Історія закладу
Висловлюємо щиру подяку Пурді Ігорю Миколайовичу за надані матеріали!
Як постійно діючий учбовий заклад, народне училище відкрилося в с. Гусарівка у 1873 р. Організована школа Ізюмським повітовим земством. Тоді викладалися: читання цивільне і церковно-слов’янське, правопис, закон божий. У звіті земства відмічено: «…к числу школ выделяющихся как опытным разумным преподаванием, так и довольно хорошим развитием учащихся следует отнести… - Гусаровскую». У Гусарівському народному училищі навчається 47 хлопців. Обов’язки законовчителя і наставника виконував священик Павло Ковалевський, за що сільська громада платить йому 100 крб. на рік. На 1878 р. школа розміщувалася у громадському будинку на 4 кімнати. Дві зайняті класами, третя – квартира вчительки, четверта – для сторожа. Першою цивільною вчителькою у Гусарівці стала Федосія Д’якова. Вона закінчила курс Ізюмської жіночої прогімназії. Отримувала платню від земства – 120 крб. та від общини – 60 крб. Законовчителем продовжує працювати місцевий священик Павло Ковалевський. У 1877 та 1878 рр. вчилося по 50 дітей, але закінчили курс навчання тільки 12 душ. Як відзначено у земському звіті: «Школа находится в удовлетворительном состоянии. …содержится опрятно, при школе сад».
У 1909 році у слободі Гусарівка Ізюмського повіту працюють вже два однокласних змішаних трьохрічних початкових народних училища: земське і парафіяльне. У відкритій парафіяльній школі на 1910 р. навчалося 20 учнів в першому та другому класах (17 хлопчиків, 3 дівчинки). За рік вибуло 7 чоловік. Законовчитель – священик Макаровський Дмитро Григорович (Його зображення ми можемо бачити на одній із світлин Троїцької церкви 1914 р.). Учителем працював диякон Чернявський Олексій Захарович.
У січні 1918 р. – обидва училища стають земськими. До того ж, відкривається третє училище - на 45 учнів. Воно мало одну класну кімнату і викладала тут одна вчителька. Кількість дітей зростає і реальних місць для навчання не вистачає. Через це школи не прийняли на навчання 31 дитину.
У 1920 р. в Гусарівці відкрили четверту земську школу. Можливо, такий екстенсивний шлях розвитку сільської освіти був зумовлений відсутністю якісних учбових приміщень, але чотири школи, кожна з трьома класами учнів та однією класною кімнатою являли собою досить сумне явище. Педагогами в селі працюють: Федета В.В., Нікіфорова О.М., Зеленський С.Т., Макаровська Є.Д. У 1921р. чотири школи об'єдналися в одну - чотирьохрічну. Працює 2 вчителя: С.Т. Зеленський, П.К. Ісіченко. Класів – три: 1 група - 70 дітей (хлопців – 56, дівчат - 14); 2 група – 51 дитина (хлопців – 46, дівчат - 5); 3 група – 24 дитини (хлопців - 12; дівчат - 5). Діти займалися у двох приміщеннях. Але тільки у 1925 р. школа - чотирьохрічка набирає четверту групу учнів з 11 дітей.
Кількість учнів збільшується. У 1926–1927 рр. – 187 учнів, а у 1928 р. вже 206. З 1929 р. Гусарівська школа стає шестирічною. Завідуючою школи стає Лой М.І. Наступного 1930р. – школа перетворюється на семирічну. Її роботою керує Руцький В.С. У період з 1935 по 1941 рр. директором школи працював Олександр Макарович Щербина.
За довгі роки роботи Гусарівська школа припиняла роботу тільки під час Великої Вітчизняної війни. Після війни, з 1943 по 1953, школа відродилася як початкова. З 1954 по 1958 рр. добавляється по одному класу і у 1958р. школа стає восьмирічною. У 1948 – 1965 рр. школа працює у трьох старих хатах. Її роботою керують директори: Попова (Бахтир) Антоніна Терентіївна (1943 - 1947), Ковтун Пилип Андрійович (1948 - 1954), Біховець Антон Микитович (1955 - 1964), Василь Хомич Тютько (1964-1965). На 1950 р. у школі - 246 учнів.
Навчання дітей у розкиданих по різних частинах села старих хатах було складним. У листопаді 1964р. Гусарівська сільрада звертається до Виконкому Балаклійської райради з проханням виділити кошти на будівництво нової школи. У 1966 р. будівництво нової школи завершене і вона прийняла дітей на навчання. Обійшлося будівництво у мізерну, на сьогоднішній день, суму - 9 453 крб. Весь тягар відповідальності за будівельні роботи ліг на плечі директора школи – Сінного Василя Григоровича (1965 - 1980). Це приміщення діє і до сьогодні. Директорами оновленої восьмирічки працювали: Юрій Матвійович Безверхий (1980-1985), Микола Сергійович Запорожець (1986 -1989).
1987 р. восьмирічна Гусарівська школа стає десятирічною. Її роботу очолюють: Чаусенко Микола Миколайович (1989-2000), Ісіченко Олена Іванівна (2000 - 2012), Шкарлат Марина Володимирівна (з 2012 ). Як і у всіх школах району, тут спостерігається постійне зменшення учнів. У рік випуску першого десятого класу (1989) в школі налічувалося 210 учнів. На 2009 р. кількість учнів скоротилася до 126, а сьогодні їх залишається 87 чоловік.
Будівництво Гусарівської школи почалось восени 1965року, яке тривало 10 місяців. Директор школи Сінний Василь Григорович їздив по 2 рази на день до м. Харків для оформлення документації на будівництво. А в середині вересня 1966 року учні сіли за парти нової школи.
Велику допомогу школі надавав колгосп «Здобуток Жовтня» (голова колгоспу Ященко Данило Петрович), а пізніше колгосп імені Леніна (голова колгоспу Мартиненко Олександр Степанович). Колгосп забезпечував транспортом для перевезення меблів, наочних посібників, обладнання. Серед водіїв, які надавали допомогу, відзначились: Бєлєвцев Олександр Никифорович, Жуков Іван Семенович, Бахтир Василь Михайлович, Захарченко Семен Єгорович.
Учні, які закінчили школу до1966 року, приходили у нову школу на екскурсію. Вони були у захваті від всього нового: просторих класів, великого спортзалу, майстерні, їдальні, нових меблів.
У 1967році був посаджений шкільний садок. В насадженні дерев брали участь учні, вчителі, а колгосп забезпечив саджанцями і технікою.
Влітку учні встановлювали чергування по догляду за молодим садом. Вчитель фізкультури Зардунов Олександр Кирилович разом з учнями облаштували спортивний майданчик.
Взимку, на чолі з Борисенком Володимиром Андрійовичем, заливали каток, де діти із задоволенням каталися на ковзанах, грали в хокей.
Велику допомогу у придбанні меблів, спортивного інвентарю, наочних посібників, проведенні екскурсій надавала птахофабрика.