництво, створення матеріальних благ. Виробництво матеріальних благ у кожній суспільно економічній формації має свої специфічні особливості, здійснюється за допомогою знарядь праці.
Економічне обґрунтування проекту очікуванні навчальні результати:
-Вміти розкрити сутність економічного обґрунтування.
-Навчитися визначати етапи економічного обгрунтування проекту.
-Навчитися здійснювати обгрунтування проекту.
-Вміти застосовувати набуті вміння та навички на практиці.
-Дотримуватись організації робочого місця, правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог під час виконання робіт.
В основу розвитку людського суспільства покладене матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Виробництво матеріальних благ у кожній суспільно‑економічній формації має свої специфічні особливості, здійснюється за допомогою знарядь праці.
Процес праці включає три основні моменти:
• праця людини;
• предмети праці;
• засоби праці.
Виробничі сили — це фактори, які забезпечують перетворення речей природи у відповідності з потребами людей, створюючи матеріальні і духовні блага, і визначають ріст продуктивності суспільної праці.
Оскільки виробничі сили відтворюють відношення людини до природи, то, з однієї сторони, вони повернуті до сил природи, а з іншої — до системи суспільних, перш за все, економічних відносин, у складі яких виділяють техніко‑економічні, організаційно‑економічні, соціально‑економічні, тобто виробничі відносини.
Виробничі відносини — це суспільна форма розвитку виробничих сил у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ.
Такою ж суспільною формою є і відношення власності.
Власність можна розглядати як виробничі відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання, послуг, об’єктів інтелектуальної власності у всіх сферах суспільного відтворення.
Відносини власності за своїм економічним змістом охоплюють усю сукупність виробничих відносин, є їх системною сутністю.
Економічна система — це сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності у відповідності з метою суспільства.
Основними елементами економічної системи, її підсистемами, є:
• виробничі сили;
• техніко‑економічні відносини;
• організаційно‑економічні відносини;
• виробничі відносини, чи відношення до власності;
• господарський механізм, так як регулювання економічної діяльності здійснюється за його допомогою.
Витрати використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, вивчення результатів діяльності окремих підрозділів і підприємства в цілому.
Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражена в грошовій формі витрата на виробництво і збут продукції. Собівартість об’єднує дві частини вартості — вартість використаних засобів виробництва і частину вартості необхідного продукту.
Третя частина вартості — додатковий продукт суспільства — використовується для розширення виробництва, виплат та безплатних послуг із суспільних фондів споживання.
Таким чином, собівартість є основою вартості.
Собівартість продукції визначається індивідуальними затратами праці в умовах досягнутого на конкретному підприємстві технічного рівня виробництва (індивідуальна собівартість), тимчасом як вартість продукції (робіт, послуг) — затратами суспільно необхідної праці.
Собівартість продукції, як найважливіший інструмент виміру рівня затрат суспільної праці, є основою для формування та вдосконалення цін, визначення доходу, прибутку, рентабельності та інших фінансових показників.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• загальновиробничі витрати.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів,
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції,
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати.
Серед економічних категорій, що використовуються в ринковому механізмі господарювання, є ціна.
Ціна — це грошовий вираз вартості товару. За її допомогою порівнюють витрати і результати господарської діяльності, обґрунтовують вибір найефективніших напрямків капітальних вкладень і розвиток нової техніки, стимулюють виробництво та споживання високоякісних видів продукції.
За характером обслуговуваного обігу продукції всі ціни поділяються на відпускні, оптові та роздрібні.Залежно від розмірів купівлі-продажу товарів існують біржові, внутрішньофірмові, трансферні, роздрібні ціни.
Завдання економічного обґрунтування проекту. Після обґрунтування прототипу виробу, чим підтверджується принципова можливість його виготовлення, на конструкторському етапі необхідно дати: обґрунтування витрат необхідних матеріалів, засобів енергії, грошових коштів на оплату праці при виготовленні виробу; визначення собівартості виробу, що виготовляється; величини запланованого прибутку і договірної ціни виробу; визначення рівня рентабельності виготовленого виробу; планування випуску виробу: кошторис доходів і витрат. Тобто необхідно зробити попередню економічну оцінку доцільності постановки розробленого проекту на виробництво, її випуску й продажу.
На цьому етапі розробки проекту слід одержати відповіді на такі питання:
• яким має бути розмір коштів для здійснення випуску першої продукції;
• чи буде отримано прибуток від реалізації проекту і якщо так, то чи буде він достатнім для повернення грошей;
• через який термін будуть повернуті гроші;
• наскільки ємним за платоспроможним попитом, перспективами і конкуренцією буде прогнозований ринок нової продукції;
• якою є планова собівартість продукції, яку розробляють;
• яким є обсяг випуску продукції на ринок;
• скільки років триває реалізація товару на ринку тощо.
У процесі попереднього економічного аналізу корисно визначити дійсну вартість майбутніх грошових потоків, яку генерує інноваційна продукція.
Питання прибутку може бути вирішальним для багатьох видів інноваційної продукції. Якщо неможливо продати продукцію за ціною, що перекриває очікувані виробничі витрати і будь-які пов’язані з цим платежі (виробничі накладні витрати, торговельні витрати тощо), то немає сенсу братися за розробку. Економічна оцінка спроектованого виробу здійснюється на підставі його порівняння з відомими зразками-аналогами і включає оцінку наявності недорогих матеріалів, можливості використання відходів.
Процедура оцінки вартості виробництва проекту. Економічне оцінювання об’єкта й процесу технологічної діяльності доцільно здійснювати у такій послідовності:
• визначити витрати матеріалів (Мз)
визначити вартість витрат на електроенергію (Це) під час роботи:
Е = Р × t,
де Е — спожита електроенергія (кВт/год);
Р — потужність споживача електроенергії (Вт);
t — тривалість роботи споживача електроенергії (год);
Це = 0,25 × Е,
де Це — вартість спожитої електроенергії;
0,25 — вартість тарифу на електроенергію (грн / кВт);
• здійснити розрахунок оплати праці (Роп) на підставі, що оплата працівника 3‑го розряду здійснюється погодинно:
Роп = tрд × 500 грн / міс / (8 год / рд × 22 рд),
де tрд — тривалість виконання робіт з виготовлення виробу (год);
• визначити величину податку на заробітну плату (Оп), який складає 15 % від заробітної плати
Оп = 0,15,
• визначити амортизаційні відрахування на інструменти та обладнання за табл.
Аоб = 0,1×В / N,
де Аоб — величина амортизаційних відрахувань на 1 робочу зміну (6 год), (грн);
0,1 — коефіцієнт, що враховує 10 % від собівартості обладнання;
В — вартість обладнання, (грн);
N — час зносу обладнання в днях;
• визначити загальну собівартість виготовлення виробу:
С = Мз + Це + Роп + Аоб + Оп,
• визначити величину прибутку (П) внаслідок реалізації виробу в межах 10–25 % від собівартості виробу:
П = (0,1 – 0,25) × С,
• визначити договірну ціну (Дц) реалізації виробу:
Дц = С + П,
• визначити рентабельність проектованого виробу:
Р = (П / Дц) × 100 %.
Загальний підхід полягає у створенні електронної таблиці в комп’ютерному табличному редакторі, яка дасть можливість досліджувати вплив ключових параметрів на вартість проекту, починаючи з простої моделі та поступово її ускладнюючи. Це дослідження рекомендується проводити в такому порядку:
• визначити вартість елементів виробництва;
• створити електронну таблицю для визначення вартості виготовлення продукції;
• розрахувати розмір усіх витрат на комерціалізацію проекту;
• доповнити електронну таблицю відсутніми витратами по проекту;
• дослідити чутливість вартості проекту до ключових параметрів.
Слід пам’ятати, що за допомогою сучасного програмного забезпечення легко розробити доволі складні моделі, здатні давати конкретний результат навіть за суперечливих даних. Майстерність полягає в тому, щоб дати реалістичні оцінки й виявити області невизначеності.
Основними джерелами даних можуть бути:
• відомості про аналогічні вироби.
• виробники та постачальники обладнання.
Домашнє завдання. Пошук інформації в тематичних каталогах та пошукових машинах за допомогою ключових слів.
1. Відберіть проекти для проведення економічної оцінки.
2. Визначте вартість матеріалів.
3. Визначте вартість спожитої електроенергії.
4. Здійсніть розрахунок оплати праці, визначте величину податку на заробітну плату.
5. Визначте амортизаційні відрахування та обладнання під час виготовлення проекту.
6. Визначте загальну собівартість виготовлення виробу, очікуваний прибуток, ціну, рентабельність.