Автобіографія

Мико́ла Іва́нович Зимомря (нар. 30 листопада 1946, с. Голятин, Міжгірського району Закарпатської області) — український літературознавець, критик, перекладач, педагог, доктор філологічних наук, професор, академік АН вищої школи України. Член Національної спілки журналістів України (1980), Національної спілки письменників України (2008), Всеукраїнського об'єднання «Письменни Бойківщини»[1]. Почесний доктор Ужгородського національного університету.

Народився 30 листопада 1946 року у с. Голятин Міжгірського району, Закарпаття.

Вчився на відділеннях української та німецької філології Ужгородського університету (1962–1967). Працював учителем німецької мови в Ужгородській СШ № 5 (1966–1967) та в Ужгородському університеті (1967–1993).

1969–1972 — навчання в аспірантурі Берлінського університету ім. Гумбольдта, де захистив кандидатську дисертацію на тему «Сприйняття української літератури в німецькомовних країнах від першовитоків до 1917 р. До історії російсько-українсько-німецьких літературних взаємодій» (1972).

1980–1982 — докторантура при Інституті світової літератури ім. М. Горького АН (Москва); 1984 — захистив докторську дисертацію на тему «Міжлітературні зв'язки та роль перекладу у художньому процесі».

Працював завідувачем кафедр німецької філології УжДУ (1973–1979), іноземних мов (1986–1993), професором Педагогічної академії в Слупську (Польща, 1993–1995), професором Закарпатського Інституту післядипломної освіти (1995–1997), Балтійської гуманістичної вищої школи в Кошаліні (Польща, 1997–2002).

Академік Академії наук Вищої школи України. Від 2003 р. завідує кафедрою теорії та практики перекладу в Дрогобицькому державному педагогічному університеті ім. І. Франка.