психологічна підтримка

9 ключів для педагогів

«Як підвищити психологічний імунітет»

1 КЛЮЧ

Бути в дії. Кому я можу допомогти зараз? Це допомагає і нам, і дітям. Мати мету і роль дає сенс у ситуації. Бути зайнятим. Дати конкретне завдання - порахуй скільки дітей, допоможи мені зробити ... Думати - Що ще може зробити дитина, щоб допомогти собі.

2 КЛЮЧ

Обов’язок. За що я відповідаю. За те, щоб заспокоїти, зайняти дітей (навчанням, наприклад), за зв’язок з колегами, керівником. Дати дітям обов’язок – це те, що дає відчуття контроля. Дайте дитині місію, щоб вона відчувала себе потрібною іншим. Це дає сили. Обов’язок рятує людину.

3 КЛЮЧ

Рутина. Школа має повернутися до рутини. Рутина, звичність – це велика сила. Зробити розклад занять. Навіть зараз, коли все змінилося, для дитини буде частина зайнятості, яка збереглася. Це наснажує, бо тут я знаю, що потрібно робити. Розклад, що буде сьогодні, що буде потім. Рутина – це важлива річ.

4 КЛЮЧ

Організація. Коли світ змінився, потрібно організувати свій день, що іще треба зробити. Навіть малі проблеми, які ми вирішуємо, це укріпляє нас.

5 КЛЮЧ

Якір. Що допомагає мені? Що тримає мене? Сім’я, друзі, робота, мета. Послухати музику, поговорити, маленьке задоволення в ситуації. Дитину спитати Що тобі дає задоволення в цій ситуації?

6 КЛЮЧ

Бути на зв’язку. З ким, як, коли. Увага дітям, які віддаляються, усамітнюються, стимулювати зв’язок і тримати контакт.

7 КЛЮЧ

Встановити різницю між небезпечно і страшно. Небезпека - коли є конкретна загроза, її можна зменшити дією. Страх – це наше відчуття, а не небезпека, а тіло так поводить, як наче небезпека. Коли страх, можемо навчити повільно дихати, стиснути - розслабити м’язи, відволікти увагу. Зараз небезпечно чи просто страшно?

8 КЛЮЧ

Разом – сила. Ми разом пройдемо це. Ми допоможемо один одному. Це пройде. Це важка ситуація, але вона не буде вічно. Вона закінчиться. Ми разом пройдемо це. Бути разом.

9 КЛЮЧ

Розмовляти з дітьми спокійно. Якщо дорослі нервують, то це дуже впливає на дітей. Не все мають бачити діти. Новини постійно – дитині погано. Треба передавати відкрито і спокійно, передавати факти, у відповідності до віку. Головне – послухати, що діти знають.

ПОРАДИ ДЛЯ ДОРОСЛИХ ТА ДІТЕЙ У СТРЕСОВИЙ МОМЕНТ

Увага на ноги. Подивитися, на них, особливо, коли не відчуваються ноги. Стояти стабільно, не дати землі «піти з-під ніг». Міцні і впевнені стопи на землі. Топати, стрибати, давати дітям бігати скільки можна.

Спиною спертись на стіну, стілець, відчути опору.

Знайти погляд іншого поруч. Знайти, на чому сфокусувати погляд.

Зжимати, терти долоні.

Обійняти себе, похлопати по плечах. Пояснити дитині про янгола-охоронця, який так тебе обіймає (хто вірить - пояснити собі).

Точка між мізинцем і безіменним - пом‘яти.

Простукати грудну клітину 1 удар на секунду (нормалізація серцебиття) - не частіше! Дитині можна простукати коліна або плечі. Проговорювати «я справляюсь, ми справляємось! ми молодці»

Потягуватись! Розтягувати м’язи (в стресі м’язи спазмуються), мінімально - тягніть шию, пальці рук.

Активно розминайте обличчя, кривляйтесь.

Видихати довше, ніж вдихати, «задувати свічку», співати.

Не рухаючи головою, поводити очима до крайніх точок - вверх, вниз, право, ліво. Затримати.

Обіймати дітей і всіх-всіх.

Пити воду.

Нагадувати собі і дітям ходити в туалет.

Плакати, якщо плачеться - так виходить кортизол.

Дихай.

СИМПТОМИ ПАНІЧНОЇ АТАКИ ТА НАДСИЛЬНОГО СТРАХУ

У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

відчуття нестачі повітря або задухи;

запаморочення, хиткість або млявість;

миготіння чи прискорене серцебиття;

тремтіння або дрижання;

· нудота або неприємні відчуття в животі;

потовиділення;

відчуття оніміння або поколювання;

· припливи тепла/холоду;

деперсоналізація або дереалізація;

· біль або дискомфорт у грудях;

страх смерті;

страх втратити контроль чи збожеволіти.

ЩО РОБИТИ

1. Дихальна вправа: - Повільно вдихаємо через ніс. - Видихаємо повітря вузьким ротом (губи у трубочку). - Видих має бути повільніший за вдих.

2. Зволожуємо слизову оболонку рота маленькими порціями води.

3. Робимо періодичний масаж мочок вух та кінчика носа.

4. Швидко стискаємо та розтискаємо кулачки.

5. Відволікаємося: Озирнись навколо (Уяви собі...)

"Знайди 5 речей, які ти можеш побачити!"

"Знайди 4 предмети, яких ти можеш торкнутися"

"Знайди 3 речі, які ти можеш почути"

"Знайди 2 речі, які ти можеш понюхати"

"Знайди 1 річ, яку ти можеш спробувати на смак".

6. Рахуємо подумки від 100 до 1.

7. Згадуємо слова пісні чи вірша.

9. Говорити дитині, що відчуття страху - це нормально. Страх допомагає нам зрозуміти та усвідомити, що відбувається. Необхідно навчитися контролювати свої відчуття та наближення страху (панічної атаки) та виконувати безпечний поведінковий алгоритм.

10. Пам'ятайте, чим спокійніші Ви, тим впевненіше почувають себе діти та близькі поруч з Вами!

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ ТА СВОЇХ БЛИЗЬКИХ

ЩО РОБИТИ ПРИ ТРИВОЗІ ТА ПАНІЦІ?

Тіло

· Не стримувати тремтіння, а навпаки встати, потрясти тіло, поприсідати.

· Масажувати мочки вух, стискати і розтискати долоні - це дасть роботу м'язам і допоможе знову відчути своє тіло.

· Для того щоб задіяти смакові рецептори покладіть в рот льодяник.

· Для тактильних відчуттів – перебирати чотки, дрібні предмети у руках – це включить моторику і дозволить заспокоїтися.

Дихання

У будь-якій ситуації необхідно нормалізувати дихання. Це дозволить вашій вегетативній системі прийти в норму.

· Зосередьтеся на диханні.

· Зробіть кілька швидких вдихів та видихів (як дихає собака під час бігу).

· Потім вдих, максимальна пауза, видих, максимальна пауза.

· Слухайте удари серця.

· Це дасть Вам можливість переключити увагу.

Мозок

· Пишіть на папері свої почуття та переживання.

· Малюйте хоча б каракулі та в них шукайте малюнок.

· Читайте, слухайте музику.

· Запустіть улюблену ГРУ.

Харчування

· При страху та тривозі виробляється кортизол (гормон стресу), який мобілізує організм.

· А також адреналін та норадреналін (гормон зайця та лева) для реакцій бий або біжи.

· Наше завдання вивести надмірний кортизол!

· Пийте більше води, чорного та зеленого чаю.

· Їжте банани, темний шоколад, рослинні волокна, квашену капусту та йогурт (пробіотики), печену картоплю із салом.

· Уникайте кофеїну у другій половині дня.

· Нюхайте щось свіже, запах свіжості заспокоює і допомагає розслабитися (будь-який запах цитрусових, на крайній випадок свіжовипрана білизна).

Підлітки та студентська молодь мають змогу отримати безплатні анонімні психологічні консультації від організації “Ла Страда”.

Про це повідомив Освітній центр Верховної Ради України у своєму телеграм-каналі.

Аби отримати консультацію, потрібно звернутися за номерами: 0 800 500 225 (з мобільного і стаціонарного) або 116 111 (з мобільного).

Діти, підлітки та студентська молодь мають можливість анонімно і конфіденційно отримати підтримку в будь-яких складних життєвих ситуаціях, а дорослі – проконсультуватися з психологами, юристами, соціальними працівниками та соціальними педагогами щодо ситуацій, які стосуються дітей та порушення їхніх прав.

Більше читайте за посиланням.

Для батьків і вчителів, які піклуються про підлітків у час війни, експерти UNICEF Ukraine підготували інформаційні матеріали, що допоможуть розпізнати стрес, вчасно підтримати дитину і створити для неї психологічний комфорт.

Ознаки стресу у підлітків:

соматичні (тілесні) реакції на критичні події, які проявляються у фізичних симптомах (біль у животі, головний біль, млявість тощо);

проблеми зі сном, нічні кошмари, а від того – сонливість у денний час, знесилення;

підвищена збудливість або, навпаки, апатія;

незібраність (розсіяність уваги);

погіршення пам’яті;

намотування волосся на палець, кусання нігтів, покашлювання, тремтіння рук (так звані компульсивні прояви);

спроби віддалитися від батьків, уникнення спілкування, замкненість;

небезпечна для життя поведінка (намагаються записатись до територіальної оборони; знецінюють спроби дорослих гарантувати безпеку, зокрема відмовляються евакуюватися, йти у сховище; прогулюються у небезпечних місцях тощо);

нехтування своїми звичними обов’язками;

спалахи гніву, агресивна поведінка, зокрема щодо близьких дорослих;

відмова від їжі.

Пам’ятайте! Зазвичай підлітки тримають усі почуття у собі або ж вдають, що «все гаразд», коли їм насправді психологічно важко.

Це може призводити до розвитку депресивних станів. Ваша ненав’язлива увага, доречні жарти, розмови про емоції та почуття (завжди кажіть про себе і не примушуйте говорити дитину), слова наснаги, доторки у межах, які дозволяє ваш підліток, здатні підтримати та створити відчуття єдності зі «своїми», безпеки та захисту.

Бережіть себе!