Embedded Files
«Життя не кінчається смертю, якщо залишається сад»
Віктор Терен.
Ці слова українського поета якнайкраще передають те, що трапилося півроку тому – передчасно, раптово і несправедливо пішов у вічність наш колега – Мікулін Іван Іванович - «Заслужений працівник культури України», викладач вищої кваліфікаційної категорії, «викладач-методист», Відмінник освіти України… Та «сад», який він посадив і старанно, натхненно виростив, цвіте і приносить плоди… Продовжує радувати глядачів своїми виступами танцювальний ансамбль народного танцю «Бессарабський сувенір»… - його дітище, його смисл життя, його наснага і любов… Творчу справу талановитого хореографа підхопили вихованці, спадкоємці - учні та діти великого майстра… Звичайно, нам дуже не вистачає Івана Івановича - його високої майстерності, щиросердності, великодушності, таланту організатора та керівника…
Іван Іванович Мікулін залишиться в наших серцях як чудова людина і професіонал своєї справи.. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким…
10 березня 2024 року перестало битися серце нашого колеги Мікуліна Івана Івановича…
10 березня 2024 року перестало битися серце нашого колеги Мікуліна Івана Івановича…
Народився Іван Іванович 18 червня 1963 року у м. Білгород-Дністровський Одеської області. Знання здобував у загальноосвітній середній школі №6. З 1978 по 1982 рік навчався у місцевому сільськогосподарському технікумі, де проявив себе як талановитий спортсмен та активний учасник художньої самодіяльності. Саме тому був запрошений до Народного танцювального ансамблю «Дністр», де розпочав робити свої перші кроки в хореографії. Потім була служба у військово-морському флоті, під час якої не залишав улюбленого заняття: організував з солдатів танцювальний колектив при місцевому Будинку культури.
Народився Іван Іванович 18 червня 1963 року у м. Білгород-Дністровський Одеської області. Знання здобував у загальноосвітній середній школі №6. З 1978 по 1982 рік навчався у місцевому сільськогосподарському технікумі, де проявив себе як талановитий спортсмен та активний учасник художньої самодіяльності. Саме тому був запрошений до Народного танцювального ансамблю «Дністр», де розпочав робити свої перші кроки в хореографії. Потім була служба у військово-морському флоті, під час якої не залишав улюбленого заняття: організував з солдатів танцювальний колектив при місцевому Будинку культури.
Після повернення додому працював за професією будівельника, але вечорами брав активну участь у відомому танцювальному колективі «Дністр». У 1984 році одружився з солісткою ансамблю Тетяною Анатоліївною. З того часу по життю йшли разом: працювали та виховували доньок - Наталю та Ірину, які унаслідували від батьків любов до народного танцю, стали гідними продовжувачами їх справи.
Після повернення додому працював за професією будівельника, але вечорами брав активну участь у відомому танцювальному колективі «Дністр». У 1984 році одружився з солісткою ансамблю Тетяною Анатоліївною. З того часу по життю йшли разом: працювали та виховували доньок - Наталю та Ірину, які унаслідували від батьків любов до народного танцю, стали гідними продовжувачами їх справи.
1994 році при Будинку культури селища Бритівка подружжя заснувало свій колектив із місцевих юнаків та дівчат. А у 1996 році «Бессарабський сувенір» уже був запрошений на республіканське телебачення та отримав почесне звання «Народний аматорський ансамбль народного танцю». Щоб професійно займатися улюбленою справою, Іван Іванович у 1997 році вступив до Київського національного університету культури і мистецтва і в 2002 році отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Хореографія» та здобув кваліфікацію балетмейстер народної хореографії, викладач фахових дисциплін, артист.
1994 році при Будинку культури селища Бритівка подружжя заснувало свій колектив із місцевих юнаків та дівчат. А у 1996 році «Бессарабський сувенір» уже був запрошений на республіканське телебачення та отримав почесне звання «Народний аматорський ансамбль народного танцю». Щоб професійно займатися улюбленою справою, Іван Іванович у 1997 році вступив до Київського національного університету культури і мистецтва і в 2002 році отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Хореографія» та здобув кваліфікацію балетмейстер народної хореографії, викладач фахових дисциплін, артист.
З 2004 року Іван Іванович Мікулін успішно працював у нашому коледжі, залучаючи студентів до чарівного світу народного танцю, вкладаючи в улюблену справу свій талант, зусилля та натхнення. Він навчав студентів методики хореографії на додатковій спеціалізації «Керівник дитячого колективу». В 2007 році за вагомий внесок в освіту нагороджений відзнакою «Заслужений працівник культури України». Крім того, Іван Іванович - викладач вищої кваліфікаційної категорії, «викладач-методист», Відмінник освіти України… І це вповні справедливо. Очолюваний подружжям Мікуліних колектив «Бесссарабський сувенір» брав участь у Всеукраїнських та зарубіжних фестивалях, нагороджений почесною відзнакою «Медаль Павла Вірського» та чисельними грамотами і дипломами… При всьому тому - Іван ІВанович - завжди скромний, товариський, доброзичливий, усміхнений - таким залишиться в нашій пам’яті…
З 2004 року Іван Іванович Мікулін успішно працював у нашому коледжі, залучаючи студентів до чарівного світу народного танцю, вкладаючи в улюблену справу свій талант, зусилля та натхнення. Він навчав студентів методики хореографії на додатковій спеціалізації «Керівник дитячого колективу». В 2007 році за вагомий внесок в освіту нагороджений відзнакою «Заслужений працівник культури України». Крім того, Іван Іванович - викладач вищої кваліфікаційної категорії, «викладач-методист», Відмінник освіти України… І це вповні справедливо. Очолюваний подружжям Мікуліних колектив «Бесссарабський сувенір» брав участь у Всеукраїнських та зарубіжних фестивалях, нагороджений почесною відзнакою «Медаль Павла Вірського» та чисельними грамотами і дипломами… При всьому тому - Іван ІВанович - завжди скромний, товариський, доброзичливий, усміхнений - таким залишиться в нашій пам’яті…
Висловлюємо щире співчуття сім’ї, родині та друзям Івана івановича Мікуліна…
Висловлюємо щире співчуття сім’ї, родині та друзям Івана івановича Мікуліна…
Минуло дев’ять днів, як пішов у небуття наш шановний колега, прекрасний чоловік, люблячий батько, турботливий дідусь, вірний друг – Іван Іванович Мікулін…
В нашій пам’яті він назавжди залишиться саме таким… А ще – неперевершеним фахівцем своєї справи, великим її майстром, натхненним керівником народного ансамблю народного танцю «Бессарабський сувенір»… Цьому колективу Іван Іванович віддавав всю свою життєву енергію, свій неперевершений талант хореографа, своє надзвичайне працелюбство, натхнення, наполегливість, свою любов і повагу до учасників ансамблю… Кожний танець у його постановці - це витвір мистецтва, це неймовірна синхронність, яскравість образів, відповідність костюмів творчому задуму, продуманість композиції до найменших дрібниць… Граціозні, витончені, усміхнені – юнаки та дівчата колективу завжди підкоряли глядачів…
В нашій пам’яті він назавжди залишиться саме таким… А ще – неперевершеним фахівцем своєї справи, великим її майстром, натхненним керівником народного ансамблю народного танцю «Бессарабський сувенір»… Цьому колективу Іван Іванович віддавав всю свою життєву енергію, свій неперевершений талант хореографа, своє надзвичайне працелюбство, натхнення, наполегливість, свою любов і повагу до учасників ансамблю… Кожний танець у його постановці - це витвір мистецтва, це неймовірна синхронність, яскравість образів, відповідність костюмів творчому задуму, продуманість композиції до найменших дрібниць… Граціозні, витончені, усміхнені – юнаки та дівчата колективу завжди підкоряли глядачів…
Іван Іванович був справжнім патріотом своєї країни: колектив неодноразово виступав перед бійцями АТО, перед пораненими в санаторіях області, де воїни проходили реабілітацію. Юнаки та дівчата заряджали воїнів своєю молодечою енергією, оптимізмом, вірою, надією, любов’ю… Великою гордістю Івана Івановича і його вихованців був прапор з підписами бійців АТО, які вони залишили на пам’ять колективу під час відвідин Донеччини. Саме тому танець з українськими прапорами завжди викликав море щемливих емоцій, гордість за свою країну, віру в її краще майбутнє, як і кожний виступ колективу, що супроводжувався щирими оплесками, словами вдячності і захоплення!
Іван Іванович був справжнім патріотом своєї країни: колектив неодноразово виступав перед бійцями АТО, перед пораненими в санаторіях області, де воїни проходили реабілітацію. Юнаки та дівчата заряджали воїнів своєю молодечою енергією, оптимізмом, вірою, надією, любов’ю… Великою гордістю Івана Івановича і його вихованців був прапор з підписами бійців АТО, які вони залишили на пам’ять колективу під час відвідин Донеччини. Саме тому танець з українськими прапорами завжди викликав море щемливих емоцій, гордість за свою країну, віру в її краще майбутнє, як і кожний виступ колективу, що супроводжувався щирими оплесками, словами вдячності і захоплення!
Те, що «Бессарабський сувенір» здобував чисельні дипломи лауреатів Всеукраїнських та Міжнародних фестивалів та конкурсів, отримав почесну відзнаку «Медаль Павла Вірського», завжди був окрасою коледжевих та міських заходів, – в цьому велика заслуга Івана Івановича Мікуліна та його не менш талановитої дружини - Тетяни Анатоліївни… Саме в такому творчому співдружжі і народжувалися неймовірні танцювальні композиції…
Те, що «Бессарабський сувенір» здобував чисельні дипломи лауреатів Всеукраїнських та Міжнародних фестивалів та конкурсів, отримав почесну відзнаку «Медаль Павла Вірського», завжди був окрасою коледжевих та міських заходів, – в цьому велика заслуга Івана Івановича Мікуліна та його не менш талановитої дружини - Тетяни Анатоліївни… Саме в такому творчому співдружжі і народжувалися неймовірні танцювальні композиції…
Дуже сподіваємося, що справа всього життя Івана Івановича Мікуліна не загине. Адже є гідні талановиті продовжувачі його творчого діяння – це насамперед доньки - Наталя та Ірина, які успадкували від батьків любов до народного танцю і також стали професійними хореографами. А ще багато його вихованців, які перейняли від свого керівника велике бажання займатися народними танцями…
Дуже сподіваємося, що справа всього життя Івана Івановича Мікуліна не загине. Адже є гідні талановиті продовжувачі його творчого діяння – це насамперед доньки - Наталя та Ірина, які успадкували від батьків любов до народного танцю і також стали професійними хореографами. А ще багато його вихованців, які перейняли від свого керівника велике бажання займатися народними танцями…
Щиро віримо, що колектив «Бессарабський сувенір» буде продовжувати радувати нас своїм мистецтвом, своїми цікавими композиціями, гідно носячи ім’я засновника і натхненника - Івана Івановича Мікуліна.
Щиро віримо, що колектив «Бессарабський сувенір» буде продовжувати радувати нас своїм мистецтвом, своїми цікавими композиціями, гідно носячи ім’я засновника і натхненника - Івана Івановича Мікуліна.
Page updated
Report abuse