З днем Соборності, держава,
Будь багата, щира, жвава.
Хай народ тебе цінує,
Зберігає та шанує!
З величезним святом, люди,
Хай країна добра буде.
Мир панує та завзяття,
Хай цвіте країна, браття!
22 січня українці відзначають національне свято -
День Соборності.
День Соборності України був заснований, щоб громадяни нашої країни пам'ятали про важливість свободи і незалежності держави, в якій живуть.
Згідно з офіційними джерелами, 22 січня 1918 року Центральна Рада на IV універсалі проголосила, що відтепер Україна є незалежною державою. Через рік, 22 січня 1919 року підписали Акт злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Це означало, що республіки об'єднуються і створюють єдину державу. Пізніше домовленість назвали «Акт Злуки».
Незважаючи на підписаний акт, об'єднання територій не відбулося, але така дія істотно вплинула на політичну ситуацію в країні. У 1990 році, напередодні річниці, між Києвом і Львовом десятки тисяч людей, тримаючись за руки, вишикувалися в «живий ланцюг». Така акція підтверджувала стійкість і єдність українського народу.
У 1999 році чинний президент Леонід Кучма офіційно встановив свято 22 січня, як День Соборності України.
Петро Могила докладав усіх зусиль, щоб за час його архімандритства Києво-Печерська друкарня посіла визначне місце як серед інших друкарень України та Білорусі, так і в суспільному житті загалом. За п'ять з половиною років його настоятельства з лаврської друкарні вийшло 15 назв видань; серед них були книги Петра Могили.
Перебуваючи на посаді архімандрита, згуртував довкола себе освічених людей. Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври відкрив першу школу. Викладання у Лаврській школі велося латиною, польською мовою, заклад створювався за зразком провідних шкіл того часу, в освітньому закладі навчалося понад 100 учнів. Петро Могила добре усвідомлював значення освіти в розвитку суспільства, прагнув заснувати в Києві школи, які відповідали б потребам часу, ні в чому не поступалися подібним європейським навчальним закладам. Задовго до відкриття школи, турбуючись про досвідчених викладачів, Петро Могила добирав здібних молодих людей, своїм коштом відправляв їх за кордон на навчання.
Лаврську школу, об'єднану в 1632 році з Київською братською, згодом було перетворено на Києво-Могилянську колегію, яку було проголошено правонаступницею Київської Академії, заснованої Ярославом Мудрим. З іменем Петра Могили пов'язане розгортання православної системи вищої і середньої освіти в Україні, яка копіювала католицькі школи, намагаючись конкурувати з ними. У 1658 році на підставі Гадяцького договору Києво-Могилянський колегіум формально став академією.
Свою велику бібліотеку разом з усім нерухомим майном і великою сумою коштів заповів Києво-Могилянському колегіуму. Дізнатися більше ви можете за посиланням: localhistory.org.ua/texts/statti/petro-mogila-voyin-diplomat-sviatii
День пам'яті святого пророка Наума
Сьогодні православна церква вшановує святого Наума – одного з 12 малих пророків. У давнину пророка Наума вважали покровителем наук і грамоти, за що його і прозвали Грамотником. Раніше на цю дату випадав День вчителя. Зараз школярі йдуть до школи 1 вересня, а колись навчальний рік починався 14 грудня день святого пророка Наума. То була найзручніша пора здобувати освіту для сільських дітей, бо восени треба було допомагати батькам в їх нелегкій праці на полі.
За народними віруваннями, Наум – покровитель розуму, знань і доброчинства. Казали: «Пророк Наум наведе на ум». Напередодні Наума батьки домовлялись з учителем, функції якого виконував дяк, про оплату за навчання – переважно це були дрова або ж роботи, потрібні для школи. Увечері до майбутнього школяра приходив його хрещений батько, який приносив буквар і навчав дитину кількох літер. Мати подавала до столу пшоняну кашу, аби наука в голову добре йшла. Після цього, переодягнувшись у чисту білизну і приготувавши чисту сорочку, школяр лягав спати. На ранок, поївши лише пшоняної каші та отримавши батьківське благословіння Євангелієм та свяченою вербою, він ішов до школи. Вважалося, що під час уроків не можна їсти, інакше вивчене заїж, книгу не можна залишати відкритою – все, що вчив, забудеш. Святому Науму молилися за мудрість, просячи «наставити на розум», «наздоумити».
14 грудня "День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС "
14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Указ N 945/2006 про установу цієї пам’ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року.
У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібно це свято, якщо є 26 квітня - Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф, і чому саме 14 грудня вибрано для вшановування учасників ліквідації.
Справа в тому, що 30 листопада 1986 р. було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд.
Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день Днем ліквідатора. Ще в 1986 р. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 р. громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, у якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств і громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.
Додання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких - недостатній для нормального життя розмір пенсії. Безпосередньо з цією проблемою пов’язана і інша - проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Тільки перші 5 тисяч з тих, хто ліквідовував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення, а з 1992 р. всім іншим видавали «корочки» постраждалих від чорнобильської катастрофи.
Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. У ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650000 людей з усього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тодішню УРСР. Можливо, Україна стала автором доброго почину, і День ліквідатора з’явився в Росії, Білорусі та інших країнах.
День прав людини
День прав людини – міжнародне свято, що відзначається 10 грудня за пропозицією Генеральної асамблеї ООН, знаменуючи річницю ухвалення Асамблеєю Загальної декларації прав людини в 1948 році.
До поняття «Права людини» людство прийшло не відразу. Вперше про права особистості заговорили французькі просвітителі Вольтер і Жан Жак Руссо. Пройшло ще майже два сторіччя, перш ніж людство дозріло до поняття і прийняття загального кодексу прав людини. 10 грудня 1948 року Організація Об'єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини, що проголошує права особистості, цивільні і політичні права і свободи (рівність всіх перед законом, право кожного на свободу і особисту недоторканність, свободу совісті та інші). В основу документа були покладені всі напрацювання людської думки, які були на той момент у даному питанні. Це був перший досвід колективної розробки універсального документа з прав людини.
Багато країн включають основні положення Декларації в своє базове законодавство і конституції. Її принципи лежать в основі багатьох пактів, конвенцій і договорів з прав людини, укладених з 1948 року. Найбільш широкими обов'язковими угодами з прав людини, укладеними під егідою ООН, є Міжнародний пакт про цивільні і політичні права і Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, підписані 16 грудня 1966 року. Україна, будучи державою-членом Ради Європи, 17 липня 1997 року ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї. Згідно преамбули Конвенції вона має на меті забезпечити загальне та ефективне визнання прав людини, проголошених Генеральною Асамблеєю ООН у Загальній декларації прав людини.
Сьогодні Україна, як і весь світ, зіштовхнулася із особливою жорстокістю та неповагою до прав людини. Окупація Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим, порушення прав людини цією державою на тимчасово окупованій території України АР Крим, агресія Російської Федерації на сході України, численні терористичні акти та військові конфлікти по всьому світу свідчать про неспроможність як окремих держав, так і світової спільноти забезпечити на належному рівні захист прав людини і основоположних свобод.
Тому як ніколи суспільство має згуртуватися для досягнення спільної мети – захисту прав людини та створення сприятливих та безпечних умов життя в усьому світі
Сьогодні виповнюється 200 років від дня народження класика російської поезії, письменника і публіциста Миколи Олексійовича Некрасова. Він був революційним демократом, редактором і видавцем журналу «Современник» і редактором журналу «Вітчизняні записки». Одним з найголовніших і відомих творів письменника є поема «Кому на Русі жити добре».
На сторінках журналу «Современник» були відкриті такі таланти, як Іван Тургенєв, Іван Гончаров, Олександр Герцен, Дмитро Григорович та інші. У ньому друкувалися вже відомі Олександр Островський, Михайло Салтиков-Щедрін, Гліб Успенський. Завдяки Миколі Некрасову і його журналу російська література дізналася імена Федора Достоєвського і Льва Толстого.
Детальніше про творчість Миколи Некрасова можна дізнатися відвідавши бібліотеку.