День вишиванки — символ єдності, традиції та сили духу українського народу
Щороку в третій четвер травня Україна відзначає одне з найяскравіших і найтепліших свят — День вишиванки. Це не просто свято одягу — це день, коли кожен українець, незалежно від віку, статі чи місця проживання, може доторкнутися до глибоких коренів своєї нації, відчути себе частиною великої спадщини, яку передавали з покоління в покоління.
Українська вишиванка — це оберіг. У візерунках, кольорах і техніках вишивки закладено глибокі сенси: віра в добро, захист від зла, побажання щастя, здоров’я, любові та добробуту. Регіональні орнаменти можуть розповісти про походження людини, її рід, навіть статус у суспільстві. Наприклад, червоно-чорні мотиви Поділля значно відрізняються від геометричних візерунків Полтавщини чи барвистих композицій Гуцульщини.
День вишиванки започаткували у 2006 році студенти Чернівецького національного університету. Ідея була простою: обрати один день, коли всі охочі одягнуть вишиванки на роботу, навчання чи в повсякденне життя, аби підкреслити свою національну ідентичність. З того часу свято поширилося далеко за межі університету — його відзначають в усій Україні та за її кордонами.
У часи, коли українці знову боронять свою землю, мова, культура та традиції набувають особливого значення. Вишиванка стала символом непохитності, внутрішньої сили, єдності та любові до Батьківщини.
Як святкують?
У День вишиванки люди виходять на вулиці у національному вбранні, організовують флешмоби, майстер-класи, ярмарки народного мистецтва. У закладах освіти проводять тематичні уроки та фотосесії, а в містах — культурні заходи на відкритому повітрі.
Це свято — чудова нагода згадати, ким ми є. Одягнувши вишиванку, ми не просто вшановуємо традиції, а й говоримо світові: Ми — українці, і ми пишаємося своєю історією та культурою.
Завідувач бібліотеки
Осипенко Ніна
📚 15 квітня — День культури: Свято духовності, спадщини і національної гідності
Кожного року 15 квітня світ відзначає Міжнародний день культури — дату, покликану привернути увагу до ролі культури в житті людства, її захисту, збереження та поширення. Це не просто свято мистецтва, музики чи літератури. Це — день шанування всього, що формує національну ідентичність, історичну пам’ять і духовну єдність народу.
📜 Походження свята
Ідея цього дня пов’язана з Пактом Реріха — першим міжнародним договором про захист культурних цінностей під час воєнних конфліктів. Документ було підписано 15 квітня 1935 року у Вашингтоні, і саме ця дата стала символічною точкою відліку для свята. Його ініціатором був видатний художник, філософ і громадський діяч Микола Реріх, який стверджував:
«Культура — це поклоніння світлу. Культура — це любов до людини».
🎭 Що ж таке культура?
Культура — це душа народу, його пам’ять, традиції, цінності, мова, мистецтво, звичаї. Вона не зберігається лише в музеях чи книгах — вона живе в нашому щоденному житті:
у пісні, яку наспівує бабуся,
у вишиванці, що передається з покоління в покоління,
у гончарстві,
у веснянках, танцях і народних святах,
у сучасному українському кіно, театрах, літературі, архітектурі та навіть в урбаністиці міст.
День культури в Україні
В умовах війни значення культури стає ще важливішим. Вона згуртовує, піднімає дух, формує стійкість. Українська культура не лише переживає — вона розквітає, зміцнюється, кидає виклик загарбнику та заявляє про себе на весь світ.
В цей день бібліотеки, музеї, школи, творчі колективи організовують тематичні виставки, читання, концерти та заходи, які допомагають кожному з нас переосмислити свою причетність до культурної спадщини. І важливо пам’ятати: кожен, хто читає українську книжку, плете маскувальну сітку, співає колискову дитині, пише вірші або просто не забуває «дякую» — уже творить культуру.
🎨 Нехай 15 квітня буде нагодою не лише згадати про культуру, а й зробити крок до її збереження — у серці, у слові, у дії. Бо культура — це ми.
«— У вас зуби є, дідусю? — Онучок питає.
Дід журливо посміхнувся: — Вже давно немає...
Це почувши, хлопченятко Зраділо без краю:
— Тоді пряник потримайте, А я пострибаю!».
Павло Глазовий
СМІХ КРІЗЬ РЯДКИ
Літературна віртуальна виставка до Дня Сміху
ЛІНА КОСТЕНКО: ПОЕТЕСА, ЩО СТАЛА СИМВОЛОМ ЕПОХИ
І що цікаво — серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок.
От якби так у людей.
19 березня 2025 року виповнюється 95 років від Дня народження Ліни Костенко – видатної української поетеси, письменниці, інтелектуалки та символу національного духу. Її творчість пронизує глибока мудрість, любов до України та непохитна громадянська позиція.
Ліна Костенко народилася у 1930 році в Ржищеві, а згодом родина переїхала до Києва.
Її знакові збірки "Над берегами вічної ріки", "Маруся Чурай", "Сад нетанучих скульптур" стали літературними шедеврами, які надихають нові покоління українців. Роман у віршах "Маруся Чурай" не лише відтворює історичну долю легендарної співачки, а й глибоко аналізує сутність українського народу.
Незважаючи на десятиліття замовчування та ігнорування її творчості радянською владою, Ліна Костенко залишилася вірною собі та своїм ідеалам. Її слово звучить пророче, адже вона ще багато років тому попереджала про виклики, які постануть перед Україною.
Сьогодні, у 95-ту річницю з Дня народження великої поетеси, її вірші та думки залишаються актуальними як ніколи. Ліна Костенко – не лише літературний геній, а й духовний маяк, що вказує шлях тим, хто шукає правди, честі та любові до своєї Батьківщини.
Вшануймо цю видатну постать, перечитуючи її безсмертні рядки та не забуваючи про її заклик – бути гідними своєї землі та своєї історії.
ПРОПОНУЄМО ОЗНАЙОМИТИСЬ З БЕЗСМЕРТНИМИ РЯДКАМИ ЛІНИ КОСТЕНКО, ЯКІ ЗМУШУЮТЬ ЗАДУМАТИСЯ І ВІДЧУТИ ГЛИБИНУ ЇЇ ТАЛАНТУ:
Марудна справа — жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію.
Людям не те що позакладало вуха — людям позакладало душі.
Жінка як музика, її можна любити, навіть не дуже розуміючи.
Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором’язлива
Нерівня душ — це гірше, ніж майна.
Людина для людини закритий світ.
Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
Мудрість мужчини — промовчати, коли говорять стихії.
У кожного своя пустеля і свої міражі.
Моя любов чолом сягала неба,
а Гриць ходив ногами по землі.
Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.
Нації вмирають не від інфаркту — спочатку їм віднімає мову.
Несказане лишилось несказанним.
Краса — і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.
І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…
Єдиний, хто не втомлюється, — час. А ми — живі, нам треба поспішати.
Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти у її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли вона кохана. Так що бажано підтримувати в ній цей стан.
Поверніть мені мій захват перед жінкою. Хоч трохи магії, загадки, недосяжності.
А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.
Дві людини взаємно мають творити одна одну.
Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.
Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
І що цікаво — серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок. От якби так у людей.
Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.
Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я кажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.
А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.
"Свою Україну любіть,
Любіть її… во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть."
Тарас Шевченко
Сьогодні ми вшановуємо генія, чия творчість стала символом української нації, боротьби за свободу та незламного духу. Його слово, написане понад два століття тому, залишається актуальним і надихає нас і сьогодні.
«Борітеся – поборете!» – ці слова звучать як заклик, як дороговказ для кожного, хто прагне справедливості, правди та гідного майбутнього.
Давайте разом згадаємо та вшануймо Великого Кобзаря! 💙💛
Сучасний світ неможливо уявити без інтернету та соціальних мереж. Вони відкривають безліч можливостей для навчання, спілкування та самореалізації. Але разом із цим цифровий простір несе і загрози, серед яких одна з найпоширеніших – кібербулінг .
Кожен із нас може стати його жертвою або навіть несвідомо сприяти його поширенню. Знущання в інтернеті залишає глибокі емоційні рани, які можуть мати серйозні наслідки. Саме тому важливо вміти розпізнавати кібербулінг, правильно на нього реагувати та захищати себе та інших.
Пропонуємо закріпити матеріал через інтерактивні ігри, які допоможуть краще зрозуміти, як діяти в таких ситуаціях. Разом ми зробимо інтернет-простір безпечнішим!
«Дружба в інтернеті та кібербулінг» «Кібергрумінг: як себе захистити»
Війна Росії проти України розпочалась не 3 роки тому, а 11 років — з окупації Криму. Це день, який покликаний згадати та вшанувати відвагу та нескореність тисяч жителів Кримського півострова, які у 2014 році вийшли у Сімферополі на мітинг задля підтримки територіальної цілісності України.
В цю дату ми також віддаємо шану тим, хто і сьогодні продовжує чинити опір окупантам на півострові, щоденно ризикуючи бути затриманим за проукраїнську позицію та нестримну віру в деокупацію Криму.
Запрошуємо Вас ознайомитися з віртуальною виставкою книг до Дня спротиву окупації Криму та міста Севастополя.
«Учітеся, брати мої, думайте, читайте…»
Т.Г.Шевченко
Книга завжди була і залишається найкращим другом людини. Вона відкриває перед нами безмежний світ знань, дає можливість поринути у минуле, зрозуміти сьогодення та передбачити майбутнє. Українська культура багата на видатних письменників та поетів, які залишили безцінний спадок для наступних поколінь.
Видатний український філософ Григорій Сковорода писав: «Світ ловив мене, та не спіймав», маючи на увазі свободу думки та самопізнання, які приходять через освіту і читання. Книга дає можливість кожному знайти свій шлях, зрозуміти своє покликання та розвиватися.
Бібліотека – це не лише місце, де зберігаються книги. Це простір, що формує національну свідомість, виховує любов до рідної культури та спонукає до саморозвитку. Саме в бібліотеці народжується інтерес до читання, формується критичне мислення та допитливість.
Сучасні бібліотеки стають інтерактивними центрами знань, де поєднуються традиційні книги, електронні ресурси та можливість спілкування з однодумцями. У Державному навчальному закладі “Дніпрорудненський професійний ліцей” бібліотека допомагає студентам не лише здобувати знання, а й розширювати кругозір, готуючи їх до майбутньої професійної діяльності.
Кожен, хто хоче досягти висот у житті, має розуміти важливість постійного навчання. Великий український письменник Іван Франко стверджував: «Книги – морська глибина, хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить». Саме книга допомагає знайти ці «перли» знань, які відкривають перед людиною нові горизонти.
Запрошуємо всіх студентів ліцею відвідати бібліотеку – місце, де можна не лише знайти необхідну літературу, а й надихнутися на нові звершення. Читайте, розвивайтесь, відкривайте світ разом із книгою!
«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову», – писала Ліна Костенко.
ТОЖ ЗБЕРЕЖЕМО НАШУ МОВУ, КУЛЬТУРУ ТА ТРАДИЦІЇ ЧЕРЕЗ
ЧИТАННЯ І НАВЧАННЯ!