Embedded Files
Сьогодні, 9 вересня, у День народження нашого земляка, вченого зі світовим ім'ям - Олександра Смакули, учні 5 класу ознайомилися з життєвим, творчим і науковим шляхом великого вченого фізика.
Пам'ятаймо, згадуймо, вшановуймо наших славетних земляків!
Народився 9 вересня 1900 р. у с. Доброводи Збаразького району (тоді Збаразький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) в селянській родині. Закінчив початкову школу у своєму рідному селі, вчився в Збаразькій, а пізніше — Тернопільській українській класичній гімназії, яку закінчив у 1922 році. Під час навчання в Тернопільській гімназії професор математики і фізики Мирон Зарицький став опікуном випускного гімназійного класу Смакули. Саме він порадив юнакові продовжити студії у Ґетінґенському університеті — відомому європейському науковому центрі Німеччини.
У 1918 р. він став вояком Української галицької армії. У 1922 р. із відзнакою закінчив Тернопільську гімназію та за порадою свого вчителя, математика Мирона Зарицького, вступив до Геттінгенського університету Георга-Августа, де слухав лекції знаних учених — В. Гайзенберга, М. Борна, р. Поля.
У 1927 р. Олександр Теодорович захистив дисертацію. Використавши поняття квантових осциляторів, він зміг пояснити радіаційне забарвлення кристалів і вивести кількісне математичне співвідношення (відоме в науці як «формула Смакули»). Ця формула за своєю значимістю не поступається «формулі Планка», висвітлює зв’язок між концентрацією дефектів у кристалі, довжиною радіаційного променювання, що падає, і забарвленням кристалів після такого їх опрацювання. Це явище свого часу активно використовували в біжутерії.
На запрошення колишнього вчителя, професора Андрія Музички О. Т. Смакула у 1928 р. повернувся в Україну і почав викладати в Одеському університеті. Але, переконавшись в оманливості перспектив розвитку науки в умовах тоталітарної держави, він виїхав до Німеччини. В Інституті медичних досліджень кайзера Вільгельма (м. Гейдельберг) учений очолив оптичну лабораторію. Досліджуючи стероїди, вітаміни й органічні кристали, він став фундатором квантової органічної хімії. Процес трансформації кристалічного вуглеводу електричними збудженнями релектронів називають тепер «інверсією Смакули». У 1934 р. Олександр Теодорович очолив дослідну лабораторію у всесвітньо відомій компанії Карла Цейса в Єні. Тут він створював оптичні кристали (фтористий літій та натрій), а також оригінальні мастила, придатні до використання за високих і низьких температур. Науковець винайшов унікальну сполуку — бромйодид талію, яку досі широко застосовують у приладах нічного бачення.
На початку 40-х рр. ХХ ст. О. Т. Смакула спільно з р. Куном (лауреатом Нобелівської премії 1938 р.) продовжував працювати над розв’язанням проблеми противідбивних шарів. Наприкінці війни разом з іншими видатними фізиками й інженерами був вивезений до США, де досліджував матеріали для інфрачервоної техніки у військовійфотолабораторії штату Вірджинія.
У 1951 р. отримав запрошення на посаду професора Массачусетського інституту технологій, при якому згодом заснував і очолив лабораторію фізики кристалів. Тут Олександр Теодорович почав досліджувати
актуальні проблеми твердотільної електроніки,
технології і властивості електрооптичних матеріалів і пристроїв, феромагнітних та п’єзоелектричних матеріалів, лазерів на рідкоземельних елементах, нових нелінійних напівпровідникових кристалів, органічних та надпровідних структур, займався продукуванням штучних дорогоцінних кристалів.
Багаторічна праця над вивченням фізики монокристалів згодом стала основою монографії «Монокристали: вирощування, виготовлення і застосування» (1962), понад 80 наукових робіт. Розробив методи рекристалізації, очищення кремнію для застосувань у напівпровідникових транзисторах та інтегральних схемах, вивчав властивості кристалів під впливом радіаційного випромінювання. У 1964 р. О. Т. Смакула став директором лабораторії фізики монокристалів у Массачусетському інституті технологій. Він першим почав займатися органічними напівпровідниками, проблемою створення лазерів та мазерів.
В одному з листів до рідних Олександр Самкула писав: «Я от уже понад сорок літ скитаюсь на чужині, але своєї України не забув і повік не забуду. Частенько заглядаю до Кобзаря, щоби тугу розігнати». У своєму будинку в Бостоні він обладнав окрему українську кімнату, де були зібрані колекції українських вишивок, сувенірів, сформована бібліотека літератури з української історії.
О. Т. Смакула підтримував тісні зв’язки з українцями американської діаспори, був дійсним членом НТШ, почесним членом товариства Українських Інженерів в Америці та інших наукових товариств. Він багато допомагав своїм землякам–науковцям.
Протягом довгих років життя мріяв побачити Україну. 1972 року Олександр Смакула взяв участь у міжнародній конференції з кристалографії, що відбулася у радянській Вірменії, в Єревані, після якої науковцеві дозволили відвідати рідних на батьківщині. Це були перші й останні після Другої світової війни відвідини ним України, рідного села Доброводи, Тернополя і Києва.
„Коли Смакулу на Київському летовищі зустріла офіційна компартійна, „кадебістська” та наукова делегація і запропонувала сісти в „чорну „Волгу”, вчений сказав: „Хлопці, дайте мені по своїй землі пройтися ногами! А найбільше хочу скуштувати українського борщу, якого варила моя мама…”.
У поїздці, яка відбувалася під неустанним оком спецслужб (аякже: приїхав американський українець, буржуазія, капіталіст!), серед інших у Доброводи cлаветного вченого–фізика супроводжував директор Тернопільського філіалу Львівського політехнічного інституту Анатолій Поліщук. (Марія Назар).
Визнанням заслуг та авторитету ученого стало обрання його професором цього знаного інституту. Олександр Смакула був почесним головою Товариства українських інженерів Америки, дійсним членом НТШ, Нью-Йоркської академії наук.
Помер 17 травня 1983 р. Похований у м. Обурн (штат Массачусетс).
У рідному селі вченого, Доброводах Збаразького району, встановлено пам’ятник Олександрові Смакулі (єдиний у світі!). На базі середньої школи діяв технічний ліцей його імені. Учні старших ліцейних класів поглиблено вивчали фізику, математику, креслення, а після закінчення школи можуть на пільгових умовах вступати в Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя.
1996 року створено Фонд Олександра Смакули, який очолює доктор фізико–математичних наук, голова комісії НТШ професор Ярослав Довгий зі Львова, виконавчий директор Фонду — науковець з Тернополя Василь Липовецький. З грудня 1997 року виходить науковий журнал «Вісник Фонду Олександра Смакули», проводяться «смакулівські читання».
«ОЛЕКСАНДР СМАКУЛА – ГОРДІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ»
Тематичний виховний захід
Вересень 2022
ОЛЕКСАНДР СМАКУЛА – ГОРДІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ
Мета тематичного заходу: ознайомити учнів з життям та діяльністю українського вченого Олександра Смакули, розвивати патріотизм, інтерес до предмета, допитливість, розширювати світогляд.
Хід тематичного заходу:
«Бути здібним — то ліпше, ніж бути багатим» (Олександр Смакула).
Під час заходу використовується комп’ютер, на моніторі якого у формі презентацій інсценізуються епізоди з життя і творчості О. Смакули.
Учень в ролі Олександра Смакули:
Уже мені і не відомо,
Чи я в Америці, чи вдома —
Перезаплуталося все.
І час відносить далі й далі
Чекання, радощі, печалі Та в небо пам’яті несе...
Там камінь тесовий і горе,
Там пісня і вода свята.
Вони ж мені надали крила,
Науки таїну відкрили.
...Летять журавками літа.
Де ж ви, стежки й стара хатино?
Де ж ти, сердешна Україно?!
О Господи, надай же сил,
Щоб ми утвердились народом,
Постали (замість нагороди)
Душа і воля із могил.
Тоді сельчани і родина
Розкажуть про Смакулів сина
Та свічка згадки засія.
У золоту осінню пору
В село до батьківського двору
Моє повернеться ім’я.
(Олег Герман)
Ведучий 1. У народі недарма кажуть, що кожен край славиться передусім своїми людьми, адже вони твори
ли його минуле и утверджують його сьогодення.
Ведучий 2. Поділля славне мальовничими горами Товтрами, які ми називаємо ще Медоборами. На північ, неподалік від міста Збаража, що на Тернопільщині, на невисоких пагорбах розкинулося село з красномовною назвою — Добриводи. Там у хатині, що на горі, яку й дотепер називають Смакуловою, теплого вересневого дня у сім’ї Теодора і Марії Смакулів сталася радість: народився другий син — Олександр, якому судився важкий і славний життєвий шлях до вершин науки.
Ведучий 3. Шлях до науки Смакула розпочав із родинного гнізда, де в садку під велетенською липою збиралась у погожі дні сусідська дітвора.
Ще навчаючись у початковій школі, Олександр виявив неабиякі здібності й тому за рекомендацією вчителя Гінки 1912 р. вступив до Збаразької гімназії. Однак навчання перервала Перша світова війна.
Ведучий 4. Попри всі проблеми і негаразди в житті, йому таланило на зустрічі з чудовими людьми. Одним із цих людей був його вчитель у Збаразькій гімназії, літературознавець Андрій Музичка. Це була людина патріотичних поглядів, що сприяла формуванню світогляду своїх учнів.
О. Смакула з іншими гімназистами брав участь у встановленні ЗУНР і впродовж двох років перебував у лавах Української галицької армії.
Ведучий 1. 1920 р. його дорога пролягла в Тернопіль до гімназії. Під час навчання Олександр квартирував у відомій українській родині Миколаєвичів — патріотично налаштованій сім’ї, яка не визнавала польської влади і не могла змиритися з національним приниженням. Яків Миколаєвич викладав у гімназії. З їхнім сином Романом Олександр потоваришував. Ця дружба тривала понад 60 років — вони разом навчалися в гімназії, згодом —у Геттінгенеькому університеті, проживали неподалік один від одного в США.
Ведучий 2. 1922 р. Олександр Смакула закінчив Тернопільску гімназію.
Ведучий 4. О. Смакулу природа наділила допитливістю, гострим розумом. Закінчивши з відзнакою гімназію, Олександр за рекомендацією відомого українського математика, професора М. Зарицького, подався до далекого німецького міста Геттінгена до знаменитого університету Георга Августа на студію природничо- математичних наук, де вивчав математику, фізику, хімію.
Олександр Смакула:
Не сказавши ні слова нікому,
Щоб багатство і славу знайти,
Рано-вранці із рідного дому
Я пішов, я пішов у світи.
Я пішов крізь тумани і вітер,
Крізь обмани шляхів і стежин, І блукав, і блукав я по світу.
Та хіба, та хіба я один?..
(Юрій Рибчинський)
Йдучи у світ, лишаючи Вітчизну,
Беруть на спомин у дорогу грізну
Пучок євшану чи дрібок-землі,
Щоб на чужині, у добрі чи злі,
Вони серця потугою снажили.
Зазнав і я тієї долі-сили,
Узявши в свій порожній гаманець
Черленовидий красний камінець
Із підмурівка батьківської хати.
Який тепер я радий і багатий!
Зі мною в парі, обходивши світ,
Мене зберіг той камінець-граніт.
(Яр Славутич (Григорій Жученко))
Ведучий 1. Завдяки блискучій пам’яті навчання було успішним. Але цілком віддаватися навчанню не було можливості. Йому дошкуляла матеріальна скрута, і тому перспективний студент змушений був працювати на соляних шахтах і фермах Німеччини, займався репетиторством. Це типовий шлях українця, який прагне на чужині вийти в люди.
Ведучий 2. Минуло 5 років — і Олександр захистив дисертацію, отримавши звання доктора філософії (з фізики) з відзнакою. У дипломі, де зазначалося походження докторанта, написано: Добриводи, Галіція. Він свідомо не писав ані Австро-Угорщина, ані Польща, ані Україна.
Ведучий 3. Він не хотів залишатися за кордоном. 1928 р., на запрошення відомого літературознавця Андрія Музички, О. Смакула приїжджає до України і працює в Одеському університеті.
Олександр Смакула:
Країно рідная! Ох, ти далека мріє!
До тебе все летять мої думки.
їм страшно й радісно, якась надія мріє...
Так з вирію в свій край летять пташки.
(Леся Українка)
Ведучий 4. Але, на жаль, там він пробув недовго, бо переконався, що в тоталітарній системі творча праця безперспективна. Він дає телеграму з умовним текстом своєму керівникові, який його відкликає до Німеччини. Там учений продовжує займатися улюбленою справою.
Ведучий 1. У Німеччині сталися приємні зміни в його житті. 1932 р. він одружився з Ерікою Бужде, з якою прожив у злагоді 51 рік і виховав чотирьох дітей: двоє синів і дві дочки. У Німеччині Олександр Смакула працював керівником, оптичної лабораторії інституту для медичних дослідів у Гейдельберзі й досяг значного успіху. 1934 р. вчений став керівником однієї з дослідних лабораторій оптичної фірми Карла Цейса в Єні. У його доробку -неперевершені дослідження, зокрема «формула Смакули», «шар Смакули», на якому працюють усі сучасні оптичні прилади, саме він створив і міні-лазери.
Ведучий 2. Найбільшим досягненням ученого є відкриття епохального методу для усунення відбиття світла на оптичних поверхнях — просвітлення оптики. Тривалий час не вдавалося усунути такий значний недолік оптичних апаратів. Вдалося це зробити професорові Смакулі завдяки його винаходу.
Метод просвітлення оптики було винайдено Олександром Смакулою в лабораторії Карла Цейса (патент Німеччини № 685767 від 01.11.1935 р.).
Ведучий 3. Відповідно до тодішнього закону про патенти, прізвище Смакули в ньому не було назване. З військових міркувань патент тримали в таємниці до 1938 р.
У літературі радянських часів (зокрема в підручниках для ВНЗ) прізвище винахідника просвітлення оптики не згадується.
Ведучий 4. Одразу по війні, у 1945 р., американська розвідка забирає О. Сма- кулу до США, щоб використати його непересічний науковий потенціал для досліджень у сфері військово-промислового комплексу. Через півтора року до нього переїжджає дружина з дітьми.
Смакула:
Уже мені і невідомо,
Чи я в Америці, чи вдома, —
Перезаплуталося все.
1 час відносить далі й далі
Чекання, радості, печалі
Та в небо пам’яті несе...
Ведучий 1. Подальша доля вченого тісно пов’язана з Массачусетським технологічним інститутом у Бостоні. В цьому науково-дослідному закладі тоді працювали перші величини світової технічної науки — Норберт Вінер, Клод Шеннон, Джеральд Віснер та багато інших. Цей університет і дотепер вважається найкращою вищою технічною школою на Американському континенті.
Олександр Смакула:
Холодний вітер котить долю, як пір’їну,
Через епохи, і кордони, і моря.
І вже далеко, так далеко Україна —
Моя одвічна недосяжная зоря.
Я вже ніколи повернутися не зможу
У край батьківський, де калина й солов’ї.
Я тільки ввечері на зорях поворожу,
І тільки вранці сльози висохнуть мої.
Тут є усе, чого душа лише бажає.
І лиш самій душі не можу дати лад.
А вже роки мої, як птахи, відлітають,
І жоден з них не повернувся ще назад.
Я поважаю і Нью-Йорк, і Кароліну,
Вже тут онуки мені щастя принесли.
Так ще хоч раз в житті побачити б Вкраїну, А потім хай би і на цвинтар віднесли. (Степан Галябарда)
Ведучии 2. «Я от уже понад сорок років скитаю ся на чужині, але своєї Батьківщини не забув і повік не забуду! Частенько заглядаю до Кобзаря, щоби тугу
розвіяти», — писав О. Смакула у 1964 р. в листі до рідні в Добриводн.
Ведучий 3. У вересні 1972 р. О. Смакулу як керівника найбільшої в світі лабораторії кристалів було запрошено на міжнародну конференцію з кристалографії, що відбулась у Єревані. Тоді він востаннє відвідав Україну і своє село, прийшов уклонитися могилі батьків.
Олександр Смакула:
Наче птах, повернувсь я додому,
Та ніхто мене там не зустрів,
І упав я додолу на могилі батьків...
І клянусь, щоби їх воскресити,
Хоч на мить, хоч на кілька хвилин,
Я б віддав і багатство, і славу,
Та хіба, та хіба я один.
Ведучий 4. У своєму будинку в Бостоні він обладнав окрему українську кімнату, де було зібрано колекції українських вишиванок, сувенірів, сформовано бібліотеку з української історії. Це була міцна ниточка, яка зв’язувала його з рідним краєм. Іншою розрадою було активне долучення до діаспорного життя.
Він став потесним членом Товариства українських інженерів, дійсним членом Маркового товариства ім. Т. Шевченка, виступав і дошшдями на українських наукових імпрезах.
Ведучий 1. 17 травня 1983 р. О. Смакули не стало. Цю сумну звістку з болем сповістив Україні його побратим Роман Миколаєвич. Поховано О. Смакулу в Бостоні. У різних містах США живуть його діти з сім’ями.
Ані Німетчину, ані Америку, де сформувався як учений зі світовим іменем і провів більшу частину життя, О. Смакула не вважав своєю батьківщиною. Нею завжди була Україна. Та далека, омріяна, вистраждана, за яку в юності терпів утиски від польської влади, за яку воював в Українській галицькій армії, якій присвятив усі свої видатні відкриття.
У жовтні 1995 р. у селі Добриводах , де народився Олександр Смакула, було відкрито меморіальну дошку на честь ученого.
Погожого вересневого дня 2000 р. в селі Добриводи Збаразького району на Тернопільщині було відкрито пам’ятник Олександру Смакулі. На цю подію з’їхалося багато науковців із Києва, Львова, Тернополя.
Пам’ятають його в Україні, пам’ятають у рідних Добриводах. Для цих працьовитих гостинних людей він і легенда, і водночас земний реальний чоловік, який ходив по цій землі, пив воду з доброводівських криниць. І на чужині зробив для України, для людства дуже багато.
1-Учень в ролі Олександра Смакули:
Уже мені і не відомо,
Чи я в Америці, чи вдома —
Перезаплуталося все.
І час відносить далі й далі
Чекання, радощі, печалі Та в небо пам’яті несе...
Там камінь тесовий і горе,
Там пісня і вода свята.
Вони ж мені надали крила,
Науки таїну відкрили.
...Летять журавками літа.
Де ж ви, стежки й стара хатино?
Де ж ти, сердешна Україно?!
О Господи, надай же сил,
Щоб ми утвердились народом,
Постали (замість нагороди)
Душа і воля із могил.
Тоді сельчани і родина
Розкажуть про Смакулів сина
Та свічка згадки засія.
У золоту осінню пору
В село до батьківського двору
Моє повернеться ім’я.
2-Олександр Смакула:
Не сказавши ні слова нікому,
Щоб багатство і славу знайти,
Рано-вранці із рідного дому
Я пішов, я пішов у світи.
Я пішов крізь тумани і вітер,
Крізь обмани шляхів і стежин, І блукав, і блукав я по світу.
Та хіба, та хіба я один?..
(Юрій Рибчинський)
Йдучи у світ, лишаючи Вітчизну,
Беруть на спомин у дорогу грізну
Пучок євшану чи дрібок-землі,
Щоб на чужині, у добрі чи злі,
Вони серця потугою снажили.
Зазнав і я тієї долі-сили,
Узявши в свій порожній гаманець
Черленовидий красний камінець
Із підмурівка батьківської хати.
Який тепер я радий і багатий!
Зі мною в парі, обходивши світ,
Мене зберіг той камінець-граніт.
(Яр Славутич (Григорій Жученко))
3-Олександр Смакула:
Країно рідная! Ох, ти далека мріє!
До тебе все летять мої думки.
їм страшно й радісно, якась надія мріє...
Так з вирію в свій край летять пташки.
(Леся Українка)
4-Смакула:
Уже мені і невідомо,
Чи я в Америці, чи вдома, —
Перезаплуталося все.
1 час відносить далі й далі
Чекання, радості, печалі
Та в небо пам’яті несе...
5-Олександр Смакула:
Холодний вітер котить долю, як пір’їну,
Через епохи, і кордони, і моря.
І вже далеко, так далеко Україна —
Моя одвічна недосяжная зоря.
Я вже ніколи повернутися не зможу
У край батьківський, де калина й солов’ї.
Я тільки ввечері на зорях поворожу,
І тільки вранці сльози висохнуть мої.
Тут є усе, чого душа лише бажає.
І лиш самій душі не можу дати лад.
А вже роки мої, як птахи, відлітають,
І жоден з них не повернувся ще назад.
Я поважаю і Нью-Йорк, і Кароліну,
Вже тут онуки мені щастя принесли.
Так ще хоч раз в житті побачити б Вкраїну,
А потім хай би і на цвинтар віднесли. (Степан Галябарда)
Олександр Смакула:
Наче птах, повернувсь я додому,
Та ніхто мене там не зустрів,
І упав я додолу на могилі батьків...
І клянусь, щоби їх воскресити,
Хоч на мить, хоч на кілька хвилин,
Я б віддав і багатство, і славу,
Та хіба, та хіба я один.
Page updated
Report abuse