Наша сторінка на Facebook ЗДО "РОМАШКА"

Сторінка медичної сестри

Кір небезпечний для всіх невакцинованих дітей та дорослих.

У дорослих і дітей, молодших року, кір зазвичай має набагато тяжчий перебіг. Підлітки та дорослі, які раніше не хворіли на кір і не були вакциновані, також є вразливими до захворювання. У вагітних жінок, не щеплених від кору, хвороба може спричинити передчасні пологи або призвести до народження дитини з малою вагою. Розповідаємо, кому і як потрібно вакцинуватися від кору

Ротавірусна інфекція — інфекційна хвороба вірусного походження, яка супроводжується тяжкою діареєю. Є найчастішою причиною тяжкої діареї у немовлят і маленьких дітей, що нерідко є смертельною.

Майже кожна дитина у світі до досягнення п'яти років заражається ротавірусом принаймні один раз. Дорослі рідко страждають на цю інфекцію. Існує п'ять видів цього вірусу, які називають A, B, C, D та E. Найпоширенішим є ротавірус A — він є причиною понад 90 % випадків заражень людини. Кожен рік ротавірус спричинює мільйони випадків діареї в країнах, що розвиваються, майже 2 млн. з яких приводять до госпіталізації і приблизно 453 тисячі призводять до смерті дітей віком менше п'яти років. Це близько 40 % усіх госпіталізацій, пов'язаних з діареєю у дітей у віці до п'яти років у всьому світі.

Ротавірус передається через контакт із забрудненими руками, через вживання зараженої ротавірусом їжі чи води, рідше при чханні або кашлі, а також через поверхні, де вірус здатен зберігатися. Найчастіше зараження відбувається взимку та навесні. Вірус легко поширюється серед дитячих колективів (дитячий садок, школа), а іноді й серед дорослих. Основними симптомами ротавірусної інфекції є блювання, водяниста діарея і підвищення температури тіла до 38˚С. Після зараження дитини вірусом, інкубаційний період до появи симптомів триває близько двох днів. Симптоми часто починаються з блювання, потім змінюється на рясну діарею протягом чотирьох-восьми днів. Зневоднення є найбільш частою причиною смерті при ротавірусній інфекції. Найбільш тяжкі прояви зазвичай виникають у дітей від шести місяців до двох років, літніх людей, і тих, у кого є порушення імунної системи.

Оскільки поліпшення санітарних умов не знижує захворюваність на ротавірусну інфекцію, а рівень госпіталізації залишається високим,основним запобіжним заходом є вакцинація. На світовому ринку дві ротавірусні вакцини проти ротавірусної інфекції вважаються безпечними та ефективними для дітей: Rotarix від GlaxoSmithKline і RotaTeq від Merck & Co. Обидві вони приймаються орально.

Щеплення від ротавірусу надійно захистить дитину від ротавірусної інфекції. Вакцина містить живий ослаблений ротавірус, який не може викликати захворювання у дитини, але викликає в організмі вироблення антитіл проти ротавірусної інфекції та забезпечує надійний захист. Вакцина складається з двох доз. Перша доза вводиться у віці від 1,5 до 3 місяців, друга – від 3 місяців до 4 місяців. Вироблений в результаті вакцинації імунітет до ротавірусу зберігається протягом 3-4 років. В Україні, згідно Календаря профілактичних щеплень, вакцинація проти ротавірусної інфекції відноситься до рекомендованих.

Дифтерія – перші ознаки, лікування та профілактика Попередження захворювання – один з базових принципів сучасної медицини, однак трапляються випадки, коли звичайні и прийняті у всьому світі профілактичні заходи нехтуються пацієнтами і це в свою чергу призводить до спалаху і поширенню захворювань. Одним з найбільш небезпечних захворювань є дифтерія, щеплення від якої проводиться згідно календаря щеплень МОЗ України. І якщо діти в Україні в більшості випадків щепленні, то дорослі в більшості випадків не проходили щеплення у встановлені строки. У зв’язку зі спалахом дифтерії в Україні вважаємо дуже важливим проінформувати пацієнтів о проявах захворювання та методах його лікування. Розповсюдження і симптоматика Джерело захворювання – бактерія Corynebacterium diphtheriae, яка легко передається між людьми повітряно-крапельним шляхом та при безпосередньому контакт. Слід зазначити, що заразитися дифтерією можна як от хворої людини, так і від людини, що є носієм бактерії. Симптоми дифтерії: • загальна слабкість; • лихоманка; • біль у м’язах та суглобах; • біль у горлі; • більшення лімфатичних вузлів; • на 2-3 добу після захворювання на слизової оболонки горла з’являється плівка сіро-білого кольору. Саме ця плівка, що покриває слизову оболонку здатна перекривати просвіт дихальних шляхів, що призводить до летальних випадків. Слід зазначити, що легка форма дифтерії схожа з знайомим всім ГРВЗ, яке більшість звикла лікувати самостійно, незважаючи на численні прохання лікарів і МОЗ не займатися самолікуванням. При перших проявах будь-якого захворювання слід негайно звернутися до свого лікаря або лікаря-інфекціоніста, який призначить необхідні дослідження та призначить необхідне лікування. Пам’ятайте, що наслідки дифтерії дуже небезпечні і можуть призвести до смерті або інвалідізації. Лікування дифтерії Лікування легкої форми дифтерії може відбуватися в домашніх умовах, в інших випадках – лікування в межах інфекційного стаціонару, а при розвитку ускладнень – в умова реанімаційного відділення лікарні. Головним чином при лікуванні дифтерії застосовуються антибіотики, а також антитоксична дифтерійна сироватка. Наряду з лікуванням дифтерії проводиться терапія, спрямована на підсилення імунітету та лікування супутніх захворювань. Профілактика дифтерії На сьогодні є лише один дієвий метод профілактики цього небезпечного захворювання – щеплення. Ні для кого не секрет, що вакцина не є 100% захистом, однак у разі захворювання, людина з щепленням від дифтерії легше перенесе хворобу, ніж людина, у якої щеплення відсутнє. Пам’ятайте, що дорослим необхідно проводити ревакцінацію кожні 10 років після досягнення 16 років. Якщо ви вже хворіли на дифтерію – це не означає, що ви не можете захворіти знову

ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО ПОЛІОМІЄЛІТ ТА ЙОГО ПРОФІЛАКТИКУ Поліомієліт неможливо вилікувати, але цій смертельно небезпечній хворобі можна запобігти завдяки вакцинації. Найбільш вразливими до поліомієліту є діти віком до п'яти років, саме тому перше щеплення діти отримують у перші місяці життя. Як передається поліомієліт Поліомієліт – це гостре інфекційне захворювання. Поліовірус поширюється від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше - через брудні руки, заражену їжу та воду. Захворіти на поліомієліт може кожна невакцинована людина - і дитина, і дорослий. Але найбільш сприйнятливі до вірусу поліомієліту діти у віці до 5 років. Перебіг хвороби характеризується ураженням ЦНС, виникненням паралічів. Хвороба може призвести до смерті. Симптоми і лікування поліомієліту Інкубаційний період після зараження людини поліовірусом може тривати від 4 до 35 днів, після чого може розвинутися поліомієліт. При цьому прояви хвороби можуть бути різними: • Жодних симптомів — без будь-яких проявів хвороба протікає у понад 70% випадків, що робить її особливо небезпечною для оточуючих. • Грипоподібні симптоми — лихоманка, головний біль, біль у животі й горлі, нудота і блювання — протягом кількох днів може проявлятися один чи кілька з них. За такої форми хвороби, яка виникає у 25% випадків, вірус розповсюджується найактивніше, залишаючись непомітним через схожість з симптомами грипу. • Рухові розлади — сильний біль у вражених м’язах і рухові розлади аж до повного паралічу, який може розвинутися за кілька годин. Параліч може вразити ноги, руки, плечі, груди, живіт, обличчя. Ураження дихальних м’язів часто призводить до смерті. При одужанні після поліомієліту функція вражених хворобою нервів і м’язів не відновлюється. Дуже рідко симптомом ураження поліовірусом центральної нервової системи також буває менінгіт. На сьогодні не існує спеціального противірусного лікування поліомієліту. Ускладнення поліомієліту Близько 5% хворих помирають. В основному - через порушення дихання при паралічі дихальної мускулатури. У одного з 200 хворих розвиваються деформації хребта і кінцівок, що стають причиною інвалідності. Інші небезпечні ускладнення поліомієліту – пневмонія, міокардит, важкі шлунково кишкові розлади з кровотечею, проривом, виразками, кишкова непрохідність. Профілактика поліомієліту Вакцинація - єдиний надійний спосіб запобігти поліомієліту. Шістьох доз вакцини достатньо, щоби сформувався імунітет до поліомієліту до кінця життя. Згідно з Календарем профілактичних щеплень, оптимальний час для введення вакцин: • 1 щеплення - 2-й місяць життя дитини (інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ)); • 2 щеплення - 4-й місяць (інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ)); • 3 щеплення - 6-й місяць (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ)); • 4 щеплення - 18-й місяць (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ)); • 5 щеплення - 6 років (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ)); • 6 щеплення - 14 років (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ)). В Україні є достатньо якісних і ефективних вакцин, закуплених за кошти державного бюджету.

Будьте здорові!

Page updated

Google Sites

Report abuse