Жінки - це не слабка стать. Слабкими можуть бути тільки гнилі дошки

Фаїна Раневська

А якими були і є жінки-поетеси? Що ви знаєте про таких поетес, як Анна Ахматова і Марина Цвєтаєва?

Давайте зазирнемо за лаштунки їх життя і спробуємо з’ясувати, якими вони були і що ми про них ще не знали.

АННА АХМАТОВА

Поетеса Анна Ахматова по праву вважається однією з кращих у своєму ремеслі. Її написані за часів радянської влади твори, повні лірики, до сих пір вивчаються у багатьох країнах. Вони переведені на кілька десятків мов, і популярні далеко за межами України. При цьому сама поетеса прожила досить важке і часом дуже сумне життя …

1. Анна Андріївна Горенко народилася 11 червня 1889 в передмісті Одеси. Її батько, Андрій Антонович Горенко був відставним капітаном другого рангу, після закінчення морської служби отримав чин колезького асесора. Мати поетеси, Інна Стогова, була інтелігентною, начитаною жінкою, мала дружбу з представниками творчої еліти Одеси. Втім, коли Анні виповнився рік, сімейство Горенко перебралося в Царське Село під Петербургом.

2. Анна була норовливою дитиною, погано вчилася.

3. У дитинстві вона була дуже худою, через що однолітки дражнили її «мумією».

4. Перший вірш Ахматова написала в 11 років. Результат її не надто вразив, але породив бажання вдосконалюватися і домогтися більшого.

5. Батько був категорично проти захоплення доньки літературою, і заборонив їй використовувати родове прізвище ГОРЕНКО. І тут почалася історія з псевдонімом. За однією версією, в роду її батька був предок – татарський хан Ахмат, за його іменем дівчина і взяла псевдонім. За іншою, Ахматовою була її бабуся по материнській лінії, прізвище якої вона і взяла, щоб не ганьбити ім’я батька, а точніше – щоб самій більше не носити його прізвище.

6. Сама вона називала себе поетом, а не поетесою. Слово “поетеса” Анна Ахматова терпіти не могла, і дуже злилася, якщо хтось її так називав.

7. Все життя Ахматова соромилася перших віршів, вона називала їх «бідними віршами пустої дівчинки», і не любила про них згадувати.

8. Улюбленим письменником Ахматової був Пушкін.

9. За власними спогадами Анни Ахматової, вона була «диким дівчиськом», любила гуляти босоніж і купалася в морі в будь-яку погоду. Така поведінка для юної дами в ті часи вважалося неприпустимою.

10. Уже в дитинстві поетеса на високому рівні освоїла французьку мову.

11. Визнана класиком вітчизняної поезії ще в 1920-і роки, Ахматова піддавалася замовчуванням, цензурі і цькуванню

12. Ахматова і її перший чоловік, Микола Гумільов, познайомилися ще під час навчання дівчини в гімназії. У 1910 році вони одружилися, і від цього шлюбу на світ з’явився син Лев. Сім’я проіснувала 4 роки, потім Ахматова і Гумільов розійшлися, але розлучення було оформлене лише в 1918 році.

13. Знаменитою поетесою Ахматову зробив збірник «Четки» – це була друга книга з її творами, що вийшла у світ.

14. У роки першої зі світових воєн Ахматова захворіла на туберкульоз. Раніше від цієї хвороби померли дві її сестри, і поетеса боялася, що її чекає та ж доля, проте в результаті упоралася з цією небезпечною недугою.

15. Всього у Ахматової було три чоловіка – після розлучення з Гумільовим вона кілька років прожила з сходознавцем Володимиром Шилейко, а потім перебувала в цивільному шлюбі зі знавцем мистецтва Миколою Пуніним.

16. У період репресій під арештом опинилися і син Ахматової – Лев, і її цивільний чоловік Пунін, і колишній чоловік Гумільов. Цьому етапу життя поетеси присвячена її знаменита поема «Реквієм». Твір було опубліковано тільки в кінці 1980-х років.

17. Після арешту Пунина поетеса залишила його пальто висіти на вішалці як пам’ять про нього. Зараз в цій квартирі розташований музей Ахматової, і пальто з вішалки так ніхто і не прибрав

18. Колишній чоловік Ахматової, Гумільов, був розстріляний через кілька днів після арешту, Пунина відпустили на свободу, проте потім знову затримали, і в підсумку він помер в таборах, а син поетеси Лев в цілому провів за гратами більше 10 років.

19. У 1920-х роках Ахматова працювала діловодом в бібліотеці сільгоспінституту в Петербурзі.

20. Вона все життя вела щоденник, але відомо про це стало тільки після її смерті.

МАРИНА ЦВЄТАЄВА

Знаменитою письменницею є Марина Іванівна Цвєтаєва, цікаві факти про яку просто захоплюють подих.

Ця жінка змогла залишити яскравий слід в літературі 20-го сторіччя.

Цікаві факти відкривають завісу в особисте життя і внутрішній світ Марини Іванівни. Це буде цікаво багатьом, бо Цвєтаєва вважається неймовірною жінкою.

1. Мама Цвєтаєвої здогадалася про талант дочки до віршування, коли Марині було всього 4 роки – дівчинка ходила по будинку і постійно вимовляла римовані слова.

2. Мати мріяла про те, щоб Марина стала відомою піаністкою. Цвєтаєва вміла грати, але поезія її приваблювала більше.

3. У Марини була рідна сестра – Анастасія. Вони вчилися в одній приватній жіночій гімназії. Анастасія теж вибрала творчий шлях в житті, але писала вона не вірші, а прозу.

4. Перші вірші Цвєтаєва написала в шестирічному віці, причому вона творила не тільки російською, але також німецькою та французькою мовами.

5. Коли Цвєтаєвій було 10 років, у її матері виявили туберкульоз, і сім’я на кілька років перебралася в Європу, де клімат для хворої жінки був більш сприятливим. Марина за цей час встигла повчитися в Лозанні та Фрайбурзі.

6. У Росії Цвєтаєву відрахували з декількох гімназій за зухвалу поведінку і зайву свободу висловлювань.

7. У 17 років Цвєтаєва вперше вирушила за кордон на самоті – в одному з університетів Парижа вона слухала річний курс по старофранцузькій літературі.

8. Першу збірку своїх творів «Вечірній альбом» випустила на власні гроші, коли поетесі було 18 років.

9. Марина хотіла вийти заміж за того, хто подарує їй улюблений камінь. Свого майбутнього чоловіка вона зустріла під час відпочинку на морі. У день їхнього знайомства чоловік, який нічого не підозрював, підніс їй сердолік, знайдений на пляжі.

10. Її єдиним чоловіком був Сергій Ефрон – шлюб тривав 29 років, до смерті чоловіка поетеси.

11. Молодша дочка Цвєтаєвої та Ефрона, трирічна Ірина, померла від голоду в роки громадянської війни – мати віддала її в притулок, сподіваючись, що там малятко буде харчуватися краще, ніж удома, але це не врятувало дитину.

12. Чоловік Цвєтаєвої в роки війни воював на боці «білих», а після перемоги більшовиків втік за кордон. Цвєтаєва, яка жила в Москві з їх старшою дочкою Аріадною, отримала звісточку від чоловіка тільки через 3,5 року після його від’їзду.

13. У Франції чоловіка Цвєтаєвої почали звинувачувати в роботі на НКВД і причетності до вбивства сина Троцького, тому він вирішив повернутися на батьківщину. Першою в СРСР вирушила донька поетеси, за нею пішов чоловік, а кілька років по тому – і сама Цвєтаєва.

14. Більшість творів Цвєтаєвої, написаних за 17 років закордонного життя, так і не були опубліковані. Остання збірка, опублікована за життя поетеси, вийшла в Парижі наприкінці 1920-х років. У середовищі емігрантів поезія Цвєтаєвої не викликала жодного інтересу, зате популярністю користувалася проза.

15. Повернувшись в СРСР, Цвєтаєва зупинилася на дачі НКВД, де зараз знаходиться її музей. Восени 1939 року силовики заарештували спочатку доньку поетеси, а потім і її чоловіка. Ефрона стратили два роки по тому, а Аріадна після 15 років ув’язнення і заслання домоглася реабілітації.

16. Через війну, яка почалася, Цвєтаєва з сином відправилася в евакуацію і добралася до Єлабуга. Більшість літераторів перечікували війну в Чистополі, і поетеса написала заяву з проханням прийняти її посудницею в нову їдальню Літфонду.

17. Через кілька днів після подачі заяви про прийом на роботу Цвєтаєва повісилася в Елабужському будинку, де тимчасово розмістили їх з сином. Вона залишила 3 ​​записки – тим, хто буде займатися її похоронами, поетові Миколі Асєєву і синові.

18. Георгію, якого Цвєтаєва називала Мурлигою, вона пояснила, що хвора і без неї йому буде тільки краще. Асєєва письменниця попросила подбати про її сина і виховати його, як рідного, а в останній записці благала відвезти її дитину до поета і не ховати її живою.

19. На початку 90-х Алексій II все-таки дав благословення, і Цвєтаєву відспівали, хоча самогубці не визнаються церквою.

20. В світі існує 8 музеїв, які присвячені Цвєтаєвої.

Думка про те, що поезія не модна і не сучасна в наші дні, ні для кого не нова. Але лише поезія сплітає море відчуттів у шаленому ритмі сьогодення, дарує емоції, формує світогляд, вчить любові. Ми пірнаємо у прозу, часто забуваючи, що існує ще світ поезії. Світ, де сильні вірші знаходять місце в серці та душі свого читача. Де ж знайти цю сильну поезію, яка залишить слід на душі кожного, який розкриє світ замріяності і любові; світ, де панує добро; світ, де ми можемо хоч на хвильку забути про біди, які нас спіткали.

Пропонуємо вам поринути у цей світ разом з відомими жінками-поетесами: Анною Ахматовою, Мариною Цвєтаєвою та Беллою Ахмадуліною, спробувати відчути життя так, як це робили вони.

Видеопроєкт "Жіночий світ поезіїї (тема кохання). Година поезії за творчістю Анни Ахматової, Марини Цвєтаєвої та Белли Ахмадуліної "