Embedded Files
Як підтримати вашу дитину під час воєнних дій
Поради:
Намагайтеся залишатися якомога позитивнішим. Діти сприймають те, що відбувається, виходячи з вашої поведінки. Вам не потрібно завжди залишатися "сильним"; ви й так робите все, що можете. Займайтеся самодопомогою, самоспівчуттям та висловлюйте позитивні емоції.
Обіймайте своїх дітей, якщо вони хочуть, і дозволяйте їм “притиснутися” до ваших колін.
Співайте разом дитячі пісні. Це створює відчуття безпеки.
Уникайте відкритих конфліктів та конфронтації серед друзів та членів сім'ї.
Приймайте те, що відчуває ваша дитина, які б емоції вона не виявляла.
Чим більше ви отримаєте підтримки від інших, тим краще ви зможете допомогти
своїм дітям.
Якщо ви вірите в Бога або якщо ви є духовною людиною, помоліться разом з вашою
дитиною.
Не заохочуйте у своїх дітях почуття гніву або помсти. Це лише посилить тривожність вашої дитини.
Щодо підлітків, дотримуйтесь рівноваги між можливістю звернення до них як до дорослих (говорити правду, ділитися з ними своїми думками, покладати відповідальність), і можливістю звернутися до вас за підтримкою.
Способи зниження стресу:
Дихальні вправи:
_ Запах квітів: Скажіть дитині, щоб вона собі уявила, що вона нюхає квітку,
глибоко вдихаючи через ніс і видихаючи через рот. Також можна подумки
уявити собі квітку.
_ Маленький зайчик: Як зайчик у саду, запропонуйте дитині зробити три швидкі
вдихи через ніс і один довгий видих через рот.
_ М'яч для зниження стресу: Зробіть свій власний м'яч для зниження стресу,
наповнивши тканину, пластикові пакети або повітряні кулі сухим просом або рисом). Стисніть м'яч, коли відчуєте стрес, щоб зняти м'язову напругу.
Вправи на позитивну уяву:
_ Намагайтеся разом уявити безпечний простір, який би він не був. Нехай ваша
дитина скаже, що вона бачить і відчуває у цьому місці.
_ Нагадайте дитині про позитивний минулий досвід, сім'ю та друзів.
За можливістю:
Намагайтеся задовольнити основні потреби (їжа, воду, одяг, підгузки, туалет).
Спробуйте встановити порядок дня. Щоденний розпорядок забезпечує стабільність та впевненість у тому, що хоча б щось постійне і під контролем.
Уникайте показувати дітям графічні або звукові подробиці: у реальному житті, по телевізору, по радіо або по телефону.
Намагайтеся не налаштовувати дитину на певні почуття. Деякі можуть бути дуже
стриманими і тихими під час нападів, інші можуть гніватися. Визнавайте та приймайте їх почуття.
Рекомендації щодо тілесної безпеки:
• Покажіть дитині, як потрібно вкриватися, якщо поруч відбувається вибух: ляжте на живіт, закрийте вуха і злегка відкрийте рот.
• Якщо бомбосховища немає, краще знаходитись біля сходів будівлі та триматися подалі від вікон.
• Нагадайте дитині, щоб вона не чіпала незнайомі предмети або руїни після вибуху, щоб уникнути контакту з вибухівкою.
• Потренуйтеся разом з дитиною: Що робити, коли відбувається активне бомбардування? Що робити після? Якщо є бомбосховища, тренуйтеся як добігти до бомбосховища. Створивши звичну реакцію у разі бомбардування, можна значно зменшити стрес і дати вашій дитині деяке відчуття контролю.
• Заведіть сумку на випадок, якщо потрібно терміново бігти з основними речами, які ви можете взяти з собою, коли будете рухатися в бомбосховище або підвал. Покладіть у сумку кілька невеликих іграшок, а також їжу, воду, підгузки, запасний одяг, телефон, документи, тощо
Автор: Кун Севенантс, Доктор психологічних наук.
Коронавірус, паніка і карантин. Як встояти психологічно.
Ось кілька порад:
1. Під час епідемії дотримуйтесь рекомендацій ВООЗ. Знання про те, як правильно поводитися у критичній ситуації, знижує тривогу.
2. Намагайтеся не блокувати свої почуття. Боятися – нормально, відчувати безсилля, сумувати – теж. Відключити почуття означає перестати бути в контакті із собою.
3. Що робити, якщо тривога зашкалює? Поглинаючи велику кількість інформації ми піддаємося так званій соціальній тривозі. Завдяки інтернету і соцмережам, події, що відбуваються на іншому кінці планети, сприймаються так ніби вони відбуваються у нас вдома. Така розмитість кордонів посилює занепокоєння і почуття незахищеності. Справитися з ними допоможе елементарна інформаційна гігієна. Намагайтеся обмежити кількість інформації яку ви споживаєте.
4. Знаходьте час для себе і наповнюйте себе ресурсом. Це допоможе зберегти сили та витримати обмеження під час самоізоляції, і допоможе в турботі про інших - про тих, хто від нас залежить.
5. Сон, фізичні навантаження, регулярна здорова їжа, задоволення від того, що робиш (хобі). Всі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами.
Рекомендації батькам гіперактивних дітей
У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі».
Хваліть її в кожному випадку ,коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .
Уникайте повторень слів «ні» і «не можна» . Говоріть стримано ,спокійно і м'яко .
Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу ,щоб вона могла його завершити.
Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.
Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня .
Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах ,на ринках ,у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .
Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних , гучних приятелів .
Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі :тривалі прогулянки ,біг ,спортивні заняття.
Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей
У роботі з дітьми з тривожністю необхідно:
Постійно підбадьорювати ,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок;
Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;
Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ;
Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас. Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів.
Принципи спілкування з агресивними дітьми:
Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності.
Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога.
Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки.
Не допускайте при ній вибухів гніву. Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її.
Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти.
Поради батькам конфліктних дітей:
Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими.
Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою.
Намагайтеся об'єктивно розібратися в причинах її виникнення.
Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення.
Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.
Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки.
Поради батькам дітей з ООП
Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива.
Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в шкільному закладі.
Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією.
Визначіть систему правил поведінки дитини в класі, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
Page updated
Report abuse