Давайте знайомитись

Як би можна було в двох словах описати твори Сашка Дерманського? Це - дитинство дуже потужне, наскрізне, щире. І гумор, витончений і простий. Певно, саме справжність Сашкових творів упадає малечі в душу.

Ось як каже письменник про себе: «...Вигадую для дітей історії. Веселі — щоб спричиняти найдивовижнішу музику Всесвіту; казкові — щоб зачарувати кожного, хто вірить у казку; цікаві — щоб догодити моїм численним читачам; зворушливі — щоб ніхто в світі не забував, що він людина».

Захоплюючі, незабутні книжки письменника, навчають дитину, що найголовніше в житті — робити добро та не кривдити ближнього. І дійсно, кожна книжка окрім яскравого сплетіння персонажів, неймовірної динаміки подій, що не дозволяють читацькій увазі відволіктись бодай на мить, насамперед пробуджує у дитячих серцях паростки доброти, щирості й любові, спонукає замислюватись і аналізувати свої вчинки, дбати та допомагати одне одному.

Сьогодні Сашко — затребуваний дитячий автор, на появу нових творів якого чекають, а його герої — оригінальні, колоритні та хвацькі — стають улюбленцями не лише маленьких, але й дорослих читачів.

І не дивно, що така насичена письменницька праця гідно поцінована та з-поміж широкої багатоманітності сучасної дитячої літератури неодноразово відзначалася нагородами. Загалом письменник видав 23 книжки, 3 аудіокниги та 2 інтерактивні-книжки для дітей.

Джерело

Ви маєте гарну нагоду поринути у захоплюючий світ чудових книжок Олександра Дерманського.

Уривок з книги "Крамничка тітоньки Мальви"

Сашка Дерманського

У невеличкій затишній хатинці на околиці містечка живе собі Тишко. Ні, він не сам живе, не хвилюйтеся, він живе з дідусем. Дідусь у Тишка вже доволі дорослий – з вусами і бородою, – тож хвилюватися марно: за Тишком є кому приглянути. Крім того, за ним ще й мама з татом весь час приглядають – з неба. Бо Тишкові мама з татом на небі янголами працюють.

Звісна річ, у янголів повно роботи – ніколи вгору глянути. Тож сина вони відвідинами не тішать: відколи в янголи подалися, так їх Тишко і не бачив ні разу.

– От би хоч разочок побачити тата і маму, – зітхає Тишко. – Я ж їх зовсім не пам’ятаю.

– Якщо будеш у це вірити, – каже дідусь, – то ви обов’язково побачитесь.

– Як у казці? – питає Тишко.

– Як у казці.

Тишків дідусь – казкар. Він виколисує казки в улюбленому кріслі-гойдалці, а потім записує їх у велику старовинну книгу. Та книга – їхня родинна реліквія. Що таке реліквія, Тишко не дуже знає, але розуміє: це щось страшенно важливе. Інакше б чому, беручи з комода велику, важку, оправлену темною шкірою й оздоблену сріблом книгу, дідусь робився такий урочистий і загадковий? Звісно, що та книга йому дуже дорога. Дідусь каже, що в неї записували свої казки ще його батько і дідусь. Про батька Тишкові ще якось віриться, але щоб у дідусів були свої окремі дідусі!.. Дуже схоже на вигадку. Але Тишко дідусеві й про це повірив. Бо Тишків дідусь страшенно не любить неправди, він завжди каже, що краще сказати гірку правду, ніж солодко збрехати.

Казкова книга – чи не єдине багатство в їхньому домі. Дідусь заробляє на життя казками. Щонеділі він виходить на Ринкову площу і там читає свої історії. Довкола завжди збирається чимало слухачів. Дітлахи захоплено ловлять кожне дідусеве слово, а дорослі замріяно дивляться на малечу. Люди кидають у дідусів капелюх гроші. З цього Тишко з дідусем і живуть. Особливо не розкошують, але вистачає і на одяг, і на харчі.

Щоразу дідусь дає кілька монет і Тишкові – для Свинтуса Ненажери. Певно, ви ще не знайомі зі Свинтусом Ненажерою. Нічого, я вас познайомлю. Свинтус живе на старовинному комоді в будинку Тишка та його дідуся. Іноді Тишко дістає його з комода. Свинтус дуже радіє, бо це означає, що зараз йому дадуть смачненького мідяка. На спині в Ненажери щілина, туди Тишко кидає свої монети. Цілісінький рік. Аж поки не настає Різдво...

Різдво!.. Ви чуєте? Лишень від звуків цього чарівного слова у небі починають співати невидимі дзвіночки, і здається, що от-от станеться дещо казкове. Чуєте? Так от, на Різдво Тишко бере вже важкенького Свинтуса Ненажеру, добряче трясе його, прислухаючись, як усередині приглушено торохтять монети. Потім хлопчик розколупує замазаний тістом отвір на свинячому черевці і витрушує звідти свій скарб. О, тепер Тишко від душі поласує смаколиками з дивовижного фургончика тітоньки Мальви!

Як?! Ви ніколи не бачили фургончика тітоньки Мальви?! І зроду не куштували її смаколиків?! Жодного тістечка?! Жодної шоколадочки?! Навіть крихточки якогось з її фантастичних тортів?! Навіть не уявляєте, як пишно виглядає фісташковий крем на тістечку з марципанами?! І ніколи-ніколи не вдихали запаморочливого аромату щойно випеченого зефіру?! Отакої! Та ви ж зовсім не знаєте, яким чудовим може бути Різдво!

Фургончик тітоньки Мальви з’являвся на Ринковій площі саме за день до Різдва. Ніхто ніколи не бачив, з якого боку він в’їжджав у містечко, ніхто не відав, куди він від’їжджав потім. Мешканці містечка, прокинувшись різдвяного ранку, просто знали, що фургончик неодмінно стоїть на звичному місці й наповнює всю площу та прилеглі вулички казковими пахощами. Подейкували, що він опинявся на площі завдяки якимось чарам, і це дуже скидалося на правду.

Цього року дідусеві рідше вдавалося виходити на площу з казками. Тому Свинтус Ненажера трохи недоїдав. Проте Тишко сподівався, що йому таки вистачить грошей на солодощі. Не тільки для себе, а й для дідуся, бо ж Тишко звик ділитися. Він же ще не знав, що нинішнього Різдва доведеться ділити смаколики вже на трьох.

Джерело

Уривки з книжок:

• КАЗКИ ДРАКОНА ОМЕЛЬКА
• ВОЛОДАР МАКУЦИ, АБО ПРИГОДИ ВУЖА ОНИСЬКА
• МРІЯ МАЛЯКИ