Урок № 60 Сучасні дослідження будови речовини. Атоми і молекули. Будова атома. Наноматеріали.
Д/з: § 33 ФІЗИКА 10 (рівень стандарту), автор Сиротюк В. Д., 2018 рік.
Нанотехнології (рос. нанотехнологии, англ. nanotechnology, нім. Nanotechnologie), інша назва Наномолекулярні технології (від «нано» — К. Ерік Дрекслер, 1977) — у широкому значенні слова прийнято називати міждисциплінарну галузь фундаментальної і прикладної науки, в якій вивчаються закономірності фізичних і хімічних систем протяжністю порядку декількох нанометрів або часток нанометра (нанометр — це одна мільярдна частка метра або, що те ж саме, одна мільйонна частка міліметра — діаметр людської волосини становить близько 80 тис. нанометрів).
Наночастинка — частинка речовини довільної форми з розмірами від 1 до 100 нм. У нанотехнології частинкою називають невеликий об'єкт, що поводиться як єдине тіло стосовно своїх транспортних та фізичних властивостей. Наночастинки за цією класифікацією теж саме, що ультрадрібнодисперсні частинки, дрібнодисперсні частинки мають розміри від 100 до 2500 нм, а крупні — від 2500 до 10 тис. нм[1]. Дослідження наночастинок актуальні й інтенсивні завдяки численним потенційним застосуванням в медицині та фізиці, оптиці та електроніці.
Термін наночастинки зазвичай не застосовують до окремих молекул. Здебільшого наночастинка складається з неорганічної речовини.
Наноматеріали — матеріали, створені з використанням наночасток та/або за допомогою нанотехнологій, що мають певні унікальні властивості, зумовлені присутністю цих частинок у матеріалі.
Наноматеріали можуть бути використані для виготовлення магнітомяких і магнітотвердих матеріалів; провідників, напівпровідників і діелектриків; деталей лазерної, вимірювальної, обчислювальної й атомної техніки. Нанотехнології знаходяться на передньому краю різноманітних наукових, економічних і соціальних напрямів розвитку провідних країн світу. Їх застосовують у медицині, електроніці, екології тощо.