1945-1950 р.р.

Дуже складними для школи були й післявоєнні роки. Діти не тільки навчалися, але й допомагали дорослим відбудовувати місто. Після уроків школярі розбирали завали, працювали в полі. Випускниця школи Половець Н. К. згадує, що навчаючись у 5-7 класах, під керівництвом класного керівника Щербакової Л. С. після уроків діти часто відправлялися розбирати завали міської електростанції (поблизу сучасного автовокзалу), кузнечного цеху Першотравневого заводу. Горкуша Л.Ф. пригадує, що під час навчання в школі на літніх канікулах дітей вивозили на сільгоспроботи; учні брали активну участь у зборі макулатури, металобрухту.

Кількість учнів із кожним роком збільшувалась. З часом (у 1953-1955 рр.) на території шкільного двору були збудовані підсобні приміщення – спортзал, майстерні – а молодші класи зайняли будівлю на перехрещенні вулиць Шевченка та К. Маркса, де нині знаходиться дев’ятиповерхівка.

Учителі й учні тих років згадують, що, не дивлячись на недостатність приміщень і незадовільні умови навчання, у школі працювали десятки гуртків. Позакласні заняття проводилися в Будинках культури шефських підприємств, а інколи навіть удома. Діти із задоволенням відвідували драмгурток під керівництвом учителя української мови Мінакова Миколи Ілліча й хор, яким керувала вчителька англійської мови Щербакова Лідія Семенівна. Як згадує Горкуша Л.Ф., приблизно в 1948 році директор школи Фатьянов Д. У. придбав для школи радіолу. Це була велика радість для всіх учнів і вчителів, але вдосталь навтішатися покупкою з причини щільного графіку навчального процесу не вдавалося, тому слухали музику й танцювали під радіолу частенько вдома в когось із учнів.