«Коли важко рухатись, просто йди! Крок за кроком. У кожному кроці є сила – це і є рух».
З метою поширення суспільно важливої інформації щодо піклування та збереження ментального здоров’я оновлено банер «Ти як?», що містить посилання на діджитал-платформу «Ти як?» https://howareu.com. Координаційним центром з психічного здоров’я при Кабінеті Міністрів України рекомендується використовувати новий банер, що створено згідно із затвердженими вимогами Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?». Допускається адаптація лише розміру банера під стандарти сайту. Посилання на макети банера: https://drive.google.com/drive/folders/1zLq_D29mVowso-XN5eSo4RiaNT-5F5HC?usp=drive_link
Ментальне здоров’я – це ресурс, який допомагає людині жити, адаптуватися та відновлюватися. В умовах війни турбота про ментальне здоров’я стала такою ж важливою, як фізична безпека. Надважливим є формування та поширення нової культури, в якій піклування про власний стан стає щоденною звичкою. Також усвідомлення, що ментальне здоров’я – спільна відповідальність кожного українця та потреба у взаємодії різних секторів: медицини, соціальної сфери, економіки, освіти, безпеки, культури.
Травень в Україні оголошено «Місяць обізнаності про ментальне здоров’я». Через високий рівень стресу та тривоги педагогам важко зосередитися на робочих цілях, серед учнів спостерігається зниження навчальної мотивації. І освітяни, і учні/учениці потребують психологічної підтримки, знань та навичок, які б дали їм можливість зберігати власне ментальне здоров’я і водночас підтримувати інших. В межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я створена та впроваджується тематична хвиля комунікаційної кампанії «Сенсотека «Ти як?», яка покликана розвивати навички самопідтримки та дає для цього практичні інструменти кожному – Сенси (теплі підтримуючі послання, створені «Ти як?» разом із психологинею Світланою Ройз). Сенси наповнюють життя усвідомленням, енергією, формують мотивацію. Запрошуємо всіх охочих віднайти свої сенси: https://howareu.com/materials/sensoteka-ty-iak
Підготувала Тетяна ХОРОШЕВА
Поради для батьків: як підтримати та заспокоїти дитину під час війни
Війна – це жахливий стрес для психіки навіть дорослої зрілої людини, що ж тоді казати про дітей. Сьогодні маленькі українці переживають значне емоційне навантаження, а дорослі не завжди знають, як зарадити їм у цій складній ситуації. До війни не можна призвичаїтись. Водночас ми маємо навчитись убезпечувати своїх дітей від згубних наслідків травматизації та стресу.
На сьогоднішній день психологи застерігають, що деякі батьки надто буквально сприймають поширене твердження «…діти все розуміють…» і не ламають собі голову над тим, як правильно і делікатно пояснити дитині, що в Україні відбувається повномасштабна війна.
Різний вік – різні емоції. У стресовому стані діти можуть проявляти різноманітні емоції: одні стають плаксивими та вередливими, другі проявляють агресію, треті ніби завмирають, перестають розмовляти, замикаються у собі. Сприйняття ситуації та емоційні реакції не в останню чергу залежать від віку дитини.
Як діти різного віку реагують на стрес та сприймають кризову ситуацію:
Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.
Діти 4-6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.
Що робити дорослим, щоб заспокоїти і підтримати дитину:
1. Мінімізуйте перегляд новин з дитиною.
В ідеалі, уникайте їх перегляду при дитині. Задля власного спокою можна поставити дедлайн на їх перегляд, уникаючи постійного моніторингу соцмереж.
2. Говоріть з дитиною. Багато. Постійно.
Це прекрасний інструмент, який можна взяти із собою в укриття. Намагайтеся бути максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно впевнені і у що вірите самі.
3. Діти потребують тактильної уваги.
Іншими словами, намагайтеся обіймати їх якомога частіше.
Для молодших дітей гарно спрацюють пальчикові ігри.
Можна спробувати створити максимальне відчуття безпеки: обійміть дитину; ритмічними, проте не динамічними погойдуваннями рухайтеся вправо-вліво або вперед-назад; можна паралельно з цим погладжувати дитину або проспівати якусь мелодію. І не важливо скільки Вашій дитині років.
4. Не соромтеся говорити зі своєю дитиною про власні почуття та емоції.
Ви живі! У Вас є емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх - це нормально.
5. Прислухайтеся до дітей. Найчастіше, вони транслюють те, що переживають і відчувають мимовільно. Інколи, самі не розуміючи, що з ними відбувається.
Дуже гарно спрацює повторення за дитиною її ж тверджень. Наприклад: «Ти злишся на … Так?», «Ти боїшся, що …» і т.д.
6. Спостерігайте за грою дитини.
Саме в грі дитина проживає те, що свідомо прожити не в змозі. Гра може допомогти зрозуміти те, що дитина не зможе проговорити.
7. Не втомлюйтеся повторювати дитині, що ви поруч, що ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня.
Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, по телефону, по відео зв’язку (у випадках, коли доводиться бути окремо).
8. Дозвольте дитині брати із собою важливу річ або іграшку.
Це створить додаткове відчуття безпеки. Якщо десь забувши лишатиме – нагадайте про неї. Якщо загубить – дозвольте посумувати, а, за потреби, запропонуйте обрати іншу для турботи.
9. Не ігноруйте можливості створити символічні ритуали перед сном.
Це може бути, наприклад, розмова на нейтральні або спільні теми або обійми із старшими дітьми. З молодшими дітьми може бути читання або складання казок, обійми, тактильний контакт.
10. Дозволяйте дітям знімати напругу в конструктивний спосіб.
Це можуть бути найрізноманітніші ігри та техніки:
- можна рвати або зминати папір;
- гра в «паперові» сніжки;
- можна «боксувати» м’яку подушку;
- запропонуйте крик без крику: просимо дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);
- «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик;
- ігри з водою (воду можна переливати із ємності в ємність) та піском.
11. Виконуйте вправи при панічній атаці.
Ви та ваша дитина можете робити такі вправи на вибір:
· покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю
· потерти кінчик носу
· надавити не сильно на очні яблука з двох боків
· якщо є, де лягти, – лягти на спину і зробити рухи ногами, як на велосипеді
· сконцентруватися на диханні – одну руку скласти, як човник і накрити нею губи, іншу руку – покласти на живіт. Видих – рука йде вниз до грудей, вдих – рука підіймається до рота
· змащувати губи, полоскати рот водою
· витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися грудної клітини
· подивитися вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо
· розтерти тіло
· розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться точка паніки
· покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні розширюються, підіймаються
· розтерти руки, прикласти до нирок.
12. Довірте дитині посильне для неї відповідальне завдання.
Порада батькам покласти на дитину відповідальність, яка їй до снаги – наприклад, доручити дитині завдання слідкувати за іграшкою, доручити дитині певну функцію чи роль. Прийом відповідального завдання, ролі чи функції можна застосовувати й для саморегуляції дорослих.
13. Піклуйтесь про себе!
Підтримка, яку ви надаєте дітям поруч з вами у такі важкі часи, має величезне значення для них! Але, будь ласка, не забувайте про власні потреби. Подбайте про те, щоб у вас був час відпочити, й набратися сил. Крім того, знайдіть когось, з ким ви можете поговорити про те, ви самі зараз переживаєте.
Діти бачать і розуміють світ очима своїх батьків. Понад усе їх травмує невпевненість батьків. За хаотичних умов діти орієнтуються в своїй поведінці на дорослих. Якщо батьки обтяжені почуттям безпорадності, діти також загубляться в цьому ж почутті. Втім, якщо батьки, висловлюючи своє щире занепокоєння ситуацією, не піддаються почуттю вразливості і безсилля, а натомість обговорюють ситуацію якомога відвертіше, слухаючи і втішаючи дітей, то вони можуть почуватися в безпеці і під надійним захистом своїх батьків.
Війни бояться всі. Війна перевертає життя з ніг на голову – за мить людина опиняється у надзвичайній ситуації. Загалом дорослі зазвичай набагато конкретніше усвідомлюють небезпеки воєнної ситуації. Але, попри свій страх вони можуть створити для дітей «безпечний простір»: зрозуміло пояснити дітям світ; захистити їх від надлишку інформації; мотивувати до потрібних дій і підтримувати дітей під час їх виконання; підтримувати, гратися з дітьми та слухати і чути їх. Діти хочуть бачити своїх батьків врівноваженими та впевненими людьми.
Пам’ятайте! Ви — незамінна людина в житті дитини. Для неї ви є опорою та острівцем безпеки. Бути такою людиною можливо лише за умови, що ваш ментальний стан залишається стабільним та стійким.
Повітряні тривоги та вибухи просто збивають з ніг. І літня гроза під час тривоги неабияк насторожує. Зокрема, і дітей.
Тому важливо мати при собі психологічні техніки чи ігри, аби за потреби підтримати дитину в кризовій ситуації.
Пропонуємо вам техніку для надання психологічної допомоги “4 стихії”
🌍 Земля
Постав ноги на підлогу та відчуй, як міцно на ній стоять твої ніжки. Зверни увагу на положення тіла, особливо ніг та спини. Дозволь собі насолодитися відчуттям стійкості та сили, яке виникає від контакту з підлогою.
🌊 Вода
Сконцентруй увагу на слині у роті. Можна уявити улюблений смаколик і відчути, як рот наповнюється слиною. Коли людина перебуває у паніці, у неї пересихає у роті. Виділення слини допомагає розслабитися.
🪁 Повітря
Зроби 4 глибоких повільних вдихи. Відчуй, як повільно наповнює повітря живіт та переміщується в груди. Видихай теж повільно, намагаючись видихнути усе повітря з легень. Можна покласти одну руку на живіт, а іншу – на груди, щоб відчути, як вони по черзі піднімаються та опускаються.
🔥 Вогонь
Заплющ очі. Уяви або згадай місце, людину або заняття, яке наповнює тебе почуттям щастя, радості та спокою. Намалюй в уяві цю картину у яскравих теплих кольорах.
💙 Більше вправ ви можете знайти у збірнику технік та ігор «Психологічний рюкзачок», який розроблений в межах проєкту ГО DOCCU «KOLO Clubs 2.0» у 2023 році.
Завантажити його можна тут: https://bit.ly/3Ll72fT