Пам'ятка для батьків

ЗАПОВІДІ ДЛЯ МАМИ Й ТАТА

· СТАВТЕСЯ ДО ДИТИНИ ЯК ДО ДОРОСЛОГО, рівноправного члена сім'ї зі своїми правами й обов'яз­ками. Доручайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Робіть це лагідно, з до­вірою: «Який ти в нас уже дорослий, ти чудово справляєшся з миттям посуду».

· ВИЗНАЧАЙТЕ ЗАГАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ ДИТИНИ — як пізнавальні (перегляд улюблених мультфільмів, казок; ігри), так і життєві (участь в обговоренні сімейних проблем).

· ДАВАЙТЕ ЗМОГУ ДИТИНІ ЗАЙМАТИСЯ ТВОРЧОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ — малювати, розфарбовувати, виріза­ти, робити аплікації, ліпити, конструювати, — аби підготувати її руку до письма, розвивати творчі здібності.

· ЗАЛУЧАЙТЕ ДИТИНУ ДО ЕКОНОМІЧНИХ ПРОБЛЕМ РОДИНИ. Поступово навчайте її орієнтуватися в цінах, сімейному бюджеті. Наприклад, дайте гроші на хліб і морозиво, коментуючи суму на той чи той продукт. Привчайте до самообслуговування, формуйте трудові навички й вихо­вуйте ціннісне ставлення до праці.

· НЕ ЛАЙТЕ, А ТИМ ПАЧЕ, НЕ ОБРАЖАЙТЕ ДИТИНУ В ПРИСУТНОСТІ СТОРОННІХ. Поважайте її дум­ку та почуття. На скарги людей з оточення, зокрема вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

· НАВЧАЙТЕ ДИТИНУ ДІЛИТИСЯ СВОЇМИ ПРОБЛЕМАМИ. Обговорюйте з нею конфліктні ситуа­ції, що виникають у спілкуванні з однолітками й дорослими, допомагайте знайти шляхи їх розв'язання. Щиро цікавтеся думкою дитини. Лише так вам вдасться сформувати в неї пра­вильну життєву позицію.

· ПОСТІЙНО РОЗМОВЛЯЙТЕ З ДИТИНОЮ. Запитуйте про події, які відбулися з нею протягом дня, — що було цікавого, що їй найбільше сподобалося. При цьому уважно слухайте відповіді, уточ­нюйте, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що вас це цікавить. Якомога більше читайте дитині і спонукайте переказувати прочитане. Розвиток мовлення -— запорука успішного на­вчання.

· НЕ ЗАЛИШАЙТЕ БЕЗ ВІДПОВІДІ ЖОДНЕ ЗАПИТАННЯ ДИТИНИ — і її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

· ДИВІТЬСЯ НА СВІТ ОЧИМА ВАШОЇ ДИТИНИ. Адже вміння бачити світ очима іншого — основа для взаєморозуміння.

· НЕ СКУПІТЬСЯ НА ПОХВАЛУ ДИТИНІ, навіть авансом. Хваліть словом, усмішкою, ласкою і ніж­ністю. На скарги дитини про те, що в неї щось не виходить, запевняйте: «У тебе обов'язково все вийде», «Спробуймо разом» або «Спробуй ще раз».

· ФОРМУЙТЕ ВИСОКИЙ РІВЕНЬ ДОМАГАНЬ і віру в те, що дитина може все. Вірте у свою дитину, допомагайте їй за потреби.

НЕ БУДУЙТЕ ВАШІ ВЗАЄМИНИ З ДИТИНОЮ НА ЗАБОРОНАХ. Погодьтеся, вони часом не виважені. Завжди обґрунтовуйте дитині свої вимоги.

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

В ЗАПИТАННЯХ І ВІДПОВІДЯХ

У якому віці ліпше розпочинати навчання дитини в дошкільному навчальному закладі?

До кожної дитини потрібен індивідуальний підхід, тому однозначно від­повісти на це запитання складно. Якщо дитина самостійна, розвивається відповідно до віку, то її можна сміливо довіряти вихователям уже на третьо­му році життя. Хворобливим та менш самостійним дітям ліпше бути вдома з батьками до трьох років.

Чимало батьків хочуть оформити до дошкільного закладу малят, яким ви­повнився рік чи півтора. Але радимо зачекати. Адже дитина в такому віці ще потребує особливого догляду, який може забезпечити тільки мама.

Ураховуйте, що діти третього року життя легше адаптуються до умов до­шкільного закладу, ніж 4-5-річні діти.

Чому дитина вранці не хоче йти до дитсадка, а ввечері — додому?

Усі батьки мріють про те, щоб дитина вранці залюбки і з гарним на­строєм бігла в дитсадок, а ввечері, побачивши маму або тата, збирала іграш­ки, прощалася з дітьми, вихователями і спокійно поверталася додому. Але, на жаль, так буває не завжди.

Легко і без сліз дитина вранці прощається з мамою/татом лише тоді, коли вже цілком адаптувалася до дитячого садка — коли образ батьків уже міцно закріпився в дитячій свідомості.

А от іти додому дитина не хоче здебільшого тоді, коли бере участь у ціка­вій грі або саме зайнята іншим видом діяльності. Якщо так трапляється часто, укладіть з дитиною угоду: ви приходите по неї ввечері і дозволяєте їй погра­тися ще 10 хвилин, щоб вона завершила усі справи й попрощалася з друзями й вихователями.

Це буде чесно щодо дитини, адже навіть дорослим складно миттю відірватися від цікавого заняття. Або ж заплануйте разом якусь цікаву справу після дитячого садка: наприклад, погодувати бездомного собаку, почи­тати цікавий дитячий журнал, погратися на спортивному майданчику поряд з домом тощо.

Чи можна полегшити період адаптації дитини до нових умов? Як це зробити?

Можна й потрібно. Ось кілька порад, як це зробити.

n Намагайтеся якомога раніше тренувати систему адаптаційних меха­нізмів дитини — привчати до умов і ситуацій, у яких їй потрібно змі­нювати свою поведінку.

n У жодному разі не обговорюйте у присутності дитини проблеми, пов'язані з дитячим садком. Не показуйте дитині, що ви хвилюєтеся, боїтеся або в чомусь невпевнені.

n Довідайтеся про всі режимні моменти в дитячому садку та введіть їх у режим дня дитини заздалегідь. У вихідні намагайтеся дотримува­тися такого самого режиму.

n Якомога раніше познайомте дитину з вихователями й дітьми у групі, куди вона незабаром прийде.

n Завчасно формуйте позитивне ставлення дитини до відвідування ди­тячого садка. Розповідайте веселі історії із життя знайомих вам ді­тей, які ходили до дитячого садка, діліться своїм досвідом.

n У перший тиждень відвідування дитячого садка залишайте там дити­ну на дві-три години.

n Розкажіть дитині, що вона завжди може звернутися по допомогу до вихователя. Ім'я та по батькові вихователя постійно згадуйте під час розмов про дитячий садок. Його образ має бути позитивним у свідо­мості дитини.

Готуйте дитину до тимчасової розлуки з вами і давайте зрозуміти, що це неминуче, оскільки вона вже доросла. І найголовніше — по­стійно пояснюйте дитині, що вона для вас, як і раніше, найдорожча й найулюбленіша.

Як подолати переживання батьків в адаптаційний період малюка?

Насамперед усвідомте, що всі батьки дошкільників через це проходять. У жодному разі не картайте себе за те, що ви робите щось погане, залишаючи дитину в дошкільному закладі. Будьте впевнені в тому, що малюк звикне до сад­ка, що в нього з'являться там нові друзі.

Контролюйте свої емоції. Дитина відчуває ваші страхи й переймає їх. Якщо ви будете впевнені в тому, що все робите правильно, то й дитина буде спокійна.

Не тримайте в собі тривоги й переживання. Обговорюйте їх із чолові­ком, батьками, подругами, мамами інших дошкільників із групи, яку відвідує ваша дитина, педагогами дошкільного закладу.

Будьте впевнені й послідовні у своєму рішенні. І не бійтеся аргументува­ти його дитині.