За свою більш ніж 150-річну історію Одеський художній фаховий коледж, який був започаткований як Одеська маля́рська школа, встиг бути і Політехнікумом образотворчих мистецтв і Мистецьким інститутом, за часів румунської окупації навіть Академією красних мистецтв, а в останні десятиліття училищем.

В Одеському художньому фаховому коледжі живописці завжди складали найчисленнішу частину контингенту учнів і педагогів. Серед його прославлених випускників Ф. Рубо, К. Костанді, І. Бродський, М. Мартищенко (Греков), Д. Бурлюк, Л. Пастернак, П. Нілус, Л. Мучник, А. Шовкуненко та багато інших. Коледж ще знаходився в статусі малярської школи, але вже в 1868 році був введений живопис олійними фарбами. Практично з самого початку, завдяки видатним викладачам і серйозній методичній базі, живописне відділення вражало високим професійним рівнем випускників, яких із задоволенням приймали до навчання у Санкт-Петербурзьку Академію Мистецтв. Тоді обов'язковим пунктом програми було копіювання з академічних зразків. Серед зразків живопису знаходилися твори І. Айвазовського, К. Брюллова, М. Караваджо, Д. Тернера, Н. Пуссена та інших не менш відомих у Європі художників. Часи змінюються, основою сучасної методики викладання живопису є робота з натури: спочатку робота з натюрмортом, потім з гіпсовими моделями, і далі поступовий вихід на живу натуру. У старій школі натюрмортний клас був відкритий лише в 1886 році, а живу натуру писали тільки на останньому, п'ятому, курсі. З часом розвиваються традиції пленерних практик, які стали важливою рисою саме південноукраїнської живописної школи. Перша спроба виїзної пленерної практики була зроблена в 1902 році Д. Крайневим - до Криму. У цьому ж році в програмі школи з'являється новий предмет "методика краснопису і малювання". Успішним випускникам 1901-1902 навчального року вперше видається диплом з правом викладання.

У 1924 році, коли коледж стає політехнікумом, живописний факультет значно розширює свої можливості з підготовки фахівців, він складається з 5 відділень: декоративно-монументального, станкового, театрально-декоративного, декоративного, поліграфічного. До моменту створення інституту в 1930 році Політехнікум вже мав хорошу освітню базу і найосвіченіших педагогів.

У 1925 році приходить ще 7 нових професорів, серед них М. Жук (графіка), М. Гронець (фреска), Г. Комар (фреска), О. Шовкуненко (станковий живопис), П. Волокидін (станковий живопис), Т. Фраерман (декоративний живопис), А. Гауш (театральний живопис), В. Мюллер (живопис театру і кіно). Розроблено нові програми для відповідних видів живопису. Студенти під час практик залучалися на серйозні великі об'єкти країни, видаються підручники і методичні розробки по спеціальним дисциплінам.

Після розформування інституту живописне відділення іменуватиметься "художньо-педагогічим".

Сьогодні циклова комісія «Живопис» продовжує славетні традиції нашого навчального закладу, при цьому навчальні програми оновлюються згідно викликів сучасності. Запроваджуються  нові завдання, вибіркові дисципліни ставлять за мету розширити світогляд наших учнів, адаптуючи їх до складного, мінливого світу мистецтва. Програма поєднує традиції академічної школи з сучасними тенденціями. Випускник за чотири курси навчання (3 роки 10 місяців) освоює техніку живопису аквареллю, гуашшю, олією, акрилом. Отримує фундаментальні знання з рисунку і композиції, опановує практичними методами викладання свого ремесла в художніх і загальноосвітніх школах. А допомагають освоїти цей величезний обсяг знань педагоги, у яких, крім вищого спеціальної освіти, величезний творчий досвід з громадським і міжнародним визнанням. Вони гідно продовжують традиції своїх попередників: К. Костанді, Г. Ладиженського, Д. Крайнєва, П. Волокидіна, Л. Мучника та багатьох інших. Краще тому доказ - роботи учнів.