Автобіографія

Тимошенко Леонід Володимирович народився 1.06.1955 р. в с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області. У 1970 р. закінчив восьмирічний цикл навчання в Потіївській середній школі, а в 1974 р. – навчання в Київському індустріальному технікумі. Працював на виробництві у Києві робітником, у 1975-1977 рр. служив у війську.

З 1978 по 1983 р. навчався на історичному факультеті Київського державного університету імені Т. Шевченка, який закінчив з відзнакою. Був скерований на роботу до Дрогобицького державного педагогічного інстиуту імені Івана Франка.

Працював асистентом, старшим викладачем, доцентом, зав. кафедри, професором, у 2005-2020 рр. – деканом історичного факультету. Продовжує свій тривалий науково-педагогічний стаж на посаді професора кафедри всесвітньої історії та спеціальних історичних дисциплін ДДПУ ім. Івана Франка.

Протягом роботи в Дрогобицькому університеті проявив себе плідним науковцем та здібним педагогом, талановитим менеджером освіти, оранізатором академічного життя факультету та університету, вихователем патріотів Української держави, резонансним діячем в Україні та за її межами.

Вважається одним із ініціаторів відновлення історичного факультету в 1992 р. Перебуваючи на посадах зав. кафедри і декана, здійснив потужний внесок в академічний розвиток керованих ним структур, унаслідок чого академічне середивище дрогобицьких істориків перетворилося на одне із кращих в Україні. Його внесок у підготовку педагогів – учителів історії, є дуже значним.

Заснував наукову школу, підготував дев’ятьох кандидатів історичних наук, двоє його учнів стали докторами наук та професорами.

Опублікував 600 наукових, навчально-методичних та науково-популярних праць (разом з редагованими та рецензованими виданнями його науковий доробок досяг числа 800 !). Праці Л.В. Тимошенка широко відомі за кордоном, вони опубліковані різними мовами (найбільше – у дружніх Польщі та Литві).

Здійснює активну конференційну діяльність: у підсумку взяв участь у 266-ти наукових форумах в Україні та за кордоном. Є організатором 33-х регіональних наукових конференцій у Дрогобичі.

Вважається фундатором Дрогобицьких археологічних екпедицій, в 2001 р. заснував першу в університеті гуманітарну лабораторію – Науково-дослідну лабораторію археології та краєзнавства з музейною експозицією, якою керує дотепер (на громадських засадах). У цілому є організатором численних археологічних експедицій на Прикарпатті, у тому числі чотирьох (2001-2004 рр.) – в Криму (вони здійснили певний на вплив на українізацію Кримської автономії).

Ще в 1991 р. заснував періодичні Дрогобицькі історико-краєзнавчі конференції, з 1995 р. видавав та редагував періодичне наукове видання «Дрогобицький краєзнавчий збірник» (вийшов 21 том цього резонансного в Україні та за її межами видання).

Був учасником багатьох міжнародних наукових проєктів. У 2010 р. викладав в університеті Париж-1 Сорбонна-Пантеон (професор-гість).

Виступав з лекціями та доповідями в багатьох зарубіжних університетах, де гідно представляв досягнення української національної історичної науки. Є членом редколегій кількох зарубіжних періодичних наукових видань.

Наукова спеціалізація: історія Берестейської унії та ранньомодерної церкви і релігійної культури Центрально-Східної Європи, франкознавство, грушевськознавство, огієнкознавство, волинознавство, історія та культура Прикарпаття, історичного Полісся, спеціальні історичні дисципліни.

Заснував у Дрогобичі кілька наукових товариств, з 2007 р. і дотепер – голова Дрогобицького осередку Наукового товариства імені Шевченка, є дійсним членом цієї першої української національної наукової організації. Є членом кількох інших наукових товариств в Україні та за кордоном.

Відзнаки та нагороди:

- 2000 р. – знак Міністерства освіти України «Відмінник освіти України»;

- 2005 р.– знак Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення»;

- 2013 р. – заслужений професор ДДПУ імені Івана Франка;

- 2015 р. – грамота Львівської обласної державної адміністрації;

- 2016 р. –  премія Львівської обласної ради та обладміністрації за вагомі наукові здобутки;

- 2017 р. – диплом дійсного члена Наукового товариства ім. Шевченка;

- 2018. – почесна грамота Західного наукового центру НАН України і МОН України «З нагоди 145-річчя Наукового товариства ім. Шевченка та за активну участь у його діяльності»;

- 2021 р. – лауреат Міжнародної премії ім. Івана Франка;

- 2021 р. – відзнака вченої ради ДДПУ імені Івана Франка;

- 2022 р.– лауреат літературно-мистецької премії імені Юрія Дрогобича;

- 2023 р. – медаль «До 150-річчя Наукового товариства ім. Шевченка»;

- 2025 р. – грамота Верховної ради України «За заслуги перед українським народом»;

- 2025 р. – грамота Львівської обласної державної адміністрації «За багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у підготовку висококкваліфікованих спеціалістів, плідну наукову діяльність та з нагоди 85-річчя з дня заснування Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка»;

- 2025 р. – нагорода Варшавського університету («Східного огляду») за монографію «Феномен Берестейської унії» (за 2024 р.);

- 2025 р. – почесна відзнака Дрогобицької міської ради «За заслуги перед містом Дрогобич».