День вишиванки — символ єдності, традиції та сили духу українського народу

Щороку в третій четвер травня Україна відзначає одне з найяскравіших і найтепліших свят — День вишиванки. Це не просто свято одягу — це день, коли кожен українець, незалежно від віку, статі чи місця проживання, може доторкнутися до глибоких коренів своєї нації, відчути себе частиною великої спадщини, яку передавали з покоління в покоління.

Вишиванка — це більше, ніж одяг

Українська вишиванка — це оберіг. У візерунках, кольорах і техніках вишивки закладено глибокі сенси: віра в добро, захист від зла, побажання щастя, здоров’я, любові та добробуту. Регіональні орнаменти можуть розповісти про походження людини, її рід, навіть статус у суспільстві. Наприклад, червоно-чорні мотиви Поділля значно відрізняються від геометричних візерунків Полтавщини чи барвистих композицій Гуцульщини.

Історія свята

День вишиванки започаткували у 2006 році студенти Чернівецького національного університету. Ідея була простою: обрати один день, коли всі охочі одягнуть вишиванки на роботу, навчання чи в повсякденне життя, аби підкреслити свою національну ідентичність. З того часу свято поширилося далеко за межі університету — його відзначають в усій Україні та за її кордонами.

Чому це важливо сьогодні?

У часи, коли українці знову боронять свою землю, мова, культура та традиції набувають особливого значення. Вишиванка стала символом непохитності, внутрішньої сили, єдності та любові до Батьківщини.

Як святкують?

У День вишиванки люди виходять на вулиці у національному вбранні, організовують флешмоби, майстер-класи, ярмарки народного мистецтва. У закладах освіти проводять тематичні уроки та фотосесії, а в містах — культурні заходи на відкритому повітрі.

Це свято — чудова нагода згадати, ким ми є. Одягнувши вишиванку, ми не просто вшановуємо традиції, а й говоримо світові: Ми — українці, і ми пишаємося своєю історією та культурою.

Завідувач бібліотеки

Осипенко Ніна

«— У вас зуби є, дідусю? — Онучок питає.

Дід журливо посміхнувся: — Вже давно немає...

Це почувши, хлопченятко Зраділо без краю:

 — Тоді пряник потримайте, А я пострибаю!».

Павло Глазовий

СМІХ КРІЗЬ РЯДКИ

Літературна віртуальна виставка до Дня Сміху

ПРОПОНУЄМО ОЗНАЙОМИТИСЬ З БЕЗСМЕРТНИМИ РЯДКАМИ ЛІНИ КОСТЕНКО, ЯКІ ЗМУШУЮТЬ ЗАДУМАТИСЯ І ВІДЧУТИ ГЛИБИНУ ЇЇ ТАЛАНТУ:

Марудна справа — жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію.

Людям не те що позакладало вуха — людям позакладало душі.

Жінка як музика, її можна любити, навіть не дуже розуміючи.

Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором’язлива 

Кібербулінг: захисти себе та інших

Бібліотека – серце освіти та скарбниця знань

«Учітеся, брати мої, думайте, читайте…»

Т.Г.Шевченко

Книга завжди була і залишається найкращим другом людини. Вона відкриває перед нами безмежний світ знань, дає можливість поринути у минуле, зрозуміти сьогодення та передбачити майбутнє. Українська культура багата на видатних письменників та поетів, які залишили безцінний спадок для наступних поколінь.

Видатний український філософ Григорій Сковорода писав: «Світ ловив мене, та не спіймав», маючи на увазі свободу думки та самопізнання, які приходять через освіту і читання. Книга дає можливість кожному знайти свій шлях, зрозуміти своє покликання та розвиватися.

Роль бібліотеки у вихованні нового покоління

Бібліотека – це не лише місце, де зберігаються книги. Це простір, що формує національну свідомість, виховує любов до рідної культури та спонукає до саморозвитку. Саме в бібліотеці народжується інтерес до читання, формується критичне мислення та допитливість.

Сучасні бібліотеки стають інтерактивними центрами знань, де поєднуються традиційні книги, електронні ресурси та можливість спілкування з однодумцями. У Державному навчальному закладі “Дніпрорудненський професійний ліцей” бібліотека допомагає студентам не лише здобувати знання, а й розширювати кругозір, готуючи їх до майбутньої професійної діяльності.

Читання як ключ до успіху

Кожен, хто хоче досягти висот у житті, має розуміти важливість постійного навчання. Великий український письменник Іван Франко стверджував: «Книги – морська глибина, хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить». Саме книга допомагає знайти ці «перли» знань, які відкривають перед людиною нові горизонти.

Запрошуємо всіх студентів ліцею відвідати бібліотеку – місце, де можна не лише знайти необхідну літературу, а й надихнутися на нові звершення. Читайте, розвивайтесь, відкривайте світ разом із книгою!

«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову», – писала Ліна Костенко.

ТОЖ ЗБЕРЕЖЕМО НАШУ МОВУ, КУЛЬТУРУ ТА ТРАДИЦІЇ ЧЕРЕЗ

ЧИТАННЯ І НАВЧАННЯ!