ЛЕКТОРІЙ ДЛЯ БАТЬКІВ

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено? Про це у “Новій українській школі” розповіла сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз. 

Якими діти народжуються, це не

від кого не залежить, але щоб вони

шляхом правильного виховання

зробилися хорошими — це в нашій

владі.

Плутарх

Сучасна сім'я все більше стає головною ланкою у вихованні дитини. Вона має забезпечувати її достатні матеріальні та педагогічні умови для інтелектуального, фізичного, морального та духовного розвитку.

Батьки. Якими вони повинні бути? Загальних ре­цептів немає. І все ж... Ніжна, весела мати, що вміє бути ледь-ледь холоднуватою. Стримано-суворий батько, що часом усміхнеться і зрідка попустує. Можливо, на таких невеликих «вкраплюваннях» мають триматися і авторитет, любов до дітей.

А дитина, якою б вона не була, коли їй скрізь погано, мусить бути захищеною вдома, мусить знати: там завжди горить вогник, що зігріє без зайвих запитань і повчань.

У вихованні підростаючих поколінь важливим чинником має стати родинна педагогіка. Родинна педагогіка розглядає виховання дитини як певну взаємодію головним чином батьків і конкретних умов, що впливають на виховання й соціальне становлення особистості. Як вихователі, так і батьки повинні добре знати особистісні якості дитини: фізичне й психічне здоров я, стійкість нервової системи, реакції на ті чи інші види подразнень, інтереси і можливості тощо. А тому важливо поєднувати елементи наукової педагогіки та родинно-національних традицій, звичаїв і обрядів у підготовці батьків, педагогів до здійснення ними виховної функції, підвищення педагогічної культури сім'ї.

То хто ж допоможе батькам набути педагогічних знань? Напрошується традиційна відповідь — школа. І це, зрештою, правильно. Бо школа лишається одним з найбільших авторитетів у цьому питанні.

Аналіз педагогічної практики показує, що най­кращі результати дає така організація педагогічного всеобучу батьків, яка передбачає обов'язкові для батьків бесіди за сталим планом і програмою; групові та індивідуальні консультації, педагогічні практикуми, батьківські загальношкільні і класні збори, активне залучення до участі у виховній роботі" з класом, до виконання доручень батьківського комітету.

Зібрані матеріали призначені для класних керівників, вчителів, шкільних психологів в організації роботи з батьками і для самостійної роботи всіх, хто підвищує педагогічний рівень.

Стаття 59 Закону України «Про освіту»

Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На батьків покладається однакова відповідальність за виховання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

ü постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

ü поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім'ї, повагу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів;

ü сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту в обсязі вимог до її змісту,, рівня та обсягу;

ü виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

Стаття 60

Права батьків

— Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

— вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей;

— обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти;

— звертатись до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей;

— захищати у відповідних державних, судових органах законні інтереси своїх дітей.

Сім принципів виховання дисципліни у дитини

1. Відокремлюйте свої почуття від дій. Не осуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам'ятайте, щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття і навчитись з ними поводитись.

2. Уважно вивчайте дитину — ви повинні знати стан здоров'я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового розладу повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням.

3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. (Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вва­жають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків).

5. Караючи дитину, переконайтесь в тому, що вона розуміє, за що. Що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки і засвоїти їх.

6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є їх спільними.

7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити її дії в інше, доз­волене русло. В цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.

Як виховати обдаровану дитину?

Американський доктор Девід Льюїс, узагальнивши досвід тисяч сімей, де виросли обдаровані діти, дає рекомендації щодо виховання майбутніх талантів. Вони полягають у виконанні таких правил:

Я відповідаю на всі запитання дитини терпляче і чесно.

Я поставив стенд, на якому малюк може демонструвати свої роботи.

Я не сварю дитину за безлад в кімнаті і на столі, якщо це зв'язано з творчим заняттям і робота ще не закінчена.

Я доручаю дитині посильні завдання, допомагаю їй будувати власні плани, приймати рішення.

Я беру дитину у цікаві поїздки, купую книги і матеріали для її улюблених занять.

Я ніколи не кажу своєму нащадку, що він чимсь поступається перед іншими дітьми чи навіть дорослими.

Я привчаю дитину самостійно мислити, заохочую її фантазувати, придумувати історії, вчити вірші, розучувати пісні.

Я щодня знаходжу час, щоб побути наодинці, поговорити.

Я ніколи не докоряю дитині за помилки. Вчу вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.

Якщо ви виконуєте тільки 20 відсотків з того, про що йде мова, треба замислитися.

Але якщо дані правила є у вашій сім'ї нормою, то, можливо, іноді варто знизити виховний запал і надати більшу свободу і собі, і дитині.

Допоможемо своїй дитині самоорганізовувати себе та своє робоче місце

Своєчасно лягати спати і рано вставати, щоб не запізнюватися до школи, встигнувши перед тим без особливого поспіху та зайвої метушні й нервування все зробити — прибрати постіль, провітрити кімнату, зробити ранкову гімнастику, виконати туалетні і водні процедури, добре поснідати.

Тримати в чистоті, охайності своє робоче місце, ко­ли кожна річ має своє постійне місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а використавши, покласти туди, звідки його взяв; після виконання всіх домашніх завдань у ранець покласти все необхідне для шкільних занять наступного дня з тим, щоб нічого не забути вдома.

Сівши за письмовий стіл, відразу приступити до ро­боти, не відволікаючись на сторонні справи, працювати зосереджено, наполегливо, бо, як кажуть у народі, «коли став робить, то байдики не бить».

Мати дозвілля тоді, коли виконано все домашнє за­вдання.

Виконувати завдання у той день, коли їх одержано; золотим правилом поведінки нехай стане мудра народна порада: «Нинішньої роботи на завтра не відкла­дай».

Працювати в темпі, жваво. «Відстанеш годиною - не наздоженеш родиною».

Неодмінно доводити розпочате виконання домашнього завдання до його повного завершення.

Не братися відразу за багато справ, бо «Хто много зачинає, той мало кінчить».

Благо — натхненна праця, яка будить охоту до неї, і це має дуже велике значення. «Була б охота, піде на лад всяка робота», — вчить народна педагогіка. Саме така мета вбачається у духовно-моральній допомозі. Тепле слово, лагідність, доброзичливі стосунки в сім'ї, щира порада, зразковий приклад батьків у тих чи інших вчинках, родинна любов, увага та повага, підтримка та взаємовиручка в скрутну хвилину — ось якої саме до­помогти у навчанні потребують наші діти від своїх батьків.

Пам'ятка для батьків

1. Шановні батьки, пам'ятайте! Тільки разом у співпраці зі школою, церквою та громадськістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

2. Обов'язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з класним керівником і вчителями школи.

3. Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, по бачене. Не дратуйтесь із-за кожної невдачі, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки, недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням.

4. Привчайте дитину до самонавчання й до самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов'язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а - добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

5. Сприяйте тому, щоб дитина сформувала у собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувати, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення, проводила політінформації, виховні години. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати підготуватися до уроку вивчити необхідне, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.

6. Обов'язково надавайте посильну допомогу школі (квіти, озеленення, оформлення кутків, класу, ремонт приня, участь у концертах, зборах).

Що повинен знати школяр, ідучи до школи

1. Домашню адресу, телефон, адресу школи.

2. Місце роботи батьків, їх посади.

3. Шлях від школи додому і назад.

4. 3нати і виконувати правила дорожнього руху, вміти поводити себе на вулиці, в школі.

5. Відкривати й закривати самостійно двері кварти­ри, будинку.

6. Чітко відповідати на запитання дорослих.

Діти вчаться жити у життя

Якщо дитину постійно критикувати — вона вчиться ненавидіти.

Якщо дитина живе у ворожнечі — вона вчиться агресивності.

Якщо дитину висміюють — вона стає замкнутою.

Якщо дитина зростає у докорах — вона починає жити у почуттях провини.

Якщо дитина зростає у терпимості — вона вчиться сприймати інших.

Якщо дитину підбадьорюють — вона починає вірити в себе.

Якщо дитину хвалять — вона вчиться бути вдячною.

Якщо дитина зростає в чесності — вона вчиться бути справедливою.

Якщо дитина живе у безпеці — вона вчиться вірити людям.

Якщо дитину підтримують — вона вчиться цінувати себе.

Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості — вона вчиться знаходити любов у цьому світі. (Із пластового часопису «Цвіт України»).

1. Працюйте над розширенням кола спілкування свого і дитини. Разом ходіть туди, де гуляють і грають дітки. Спочатку дитина може бути лише пасивним спостерігачем або граючим одинаком. Нічого, запасіться терпінням, спостереження за спілкуванням теж дуже важливо.

2. Будьте для замкнутої дитини прикладом позитивного і плідного спілкування. Показуйте, що спілкуватися - це радісно і цікаво. Для цього розповідайте, як вам було цікаво, яку користь ви отримали від спілкування, що нового дізналися, вирішили свою проблему і т.д.

3. Намагайтеся відвідувати нові місця, де ви зможете разом з ним взаємодіяти і познайомитися з новими людьми. Але не змушуйте його, нехай все просувається поступово.

4. Намагайтеся не виявляти свої тривогу або побоювання.

5. Допомагайте дитині виражати емоції, підтримуйте ініціативу, особливо, якщо вона проявилася в спілкуванні. Стимулюйте до самостійних дій, «заражайте» дитину емоційністю.

6. Будьте доброзичливі до інших людей.

7. Створюйте ситуації, в яких дитині буде потрібно спілкування з оточуючими.

8. Залучайте в спільну діяльність, яка неможлива без розмови та обміну інформацією.

9. Грайте частіше в ігри, які вимагають діалогу. В іграх з іграшками відточуйте навички ефективних комунікацій. Читайте книги, казки, в яких є діалоги і приклади продуктивного діалогу.

10. Забезпечуйте дитині тактильний контакт. Найчастіше обімайте дитину. Навчіться робити легкий розслабляючий масаж, і робіть його дитині перед сном.

11. Учіть дитину виражати почуття словами. Якщо вона знову сіла біля вікна на самоті, не ігноруйте це. Обов'язково задайте навідні запитання: «Тобі сумно?», «Ти сумуєш, тому що на вулиці дощ?», «А коли він закінчиться, тобі стане веселіше?». Пропонуйте дитині «заміщати» негативні емоції. У період смутку через дощову погоду запропонуйте їй помалювати разом або подивитися мультфільми. Обов'язково обговоріть з нею те, що ви зробите.

12. Створюйте ситуації, коли спілкування необхідно. Наприклад, попросіть її взяти в магазині упаковку цукерок і уточнити у касира її вартість. Вона хоче ці солодощі, але ви робите вигляд, що не знаєте, скільки за них треба заплатити. Якщо не готова. То не квапте її. Створіть схожу ситуацію через тиждень.

13. Читайте дитині казки, в яких багато діалогів між героями.

14. У коригувальних іграх перевагу віддайте тим, які вимагають комунікацій.

15. Частіше запитуйте думку дитини з тих чи інших сімейних питань: Що приготувати на вечерю? Куди піти у вихідні?

16. Запрошуйте в будинок гостей. Краще, якщо це будуть ваші знайомі з дітьми.

1. Інтерес

З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.

Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.

2. Строгість

Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це почасти й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.

Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності безглузда.

Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.

3. Спілкуйтеся щодня

Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.

Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.

Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійних однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, що їм так потрібно.

Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації.

Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами й стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..

4. Терпіння

Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваше терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Можливо, варто відправити дитину у спеціальний центр виправного впливу, і це також потребуватиме від вас терпіння, поки програма не почне давати результатів. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацію значно краще.

5. Упереджувальний підхід

Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно подумати про спеціальну виправну установу для неповнолітніх ще до того, як ви вважатимете відправлення дитини туди необхідним. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому уживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджу вальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.

6. Єдиний фронт

У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.

Джерело: https://sites.google.com/a/kubg.edu.ua/psihologia-pilitkovogo-viku/poradi-batkam-pidlitka

1. Юлия Гиппенрейтер «Общаться с ребёнком. Как?»

2. Оливье Револь «Ничего страшного: неуспеваемость излечима!»

3. Юлия Гиппенрейтер «Чудеса активного слушания»

4. Робер

т Дж. Маккензи «Упрямый ребёнок. Как установить границы дозволенного»

5. Джон Готтман «Эмоциональный интеллект»

6. Александр Нилл «Воспитание свободой»

7. Найджела Латта «Пока ваш подросток не свёл вас с ума»

8. Джули Литкотт-Хеймс «Отпустите их. Как подготовить детей к взрослой жизни»

9. Адель Фабер и Элейн Мазлиш «Братья и сестры. Как помочь вашим детям жить дружно»

10. Гордон Ньюфелд «Не упускайте своих детей»

11. Людмила Петрановская «Тайная опора: привязанность в жизни ребёнка»

Джерело:https://mel.fm/detskaya_psikhologiya/9145076-books_for_parents

Школа передбачає не тільки процес навчання, а й спілкування з вчителями, однокласниками та учнями інших класів. На жаль, взаємодія школярів і педагогів іноді закінчується конфліктами. Це засмучує усі сторони протистояння, і, в першу чергу, батьків. Вони готові докласти всіх зусиль, щоб допомогти дитині. Але як вирішувати конфлікти в школі? І як навчити чадо ухилятися від них?

Причини конфліктів у школі

Учні, вчителі – все це особистості зі своїми намірами й думками. У великому шкільному колективі неминуче зіткнення інтересів. В основному конфлікти бувають через:

• •індивідуально-особистісні особливості учнів;

• •адаптація до нових умов, новій системі відносини з ровесниками і старшими, (особливо часто на цьому ґрунті виникають конфлікти в початковій школі і серед учнів-підлітків);

• •відсутність розуміння між учителем і учнем.

Прикладів конфліктів у школі безліч. В основному, сварки між учнями виникають найчастіше через спроби самоствердження шляхом насмішок над іншими, фізично і психологічно більш слабкими дітьми. До того діти зараз дуже жорстокі, і, якщо в однокласникові є відмінність, це неодмінно призводить до глузування.

Сперечання з учителем викликані бажанням виділитися і завоювати авторитет серед інших учнів. Винним буває і сам педагог, без уваги відноситься до слабенького в класі або надмірно хвалить успішних.

Як вирішувати конфлікти у школі? При виникненні конфліктів в першу чергу батькам необхідно власну дитину, без оцінки його дій і звинувачень. Атмосфера при бесіді повинна бути довірливою. Після цього обговоріть ситуацію, що склалася і акуратно підведіть учня до думки про те, що причиною сварки стало нерозуміння. Наступним кроком має бути ознайомлення з точкою зору протилежної сторони конфлікту (вчителя або інших школярів). Пошук виходу з конфлікту має відбуватися при спільній бесіді батьків, учнів і педагога. Якщо спроби вирішення конфлікту зазнають фіаско, слід звернутися до шкільної адміністрації, шкільного психолога. Можливо, допоможе рішення поміняти школу або клас. Але якщо у дитини при конфліктах з однокласниками регулярно з'являються синці, доведеться діяти рішуче і підключати керівництво школи та інших батьків.

Профілактика конфліктів в школі

Для того, щоб дитина не потрапляла в гущу конфліктів, виховуйте в ньому почуття власної гідності і вміння постояти за себе. Буде корисно віддати його в спортивну секцію з боксу або боротьби. Вивчайте школяра ні в якому разі не показувати свій страх і не піддаватися на провокації. Але необхідно прищеплювати в дітях повагу до вчителів і оточення. У тому, як уникнути конфлікту в школі, важливу роль грають і батьки. Слід постійно підтримувати зв'язок з педагогом. У напружених ситуаціях не відстоюйте сліпо позицію вашої дитини, вислухайте і протилежну сторону.