ПЛАХОТНИК МИКОЛА АНАТОЛІЙОВИЧ

Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово, немов одірвавшись, падає зоря і згорає блискавично, не встигнувши долетіти до землі. Люди вважають, що падаюча зірка – це раптово обірване чиєсь життя. 17 листопада 2022 року внаслідок мінометного обстрілу в селі Торське,  на Донеччині,  обірвалося життя  молодшого сержанта, командира розвідувального відділення  окремого батальйону бригади територіальної  оборони Луганщини - Плахотника Миколи Анатолійовича.

Микола народився 19 серпня 1984 року в м. Звенигородка. В 1990 році пішов до першого класу Звенигородської спеціалізованої школи, і після 9 класу вступив до Шевченківського сільськогосподарського коледжу. Після закінчення коледжу відслужив строкову службу в армії. Потім жив і працював в м.Києві.

В березні 2015 року добровольцем пішов служити до лав Збройних Сил України. Служив в 24 окремій механізованій  бригаді ім. Короля Данила. Брав участь в обороні Луганської області. В грудні 2016 року отримав поранення неподалік м. Попасна. Був нагороджений медаллю Президента України "Захиснику України". Взимку 2018 року звільнився зі Збройних Сил і повернувся до цивільного життя.

На початку повномасштабного вторгнення вступив до 111 бригади територіальної оборони Луганщини. Пройшов важкі бої за Кремінну, Лиман, Привілля.

Загинув Микола 17 листопада 2022 року в с.Торське Донецької області  при виконанні бойового завдання. Захиснику назавжди залишилось 38 років. Микола любив і боронив свою країну. Був  веселим,сміливим, чесним,справедливим. Гідно виконував свої обов'язки. Мав багато планів,  але нажаль...Залишив по собі світлий спомин в пам'яті рідних, друзів і побратимів .

Низький уклін мамі, Надії Петрівні, за сина та сестрі, Оксані Анатоліївні, за брата. Вічна пам'ять Миколі Анатолійовичу.