Чоботан Ольга Володимирівна
сестра медична старша.
Чоботан Ольга Володимирівна
сестра медична старша.
Дізнайтеся більше про цю подію тут: https://www.who.int/news-room/events/
Поради від центру громадського здоровя тут:
https://phc.org.ua/news/yak-pidgotuvati-ditinu-do-scheplennya-ta-peretvoriti-vakcinaciyu-na-cikavu-prigodu-poradi-vid
Щеплення
Для нормальних, розсудливих батьків немає і не може бути жодної дискусії з приводу того, необхідно робити щеплення чи ні.
Абсолютно інше питання полягає в тому, що відповідні реакції на щеплення цілком залежать від стану організму дитини. А якщо ви дуже боїтеся, то логіка полягає не в тому, щоб щеплення не робити. Логіка в цілеспрямованій підготовці організму — нормальному способі життя, природному вигодовуванні, загартовуванні, усуненні контактів із джерелами алергії тощо.
Щеплення необхідно проводити у призначені педіатром терміни, і чим ви точніше це робите, тим вищою є профілактична ефективність. Це обов'язково слід враховувати під час планування, наприклад, літньої відпустки, непогано б і самим поцікавитися, коли і яке щеплення необхідно робити.
Кожна країна світу має свій, затверджений відповідним державним органом, календар профілактичних щеплень. Календар ураховує вік дитини, інтервал між щепленнями і перелік конкретних хвороб, для попередження яких щеплення, власне кажучи, і роблять.
У чому ж полягає суть профілактичних щеплень?
В організм уводиться особливий медичний препарат - вакцина. У відповідь на введення вакцини організм виробляє особливі клітини — специфічні антитіла, які захищають людину від відповідної хвороби.
Кожна з вакцин має свої терміни, свою схему і свої шляхи введення (через рот, внутрішньом'язовий, підшкірно, внутрішньошкірний).
На кожну вакцину організм реагує по-різному. У деяких випадках одного щеплення цілком достатньо для вироблення тривалого імунітету. В інших — необхідні багаторазові введення. Звідси виникли два медичних слова — вакцинація і ревакцинація. Суть вакцинації — досягнути вироблення специфічних антитіл у кількості, що є достатньою для профілактики конкретної хвороби.
Але цей стартовий (захисний) рівень антитіл поступово знижується, і потрібні повторні введення для підтримки потрібної кількості їх (антитіл). Ось ці повторні введення вакцини і є ревакцинацією.
Тепер декілька слів про конкретні щеплення від конкретних хвороб.
Найперше щеплення — це щеплення проти туберкульозу (знаменита протитуберкульозна вакцина називається БЦЖ).
Вона, як правило, робиться безпосередньо в пологовому будинку на 4-7-й день після народження, одноразово. Надалі, теоретично, ревакцинація здійснюється у 7,12 і 16-17 років. Чому теоретично? Питання проте, робити або не робити ревакцинацію проти туберкульозу, багато в чому залежить від реакції Манту. Цю реакцію роблять дітям щорічно, але більшість батьків не розуміють, що це і для чого призначено.
Справа в тому, що практично кожна людина рано чи пізно інфікується бактерією туберкульозу, тобто мікроб потрапляє в людський організм. Але сам факт інфікування зовсім не свідчить про те, що людина захворіла на туберкульоз. Припустімо, мікроб потрапив в організм, а він, завдяки тому самому щепленню, має захисну кількість антитіл — ось хвороба і не розвивається, хоча туберкульозна бактерія присутня. Реакція Манту — це не щеплення, це проба на інфікування туберкульозом. Вираз «не щеплення, а проба» є дуже принциповим. Після проб не буває загальних реакцій — не підвищується температура, не змінюється самопочуття. Місцева реакція, тобто безпосередньо в тому місці, куди вкололи, цілком може виникнути, власне для цього проба і робиться.
Якщо в організмі туберкульозних бактерій немає - проба негативна, а після інфікування вона стає позитивною.
Як усе це здійснюється на практиці? Дитині щорічно роблять реакцію Манту, вона, зрозуміло, негативна, але може статися так, що з негативної проба стане позитивною. Медики називають це віражем туберкулінової проби, і цей самий віраж рано чи пізно трапляється практично у всіх людей, але в одного в 3 роки, а в іншого — у 12 або 19. Ось тут і виникає вельми відповідальна ситуація. Необхідно отримати відповідь на дуже принципове питання: людина інфікувалася, але не захворіла завдяки тому, що має імунітет, або зараження призвело до виникнення захворювання — захисних антитіл бракувало.
Відповідають на це питання лікарі, фахівці з туберкульозу (фтизіатри). Для цього дитина проходить огляд, беруться певні аналізи, за потреби робиться рентгенографія органів грудної клітки. Залежно від результатів лікар робить відповідний висновок. Виявлено туберкульоз — лікуємо туберкульоз, сумнівні результати — курс профілактичного лікування особливими протитуберкульозними антибіотиками, усе гаразд — то все гаразд, але ревакцинації тепер уже робити не варто — протитуберкульозний імунітет підтримуватиметься вже не вакциною, а мікробом, який безпосередньо потрапив в організм. А завдання медиків — не упускати таку дитину з поля зору, поставити на облік і регулярно оглядати, щоб вчасно виявити ситуацію, коли організм не зможе впоратися і таки доведеться лікувати.
На будь-яке щеплення (будь-яке!) може виникнути реакція організму — підвищення температури тіла, відмова від їжі, млявість. Це нормально: організм виробляє імунітет (захист) до конкретної хвороби. Одні вакцини переносяться дуже легко і майже ніколи не дають серйозних реакцій. Уведення інших препаратів, навпаки, часто супроводжується вираженим підвищенням температури і істотним порушенням загального стану дитини. Для батьків дуже важливо усвідомлювати принципову різницю між реакцією на щеплення і ускладненням після щеплення. Реакції на вакцинацію, в тому чи іншому ступені прояву, просто мусять бути, і це, як ми вже зазначили, абсолютно нормально.
Що ж таке ускладнення? Ось це якраз те, чого бути не повинно, що украй рідкісне. Не повинно бути ані судом, ані втрати свідомості, ані температури вище ніж 40 °С. Не повинна дитина покриватися від ніг до голови висипом, а в тому місці, куди вкололи, не повинно бути жодних нагноєнь.
Ускладнення після щеплень — це завжди серйозно. Кожен такий випадок детально аналізується, ціла лікарська комісія вирішує — чому так вийшло і що ж робити далі? Робити щеплення чи ні, якщо робити, то яким препаратом і від яких хвороб.
Щеплення
Коли можна і коли не можна робити щеплення?
Перш за все пам'ятати, що будь-яке щеплення робиться дитині, в якої у цей момент немає жодної гострої інфекційної хвороби — ані нежиті, ані проносу, ані висипу, ані підвищення температури тіла. Чому важливою є саме відсутність інфекційної хвороби? Тому що будь-яка вакцина — це навантаження на імунітет. Для того щоб відреагувати на щеплення правильно і виробити достатню кількість антитіл, організм повинен бути більш-менш вільним від інших справ, у свою чергу, пов'язаних із виробленням імунітету. Звідси два висновки: якщо у дитини нога в гіпсі, то це не є протипоказанням до щеплення. Якщо будь-яка, нехай навіть інфекційна хвороба, перебігає з нормальною температурою і з непорушеним загальним станом організму —зрозуміло, що така хвороба не приховує в собі істотного навантаження на імунітет і не є протипоказанням до вакцинації.
Із наведеного правила є винятки. Деякі інфекційні хвороби специфічно вражають саме ті клітини людського організму, які відповідають за вироблення імунітету. Це, наприклад, вітряна віспа та інфекційний мононуклеоз. Якщо у дитини вітряна віспа, то нормальна температура і задовільний загальний стан все одно не є приводом для того, щоб робити щеплення. Але виняток лише підтверджує правило — помірне шмигання носом при загальному бадьорому стані цілком дозволяє робити щеплення.
Деякі перенесені дитиною інфекційні хвороби викликають тривале ослаблення захисних сил організму, і це, у свою чергу, є протипоказанням до проведення щеплень на певний термін (близько 6 місяців після одужання). До таких хвороб належать менінгіт, вірусний гепатит, уже згаданий нами інфекційний мононуклеоз.
У той же час робити або не робити щеплення — питання, що стосується тільки компетенції лікаря. Для кожної хвороби—алергічної, природженої, неврологічної та ін. — розроблені відповідні правила: як, коли і чим робити щеплення.
Як підготуватися до щеплення?
Спеціально нічого робити не варто. Ну хіба що всіляко уникати експериментів щодо їжі — жодних нових продуктів не давати. Дітям, схильним до алергічних реакцій, у деяких випадках за два-три дні до вакцинації лікарі призначають протиалергійні препарати і глюконат кальцію. Підкреслюю: це призначають саме лікарі. Порадитися з педіатром можна і потрібно, але виявляти індивідуальну ініціативу не слід.
Оскільки місце уколу один-два дні небажано мочити, добре було б перед відвідуванням поліклініки (напередодні увечері) здійснити повноцінну гігієнічну ванну.
Дії після щеплення
1. Намагатися трохи недогодовувати (за наявності апетиту) або годувати тільки по апетиту (якщо апетит знижений або відсутній). Більше пити, наприклад, мінеральну воду, компот із сухофруктів, зелений, фруктовий, ягідний чай.
2. Чисте прохолодне вологе повітря.
3. Температура тіла нижче ніж 37,5 °С цілком дозволяє гуляти на свіжому повітрі.
4. Максимально обмежити спілкування з людьми — дитина виробляє імунітет, її організм зайнятий. Інші мікроби нам зараз небажані. А джерело цих інших мікробів — інші люди.
5. При підвищенні температури тіла та істотному порушенні загального стану — огляд лікаря, але парацетамол у будь-якому вигляді (свічки, пігулки, сироп) цілком можна дати. Не зашкодять аскорбінова кислота і глюконат кальцію. Чим вищою є температура тіла, тим актуальніші правила, викладені в пунктах 1 і 2.
Якщо дитина після щеплення захворіла
У п'ятницю Петрикові зробили щеплення, у понеділок він почав кашляти, а в середу лікар поставив діагноз «запалення легенів». Одвічні запитання: чому це відбулося і, зрозуміло, хто винен?
З точки зору батьків, винне у всьому щеплення — цей факт очевидний і лежить на поверхні — заглиблюватися не дуже хочеться. Насправді вірогідних причин три:
1. Неправильні дії безпосередньо після щеплення.
2. Додаткове інфікування, найчастіше гостра респіраторна вірусна інфекція на тлі «зайнятого» імунітету.
3. Зниження імунітету взагалі «завдяки» відповідному вихованню.
Так хто винен і що робити, щоб цього не відбулося? Питання риторичне, адже очевидно, що здатність дитини нормально реагувати на щеплення багато в чому залежить від системи догляду та виховання. А це вже повністю в компетенції батьків.
Перезентація "Харчування по новому"
https://www.facebook.com/groups/320392638559396/permalink/1006340259964627/?sfnsn=mo&ref=share
Укуси комах.Перша допомога дитині
Відпочивати на природі та не стикнутися з комахами майже неможливо. І для дорослих, і для малих укуси комах викликають не тільки дискомфорт, а й можуть значно погіршувати самопочуття та викликати важкі алергічні реакції . Отож, що робити, якщо дитину або Вас вкусила комаха ?
Види алергічних реакцій на укуси комах та перша допомога
До 5% людей мають схильність до загальних реакцій на укуси комах. Організм людини може бути дуже чутливим до ядів комах, і в таких людей можуть виникати алергічні реакції, які можуть впливати на весь організм – систематичні (вони найнебезпечніші для здоров’я) або локальні – проявлятися лише у місці укусу.
Місцеві симптоми: свербіж, припухлість та почервоніння шкіри, діаметр почервоніння більше 10 см і більше.
Перша допомога:
§ прикласти холод на місце укусу, не менш ніж на 10 хв;
§ нанести протиалергічну мазь (Феністил гель, Псилобальзам, гідрокортизонова мазь 1%);
§ дати антигістамміний препарат загальної дії відповідно віку;
§ якщо після нанесення мазі немає ніякого ефекту, доцільно використати гормональний протизапальний засіб.
Загальна, системна алергічна реакція: місцева реакція, сильний свербіж, висип по всьому тілу, набряк шкіри та слизових оболонок, утруднене дихання.
Перша допомога:
§ прикласти холод на місце укусу, не менш ніж на 10 хв;
§ якщо вкушена кінцівка:зробити туге бинтування на 5 см вище місця укусу, потрібно контуролювати накладену пов’язку і потрібно ослабити, якщо виникає набряк кінцівки.
§ якщо укус був на голові чи шиї – придавіть місця укусу
§ дати антигістамміний препарат загальної дії відповідно віку;
§ використати гормональний препарат або звертатися за медичною допомогою
Якщо дорослого чи дитину комаха вкусила вперше, то ризик системної алергії – мінімальний, можлива місцева реакція у місці укусу. Однак вірогідність реакції зростає з кожним наступним укусом. Якщо після вжалення, наприклад, бджолою виникла тяжка алергічна реакція, варто бути дуже обережним, бо наступний укус може бути більш небезпечний.
Укус бджоли
Отож, укус бджілки є дуже хворобливим. Укус цих комах може викликати алергію частіше, ніж від інших представників даного виду. До того ж, бджоли ніколи самі не нападають, поки їх не потривожити. Саме в такому смугаста випадку комаха починає захищатися за допомогою жала. Причому жальце у цих працьовитих бджілок зазубрене, тому бідолахи не можуть витягнути їх після укусу, й відривають від нього нижню частину тільця. Саме тому бідаки швидко гинуть.
Оси ж бувають агресивнішими за бджіл, особливо, коли відчувають голод. Різниця жала оси порівняно із бджолиним є великою, адже жальце у цієї гладке. Саме тому вона може вжалити людину аж кілька разів поспіль. Окрім цього, оси навіть частіше, ніж бджоли переносять різноманітні інфекції. Це відбувається тому, що їхньою їжею є продукти харчування в смітниках, різноманітні відходи. Якщо вас чи дитину вкусила бджола чи оса – після цього на місці укусу утворюється припухлість, вона стає червоною, нерідко – багровою, завжди болісною, з’являється свербіж. Отож, необхідно акуратно видалити жало нігтем, проте не можна видавлювати його. Далі промити ранку водою або протерти її спиртом. Також необхідно прикласти до місця укусу холодний компрес або шматок льоду.
Проте, якщо людину вкусило кілька бджіл, або ще гірше – ос, тоді може з’явитися реакція на токсини. Потерпілий скаржиться на нудоту, слабкість в усьому тілі, навіть може блювати. Схожа реакція виникає, якщо людина страждає на алергію від укусу. Тоді потрібно негайно випити протиалергійні препарати, не чекати, поки постраждалому стане гірше. І якщо симптоми не минають, місце укусу розпухає, людині стає важко дихати, потрібно терміново звернутися до лікаря, можна навіть викликати екстрену медичну допомогу.
Укуси комарів – це, мабуть, найменш шкідливі ураження із всіх перелічених, проте й вони додають не меншого дискомфорту. З’являється свербіж, почервоніння. Тому варто помастити місце укусу спиртом або будь-яким іншим антисептиком, можна його намилити (часто використовують господарське мило) або ж нанести спеціальний аптечний засіб після укусу комах. Часто використовують розчин питної соди. Важливо пам’ятати: дитина не повинна розчісувати ранку, щоб туди не потрапила інфекція.
Як же вберегтися від неприємного комариного дзижчання і не менш набридливих укусів?
Захиститись від комарів просто:
§ користуватися фумігаторами, причому використовувати цей засіб можна й тоді, коли в кімнаті присутня дитина. Проте такий вид захисту необхідно застосовувати тоді, коли на вікні є москітна сітка, щоб повітря краще циркулювало і не зовсім корисні речовини швидко вивітрювалися;
§ під час прогулянки із дитиною не варто вдягати яскраві сукенки, бо такі кольори завжди приваблюють комарів. Також треба уникати квіткових парфумів, бо вони також звертають увагу комарів;
§ часто на вікнах вміщують москітну сітку, яка оброблена спреєм для відлякування комах;
§ від кровопивць стають у нагоді репеленти. Якщо ви боїтеся і вагаєтеся, чи вік Вашої дитини дозволяє користуватися цими кремами, гелями а чи спреями – почитайте інформацію у додатку до засобу. Саме там зазначений вік дитини, з якого цими спреями можна користуватися. Треба стежити, щоб засіб не потрапив у очі малюку. Обов’язково необхідно прослідкувати, яким чином дитина нанесла крем, або ж використати крем чи гель по призначенню самому, не залучаючи маля.
§ не варто розпилювати спреї в авто чи в транспорті.
§ кровопивці бояться запаху лаванди, чайного дерева, евкаліпту, базиліку. Тому можна змочити хусточку олійкою із цих засобів та покласти її на підвіконня;
§ коли крилаті ненажери дошкуляють вам у лісі, розведіть багаття і вкиньте у нього ялинові шишки чи гілки ялівця і побачите: комарі відступлять.
Антикомарина аптечка
Крем “Спасатель”, “Боро плюс”. У їхньому складі немає речовин, які можуть бути протипоказані немовлятам або вагітним жінкам. Зате вони містять термальну воду та мікроелементи, такі як цинк, купрум та інші, які знімають свербіж, запобігають інфікуванню і сприяють загоєнню.
Ще один цілком безпечний, але дієвий варіант – гомеопатичні креми, але фахівці попереджають: купувати їх треба не на ринку, а в аптеці, і бажано, після консультації з лікарем.
Найпоширеніші дитячі засоби від комарів та після їхніх укусів, якими користуються мами:
Ледум, Настойка Календули, Феністил, Сила бальзам, Непоседи, Некусайка, Москитол. Але не забувайте підбирати репелент тільки відповідно до віку дитини і користуйтеся ним виключно за інструкцією.
– Для грудних дітей найбезпечніший захист від комах – москітні сітки – на ліжечко, на коляску, на вікна в дитячій.
– Відмінний варіант – браслети від комарів, які виготовляються з еластичної полімерної тканини і просочуються натуральними гіпоалергенними рослинними складами, що відлякують комарів, але не містять токсичних речовин, а тому безпечним навіть для грудних дітей, вагітних і жінок, що годують. Дітям від року надягайте їх на ручку, а тим, хто молодший – вішайте на коляску, зовні, по одному з кожного боку – їх запах буде, відлякувати комах.
– У приміщенні можна використовувати фумігатори з дитячими рідинами або пластинами від комарів. Якщо дитині більше року – ставте їх на пару годин, а потім виймайте з розетки, якщо дитина старше трьох – фумігатор можна спокійно залишати і на всю ніч. А ось в кімнаті немовлят краще тримати пристрій не тримати. Години за три до відходу до сну включаєте, знищує комах, потім виключаєте. І через годину можете класти малюка спати.
– Дітям від року найкраще користуватися репелентами у формі крему, молочка, гелю або бальзаму – вони легко наносяться на шкіру, залишаючи на ній захисний шар. До того ж багато дитячих репеллентние креми і гелі (а молочко особливо) не тільки відлякують комах, але також захищають від сонця і доглядають за шкірою малюка.
– У дитини може виникнути місцева алергія на деякі репеленти, тому перш ніж використовувати якийсь новий засіб, обов’язково спробуйте його на невеликій ділянці шкіри.
– Користуючись будь-якими дитячими репелентами стежте, щоб дитина не пхала руки в рот, і не злизувала мазь з інших частин тіла.
– Не варто застосовувати репеленти в формі спреїв, оскільки у деяких дітлахів вони при вдиханні можуть викликати астматичні напади. Якщо так сталося, що інших засобів під рукою не виявилося – користуйтеся «пшикалкою» з обережністю. Розпилювати засіб здалеку, уникаючи попадання в обличчя, і краще наносити його не на шкіру, а на одяг дитини.
Відпочивайте, насолоджуйтесь літом, проте не забувайте брати із собою спреї чи гелі, які відлякують комах. Саме тоді відпочинок не зіпсує настрій, а навпаки – зарядить позитивом та енергією на увесь рік.
Особиста гігієна дошкільника
І вдома, і в закладі дошкільної освітм дітям слід дотримуватися правил особистої гігієни. Адже гігієнічні навички - це запорука міцного здоров'я. І формувати їх - обов'язок насамперед батьків. Саме вони своїм прикладом мають показати дитині, як слід виконувати всі гігієнічні процедури.
· Щоранку й щовечора умивайте дитину — мийте обличчя, шию та вуха теплою водою з милом. Також умивайте її після прогулянок. Із трьох-чотирьох років дитина має умиватися самостійно.
Перед прийомом їжі та умиванням, після прогулянок, відвідування туалетної кімнати, будь-якого заняття чи грип ривчайте дитину мити руки з милом. Руки слід мити підструменем води, а не в ємкості. Намилювати їх варто один-два рази з обох боків та між пальцями, а після змивання піни перевіряти чистоту нігтів.
· Після трьох років навчіть дитину доглядати за своїми зубами самостійно: обов'язково чистити їх вранці й увечері, після кожного прийому їжі полоскати рот кип'яченою водою.
· Волосся дитини мийте не рідше ніж раз на тиждень. Аби шампунь не потрапив в очі, голову дитини відхиліть назад і змийте піну. Розчісуйте волосся лише тоді, коли воно висохло.
Раз на два дні готуйте для дитини теплу ванну перед сном. Проте в разі захворювання й щеплень утримайтеся від цієї процедури. Під час купання скористайтеся мочалкою, губкою або махровою рукавицею та милом. Після ванни дитину ополосніть теплою водою, витріть насухо й одягніть у чисту білизну.
У дні, коли дитина не приймає ванну перед сном, вимийте її нижню частину тіла. Для витирання ніг і тіла використовуйте окремі рушники.
Раз на тиждень обережно зрізуйте нігті на руках і ногах дитини манікюрними ножицями. Стежте, щоб дитина не гризла нігті. Якщо утворилися задирки, обрізуйте їх та обробляйте йодом або брильянтовим зеленим.
Збираючи дитині речі до дитячого садка, покладіть чисту носову хустинку або вологі серветки для дітей. Вони знадобляться під час кашлю, чхання або для витирання забруднених рук та рота. Із раннього дитинства привчайте дитину користуватися цими засобами особистої гігієни.
Білизну дитині змінюйте щодня, панчохи та шкарпетки - не рідше ніж через день, постільне приладдя — не рідше одного разу на тиждень.
Поясніть дитині, що не можна міряти та носити чужий одяг і взуття, користуватися чужим гребінцем, а під час відвідування басейну слід взувати лише своє взуття. Руки слід витирати лише індивідуальним рушником. Дитина має засвоїти, що користування чужими речами - це порушення норм особистої гігієни.