Володимир Левицький (1872 – 1956) – український математик. Доктор філософії. Професор Львівського університету. Голова, дійсний член НТШ. 

Михайло Остроградський (1801 – 1861) – український математик, механік і фізик.

Належав до козацько-старшинського роду Остроградських, що походив від бунчукового товариша Івана Остроградського, який жив у XVII ст. Михайло Остроградський вважається одним з провідних математиків середини XIX ст. У 2001 році ЮНЕСКО внесла Михайла Васильовича Остроградського до списку видатних математиків світу. 

Георгій Вороний (1868 – 1908) – видатний український математик. Член-кореспондент Російської Академії наук з 01.12.1907, професор Варшавського університету. 

Михайло Кравчук (1892 – 1942) – український математик, академік АН УРСР (з 1929), доктор фізико-математичних наук (з 1924), професор Київського політехнічного інституту. Засновник школи українських конструкторів ракетної та космічної техніки (академік Архип Люлька, Сергій Корольов та Володимир Челомей). Співавтор першого тритомного словника української математичної термінології. 

Стефан Банах (1892 – 1945) – український та польський математик, один із творців сучасного функціонального аналізу, один із двох засновників і безперечних лідерів Львівської математичної школи, професор університету Яна Казимира у Львові та Львівської Політехніки (з 1924), декан фізико-математичного факультету Львівського університету (1939-1941), керівник Інституту математики АН УРСР (Львівська філія) (1940-1941), депутат Львівської міської ради (1940-1941). 

Микола Чеботарьов (1894 – 1947) — український і російський математик, член-кореспондент АН СРСР, заслужений діяч науки РРФСР, засновник Казанської алгебраїчної школи. 

Микола Боголюбов (1909 – 1992) – український та російський математик і механік, фізик-теоретик, засновник наукових шкіл з нелінійної механіки і теоретичної фізики, академік АН УРСР (від 1948) і АН СРСР (від 1953). 

Віктор Глушков (1923 – 1982) – український вчений, піонер комп'ютерної техніки, автор фундаментальних праць у галузі кібернетики, математики і обчислювальної техніки, ініціатор і організатор реалізації науково-дослідних програм створення проблемно-орієнтованих програмно-технічних комплексів для інформатизації, комп'ютеризації і автоматизації господарської і оборонної діяльності країни.

Глава наукової школи кібернетики. Лауреат численних премій і нагород. Дійсний член АН УРСР (1961), АН СРСР (1964). Почесний член багатьох іноземних академій. Засновник Інституту кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України, який і очолював до 1982 р.