Цікаве зі світу інформатики :-)
Цікаве зі світу інформатики :-)
Цікава стаття від Anton Guz про істрію та використання одного з найпопулярніших шрифтів Times New Roman.
"Ви не маєте права користуватись шрифтом Times New Roman"
Якщо коротко: можете, але є нюанси.
Тим, хто працює з документообігом в лавах Збройних Сил, можна далі не читати. Це привнесе трошки роздратування без можливості щось змінити.
А для всіх інших — вмощуйтесь, будем розбиратись.
## Про шрифт і ліцензії
За часів давніх богів, воєвод і царів...
В моменті, коли Ґутенберґ винайшов друкарський верстат, зʼявився бізнес. Крім верстата для друку потрібні були металеві літери. Хто, як і якого вигляду нарізав ці літери — це цікава окрема історія, з прикладами вірменських книг кирилицею. В ХІХ столітті з розвитком книгодрукування і газет бізнес по створенню металевих літер і слугів (набір літер в лінію) став розвиватись. Шрифт, як набір літер певного накреслення, став ліцензуватись. А друкарні могли виплачувати роялті за їх використання.
В 1964 компʼютер IBM 2260 має кінескопний екран, на якому може показувати текст. Це простий піксельний шрифт, але за наступні 20 років зусиллями Xerox, Adobe, Apple, Microsoft зʼявляться цифрові векторні шрифти, які використовуватимуться і понині як для друку, так і для текстів на екрані.
Цей розвиток технологій породив таку химерну річ, як цифровий шрифт. Химерну тому, що файлик із кривими лініями, що описують кожну літеру, є одночасно і програмою, і витвором мистецтва. Але з цієї юридичної особливості важливий лише висновок: шрифти ліцензуються особливим чином, порівняно з фотографіями, логотипами чи ілюстраціями.
Ціма трьома абзацами я хотів підвести до простого факту. Файлик ttf (чи otf), що описує певний шрифт, є не просто вашою власністю, якщо він на вашому компʼютері. З ним в купі йде ліцензія і правила використання. І це важливо.
## Історія Times New Roman
В 1931 Стенлі Морінсон (Stanley Morison) разом з Віктором Ладеном (Victor Lardent) створюють антиква (serif) шрифт, надихаючись ренесансною та бароковою книжковою традицією. Шрифт створений для газети The Times (London) і отримав назву Times New Roman, і дебютував 3 листопада 1932. На початках він мав лише 26 літер англійського алфавіту (заглавні і рядкові), числа і трохи знаків пунктуації. Власником ліцензії цього шрифта стає Monotype. В 1950-х вона створює і кириличну версію офсетних літер. В 1980-х кирилична версія разом з іншими абетками отримує цифрову версію Times New Roman.
## Ліцензія Times New Roman
Власником прав на Times New Roman майже з моменту створення є Monotype (зараз — імперія Monotype Imaging). І цікавий момент. Шрифт ніколи не був безкоштовним і не передавався в загальний доступ. Але як же ми можемо їм друкувати реферати і дисертації?
В 1990-х Microsoft ліцензувала Times New Roman для операційної системи Windows. І починаючи з Windows 3.11 всі наступні ОС мають цей шрифт з коробки. Так само він ліцензований для Microsoft Office. Також Apple ліцензує для macOS (але не для iOS).
Що це значить на практиці?
Ви можете створювати картинки, PDF-документи, EPUB-книжки із шрифтом Times New Roman, друкувати ним, якщо користуєтесь продуктами Microsoft для створення. Але ви не маєте права передавати сам файл шрифта, вставляти його в свої програми, вставляти в код сайта, модифікувати.
Простою мовою: ви не маєте жодних прав на шрифт Times New Roman, а от ваш компʼютер (точніше Microsoft Office) — має. В побуті ви зазвичай не порушуєте ліцензії Times New Roman. Більшість має компʼютери з ОС Windows і користується пакетом Microsoft Office для створення документів.
Але за цією побутовою простотою схована велика ліцензійна пастка.
Важливо розрізняти дві різні речі: використання результату і розповсюдження інструменту. Ліцензія Times New Roman дозволяє друкувати документи, створювати PDF і зображення з цим шрифтом — тобто поширювати результат роботи. Але вона забороняє розповсюджувати сам інструмент: передавати файл шрифту, вбудовувати його в програми, сайти чи шаблони або створювати похідні версії. Саме на цій межі виникає більшість непорозумінь: у побуті здається, що «все дозволено», але щойно документ або продукт виходить за межі вашого комп’ютера — починається ліцензійна зона ризику.
## Обмеження операційної системи
Ви не можете використовувати цей шрифт на iOS (iPhone, iPad), Android, Linux. Якщо не купляли легально за символічні $69+.
## Неможливість включати файл шрифта в свої програми
Ви не можете включити цей шрифт в свої ігри або в такі додатки, як «Власний бухгалтер». Тобто є спектр застосувань, де б не ви особисто, а добра людина для вашої зручності хотіла б вставити цей шрифт, але ліцензія вже платна.
Ви не зможете надрукувати свою книгу цим шрифтом, якщо підготовка файлу для друку не була зроблена в Windows.
## Неможливість модифікувати файл
Зібрались українці, порадились і вирішили, що літера «а» в шрифті намальована кострубато, не відповідає традиціям українського письма. Що робить? Нічого. Стучіть в рельсу. Шрифт не можна модифікувати.
Або ж для вашого письма не вистачає «ç» (для прикладу, в Times New Roman вона є) — ви теж не зможете її створити для себе.
## Політичні ризики і vendor lock-in
І трохи фантастики, до якої останній рік наближається реальність. Monotype Imaging є власником прав на Times New Roman. Це компанія-резидент Сполучених Штатів (Вобурн, Масачусетс). І вони можуть змінити ліцензування для України або припинити ліцензування загалом для всіх програм, які ліцензували раніше.
Як би там не було в майбутньому, але зараз продукт інтелектуальної власності приватної компанії (!) з іншої країни (!) вписаний в законодавчі акти (!) нашої країни. Це маленька бомба дуже повільної дії з дуже серйозними наслідками.
В законодавчій базі України згадування Times New Roman зустрічається 151 раз. Вперше — в наказі Міністерства юстиції України від 26.11.97 про Порядок проведення державної реєстрації відомчих нормативних актів...
```
Тексти актів повинні бути підготовлені, як правило, в
редакторі WORD з використанням одного із шрифтів: Ukrainian
Baltika, Peterburg, Times New Roman Cyr, розмір 14.
```
І в цьому абзаці прекрасно все: перші два шрифти — російські, проприєтарні, третій — американський, проприєтарний. І редактор WORD — як вишенька.
## Як світ живе без Times New Roman?
ЄС: часто дозволяє будь-який читабельний шрифт або прямо рекомендує open fonts.
Німеччина, Франція: мають державні гарнітури.
Корпорація Google: має власний шрифт Noto як інфраструктурний шрифт, але з відкритою ліцензією.
## То шо робить?
В українському документообігу важко позбутись Times New Roman, якщо для конкретного випадку він залізо-бетонно вписаний в текст вимог нормативно-правовим актом. Тут поступово змінювати нормативну базу. І на цьому фоні читачу має стати зрозумілою вся важливість ініціативи «Національний шрифт».
Для користувачів, необтяжених нормами нормативно-правових актів, є шикарний вибір з альтернатив (тобто шрифтів, які візуально або навіть метрично наближені до Times New Roman):
* Liberation Serif. Автор Стів Матесон (Steve Matteson). Відкрита ліцензія. Метрично сумісний з TNR
(не ламає верстку, не їдуть рядки).
* EB Garamond. Автори Георг Дуфна (Georg Duffner), Октавіо Пардо (Octavio Pardo). Вільна ліцензія, яка дозволяє багато чого, крім перепродажу самого шрифта та похідних. Лише візуально близький.
* Fiorina Text Light. Автор Андрій Константинов (з київської студії Mint Type). Обмежена ліцензія. Красива антиква.
Особисто я для переписок з державними органами використовую Liberation Mono. Листи виглядають незвично. Але, повірте, впевненість в кожній літері того варта.
## Ресурси
Традиційно я рекомендуватиму купляти (і скачувати безкоштовні версії) шрифтів на українському порталі
https://rentafont.com.ua/ — Rentafont
або ж на сайті студії Mint Type
або ж Google Fonts
У 1993 році сер Тім Бернерс-Лі докорінно змінив людство, випустивши Всесвітню павутину як безкоштовну технологію з відкритим вихідним кодом.
Працюючи в CERN, він розробив основні принципи сучасного інтернету, включаючи HTML, HTTP та перший веб-браузер, щоби вирішити проблему роз'єднаних комп'ютерних систем.
На відміну від багатьох своїх сучасників, Бернерс-Лі відмовився патентувати свій винахід і це його рішення зберегти мережу безкоштовною дозволило розробникам й підприємствам впроваджувати інновації без фінансових бар'єрів.
Надавши інтернет світові безкоштовно, Бернерс-Лі сприяв розвитку глобальних стартапів, цифрових індустрій та сучасної економіки знань.
Його спадщина служить яскравим прикладом того, як пріоритет відкритих технологій та людського зв'язку може мати набагато більший глобальний вплив, ніж прагнення до особистого багатства.
Тім Бернерс-Лі — це людина, яка буквально подарувала нам сучасність, а його рішення не патентувати технологію WWW вважається одним із найшляхетніших та найбільш далекоглядних вчинків в історії людства.
1993 році головним конкурентом вебу був протокол Gopher (розроблений в Університеті Міннесоти), який був швидким, структурованим і на той момент популярнішим за WWW.
Але в лютому 1993 року університет оголосив, що Gopher почне брати ліцензійні збори з комерційних користувачів протоколу.
Всього за два місяці після цього, 30 квітня 1993 року, CERN випустив офіційну заяву, що технологія WWW належить суспільному надбанню (public domain) без жодних виплат.
В результаті компанії та розробники миттєво покинули Gopher і почали будувати свої сайти на HTML.
Це довело, що відкритий стандарт завжди перемагає закритий, навіть якщо останній спочатку здається кращим.
☝🏻 Три кити інтернету. Тім Бернерс-Лі створив три фундаментальні компоненти, якими ми користуємося щосекунди:
▪️HTML (HyperText Markup Language) мова, якою «пишуться» сторінки.
▪️HTTP (HyperText Transfer Protocol) протокол, який дозволяє вашому браузеру «спілкуватися» з сервером.
▪️URL (Uniform Resource Locator) універсальна адреса, яка дозволяє знайти будь-який документ у світі за одним посиланням.
Якби Бернерс-Лі вирішив збирати бодай 1 цент за кожне посилання чи кожен перегляд сторінки, він став би найбагатшою людиною в історії, але ми б ніколи не побачили Google, Amazon чи Facebook у тому вигляді, як вони є, бо бар'єр для входу був би занадто високим.
Інтернет був би фрагментованим (як мережі кабельного телебачення), де за перехід на певний «сектор» мережі треба було б платити окремо, а інформаційна нерівність між багатими та бідними країнами була б нездоланною.
Сьогодні сер Тім Бернерс-Лі не спочиває на лаврах. Він активно бореться за «Веб, який ми хочемо»: збір персональних даних корпораціями, поширення дезінформації, цензура в інтернеті тощо
Він розробляє проект Solid, який має на меті повернути контроль над даними користувачам, а не великим корпораціям.
Прикметно, що перша у світі веб-сторінка була присвячена самому проекту World Wide Web і була розміщена на комп'ютері NeXT (який, до речі, випустила компанія Стіва Джобса після його звільнення з Apple), а на системному блоці висіла наклейка: «Ця машина — сервер. НЕ ВИМИКАТИ!»
Джерело: Простір психологів