Сторінка медичної сестри

В закладі дошкільної освіти медичне обслуговування здійснюється відповідно до:

· Закону України «Про дошкільну освіту» (ст. 34);

· Положення про дошкільний навчальний заклад (п. 30 – 32, 40);· Постанови кабінету Міністрів України від 14.06.2002 р. №826 «Порядок медичного обслуговування дітей у дошкільних навчальних закладах»,

· спільного наказу МОЗ та МОН України від 30.08.2005 р. № 432/496 «Про удосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі»,

· Статуту дошкільного навчального закладу

Основні функціональні обов'язки медичної сестри дошкільного навчального закладу:

1. Первинна профілактика

1.1. Контроль за санітарно-гігієнічними умовами в ЗДО

1.2. Контроль та надання методичної допомоги в організації навчально-виховного процесу:

• Участь у складанні навчального розкладу.

• Складання режиму дня і занять

2. Харчування:

• Контроль за станом фактичного харчування і аналіз якості харчування.

• Контроль за санітарно-гігієнічним станом харчоблоку.

• Складання меню.

• Бракераж готової продукції.

• Контроль за виконанням натуральних норм

3. Фізичне виховання:

• Здійснення контролю за організацією фізичного виховання

• Розподіл на медичні групи для занять фізичною культурою

• Оцінка фізичної підготовленості дітей

4. Гігієнічне виховання в дитячому колективі:

• Рекомендації з організації та проведення гігієнічного виховання, формування навичок здорового способу життя, профілактики ВІЛ-інфекції.

• Організація заходів з профілактики короткозорості, карієсу, порушень постави.

Контроль за гігієнічним вихованням.

5. Ведення документації

Консультація:

"Профілактика коронавірусу. Як захистити себе від хвороби"

Поради батькам:

Як зміцнити імунітет дитини восени

Екскурсія в кабінет сестри медичної

Сестра медична Босько Світлана Анатоліївна провела бесіду для дітей на тему:

"Що таке Кашлюк? Чим він небезпечний?"

Як уберегтися від кишкових інфекцій під час походів та прогулянок?

З настанням літнього сезону більшість громадян мріє про відпочинок, відпустки, пов’язані з ними розмаїття вражень і приємних спогадів. Похід в ліс або до озера дозволяє відпочити від повсякденних проблем. Пікнік — це завжди хороша можливість відпочити на природі з близькими людьми та друзями. Але навіть такий безневинний похід вимагає ретельного планування харчування. У цю пору можна розширити раціон вживання різноманітних фруктів та овочів, наситити організм вітамінами. Та водночас саме влітку зростає ризик виникнення харчових отруєнь та гострих кишкових інфекційних хвороб.

Що таке кишкові інфекції і звідки вони беруться?

До гострих кишкових інфекцій належить велика група захворювань, що протікають з ознаками інтоксикації і ураження шлунково-кишкового тракту. Збудниками кишкових інфекцій є окремі групи бактерій (шигели, сальмонели тощо), умовно-патогенні мікроби (стафілококи, протей), віруси (ротавіруси, ентеровіруси тощо), гельмінти (лямблії, амеби). Найпоширенішими кишковими інфекціями є: дизентерія, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції, ротавірусна і ентеровірусні інфекції.

Збудники кишкових інфекцій тривалий час існують в ґрунті, воді, столовому посуді, продуктах харчування, особливо при порушенні температурного режиму, швидко розмножуються в молочних продуктах, м'ясному фарші, холодці, кисілю а також у воді.

В організм здорової людини збудники кишкової інфекції потрапляють разом з їжею, водою або через брудні руки. Найчастіше факторами передачі кишкової інфекції стають готові страви, молоко і молочні продукти, кондитерські вироби, які готуються «із запасом», що призводить до накопичення у продуктах збудників інфекційних захворювань. Необхідно відзначити, що харчові отруєння найчастіше виникають раптово, нерідко захоплюючи значний контингент осіб.

Основною причиною є елементарне недотримання правил особистої гігієни, технології приготування страв, умов та термінів зберігання сировини та готових страв, вживання неякісних харчових продуктів, які містять в собі збудник захворювання, залучення до приготування страв випадкових осіб, котрі не обізнані з елементарними правилами особистої гігієни, зберігання харчових продуктів в антисанітарних умовах, без належного температурного режиму.

При гострих кишкових інфекційних захворюваннях та харчових отруєннях ефективність профілактичних заходів залежить від рівня гігієнічних знань населення та дотримання гігієнічних правил.

З метою профілактики харчових отруєнь та гострих кишкових інфекцій необхідно виконувати такі заходи профілактики:

- Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з річок, озер, ставків, невідомих підземних джерел водопостачання, поверхневих вод тощо; для пиття і приготування їжі використовувати воду тільки з централізованих джерел водопостачання, кип’ячену або бутильовану питну воду.

- Не купатися в непроточних водоймах, у місцях несанкціонованих пляжів та рекреаційних зонах відпочинку, уникайте заковтування води під час купання.
- Дотримуватися правил особистої гігієни (перед приготуванням їжі та перед її вживанням, після відвідування вбиральні обов’язково мити руки з милом).
- Не купувати продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних осіб. При купівлі будь-якого харчового продукту вимагати в продавця документи, що підтверджують його якість та безпеку. Звертати увагу на терміни та умови зберігання продуктів харчування.

- При приготуванні їжі дотримуватись технології виготовлення, умов та термінів зберігання готових страв. Не вживати страви після тривалого зберігання.
- Під час подорожі не брати в дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, які потребують охолодження при зберіганні).

- При харчуванні у непристосованих умовах (відпочинок в природних умовах) виключати контакт продуктів з ґрунтом та піском.

- Не вживати невідомі гриби, дикорослі ягоди, трави та інші рослини.

- На відпочинку виключати приготування багатокомпонентних страв, що не мають достатньої термічної обробки (паштети, м’ясні салати тощо).

- При споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною проточною водою, а для споживання дітям – додатково обдати окропом.

- Під час відпочинку з дітьми батьки повинні ознайомити дітей з правилами харчування та правилами дотримання особистої гігієни, дорослим необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб діти не споживали незнайомі дикорослі ягоди, гриби та інші продукти невідомого походження.

- Захищати харчові продукти від випадкових забруднень, від комах, гризунів та інших тварин. Для надійного захисту продуктів слід зберігати їх у щільно закритих банках (контейнерах).

Пам'ятайте про те, що процес приготування їжі в поході не повинен викликати складнощів і забирати багато сил та енергії. Зробіть цей процес легким, щоб ви повністю могли насолодитися туристичним маршрутом.

Виконання цих нескладних правил та порад допоможе уникнути захворювання та зберегти Ваше здоров'я та здоров'я Ваших близьких!

Новоукраїнське районне управління

Головного управління Держпродспоживслужби

в Кіровоградській області

СКАЗ: ЩО ВАРТО ЗНАТИ І ЯК УБЕРЕГТИСЯ

Сказ — це гостре особливо небезпечне вірусне захворювання усіх теплокровних тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabiesvirus) із роду Lyssavirus.Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю.

Причини сказу і шляхи передавання інфекції

Джерелом та резервуаром збудника сказу є усі теплокровні тварини, з яких найбільше безпечні для інфікування людини мʼясоїдні (дикі та домашні). Людина може інфікуватися з будником сказу від хворої на сказ тварини через:

· укус;

· подряпину та мікроушкодження шкіри;

· потрапляння контамінованої збудником сказу слини на слизові оболонки.

У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки. В дикій природі — головним джерелом збудника сказу є червоні лисиці.

Середсвійськихтваринособливунебезпекустановлятьбезпритульнітварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі. В останні роки збільшилась роль котів, які не рідко мають спільні з лисицями території лову мишей, досить часто хворіють на сказ також сільськогосподарські тварини (ВРХ та ДРХ).

Симптоми сказу

У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває від 7 днів до 3 місяців, але може збільшуватися до 1-го чи 3-х років, залежно від низки факторів:

· місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом);

· кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;

· віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).

Початковими симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ.

Для людей з активним сказом характер нігіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та інколи аерофобія (боязнь протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті зупинки роботи серця, дихання.

На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попереднюіз легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.

Перша медична допомога після укусу

Якщо вас укусила чи обслинила тварина (особливо дика чи безпритульна) негайно зверніться до лікаря! Якщо тварина домашня, попросіть власника надати документи, що підтверджують її щеплення.

Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше

15 хвилин мильною водою або мийними засобами та здійсніть обробку 70% розчином метилового спирту або 5% розчином йоду. Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу.

Обов’язковому щепленню підлягають люди:

• яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри;

• покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ);

• подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки;

• які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.

Курс профілактичної імунізації призначають людям, які професійно пов’язані з ризиком зараження сказом: ветеринарні фахівці, ловці собак, котів, мисливці, працівники лабораторій, які працюють з вірусом сказу тощо.

Що робити із твариною, підозрілою на сказ

Собаку, кота чи іншу тварину, яка покусала людей або тварин, слід негайно доправити до найближчої ветеринарної клініки для огляду й утримання під наглядом спеціалістів протягом десяти днів, у жодному разі їх не вбивати !

Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти. Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!

Новоукраїнське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області

Скарлатина: інформація для батьків.

Скарлатина – це гостре інфекційне захворювання, спричинене гемолітичним стрептококом. Характерна лихоманка, дрібно точковий висип (екзантема) з подальшим відлущуванням шкіри, інтоксикація, лімфаденіт (збільшення лімфовузлів), тонзиліт (запалення піднебінних мигдаликів).

Язик набуває малинового кольору. Вражає переважно дітей, але іноді трапляється і у дорослих. У перехворілих формується стійкий довічний імунітет. Рідко відбувається повторне зараження. Джерело інфекції – людина, яка страждає на скарлатину, ангіну, інші форми стрептококової інфекції.

Також небезпеку становлять здорові (безсимптомні) носії збудника хвороби – гемолітичного стрептокока. Здорове носійство реєструється у 20% населення планети. Вони здатні розповсюджувати бактерії тривалий час, місяцями, а то й роками. Шлях передачі – переважно повітряно-краплинний (аерозольний), через кашель, розмову на близькій дистанції, чхання, поцілунки. Також передається контактно-побутовим шляхом – через посуд, з якого їсть хворий, столові прилади. Вхідними воротами для інфекції є порізи, рани на шкірних покривах, слизові статевих органів. Сприйнятливість висока, що не перенесли скарлатину в дитинстві, ризикують заразитися у старшому віці. Інфекції передаються не лише безпосередньо від людини, а й через загальний посуд чи іграшки із залишками збудника скарлатини.

Примітна сезонність, пік інфекції посідає пізню осінь, зиму, ранню весну. Стрептокок комфортно почувається у вологому кліматі і на холоді.

Чинниками ризику виступають:

- дитячий вік;

- перебування у колективі;

- погана санітарія;

- слабкий імунітет;

- атопічний дерматит;

- ексудативний діатез;

- гіповітаміноз;

- хронічний тонзиліт;

- СНІД, імунні порушення;

- регулярний прийом глюкокортикостероїдів;

- контакти з носіями стрептококової інфекції.

Зазвичай інкубаційний період становить від 2 до 5 діб з моменту попадання збудника в організм. У дітей інкубаційний період у середньому триває від 2 до 3 днів. Якщо хтось із батьків перехворів у дитинстві на скарлатину, контакт з дитиною, що хворіє, не загрожує їм зараженням. У дорослих, які не перехворіли на скарлатину, вона розвивається на тлі ослабленого організму. Найчастіше захворювання діагностується у дітей віком від 3 до 9 років. Однорічні діти практично не хворіють на скарлатину, оскільки отримують імунітет матері, але з віком отримані материнські антитіла розпадаються і дитина набуває свого власного імунітету, що поки ще не зміцнів.

У більшості дітей симптоми розвиваються за 24 години. Початок гострий. Відзначається висока температура (до 38-39 ° С), тахікардія (прискорене серцебиття). Болить в горлі, з’являються болі в животі, інтоксикація (нудота, блювання, озноб, втрата апетиту, головний біль). Властиво збуджений стан (рідко млявість). Чим важчий перебіг хвороби, тим довше тримається лихоманка. Майже одночасно спостерігається ангіна – мигдалики вкриті сірою плівкою, м’яке піднебіння з чіткими межами почервоніння. Щільні регіонарні лімфовузли збільшені та болючі.

Через 24 години (іноді пізніше) виникає дрібна червона висипка на шкірі. Спочатку вона покриває обличчя, шию, потім усю верхню половину тулуба. Висипання червоно-темного кольору утворюється в шкірних складках, на згинах рук, рук, нижньому відділі передньої черевної стінки. Пізніше висипання покривають тіло повністю, крім області носогубного трикутника за рахунок чого він виглядає блідим. Чим складніше протікає захворювання, тим інтенсивнішими стають висипання.

Язик спочатку стає обкладений білим щільним нальотом, який після часу зникає самостійно. Пізніше язик стає малинового кольору, причому смакові сосочки на ньому сильно виражені.

До кінця 3-7 діб висипання зникає. Через тиждень або два після сходження висипу починається лущення шкірних покривів.

При підозрі захворювання потрібно звертатися до педіатра або дитячого інфекціоніста. Діагностувати скарлатину нескладно, враховуючи зовні виражену клінічну картину та епідемічну обстановку.

Лікування проводиться найчастіше вдома, але тільки з дозволу лікаря. Стаціонару вимагають лише тяжкі випадки. Також госпіталізують пацієнтів, у сім’ї у яких є діти, які не досягли 10-річного віку і жодного разу не хворіли на скарлатину та пацієнтів члени сім’ї яких працюють у дитячих закладах. При лікування в домашніх умовах необхідно пам’ятати, що за хворим доглядають, одягнувши в обличчя медичну маску, щоб не заразитися. Доглядає лише одна людина. Для інших людей контакт із інфікованою дитиною обмежується.

Слід дотримуватися деяких правил:

- дотримуватися постільного режиму;

- щодня провітрювати приміщення двічі близько 15 хвилин;

- обов’язково робити щоденне вологе прибирання дезінфікуючими розчинами;

- видати хворому окремий індивідуальний посуд, постільну білизну (білизну потрібно прати окремо);

- рекомендується випивати щонайменше 2 л води щодня;

- харчуватися лише легкозасвоюваною їжею.

При скарлатині призначається дієта №13. Її мета – зменшити інтоксикацію, підтримати захисні сили організму, зберегти налагоджену роботу органів травлення при гарячкових станах. Режим харчування – 5-6 разів. Добова калорійність – 2200-3000 ккал. Їжа має бути напіврідкою, легко засвоюваною.

Дітей до школи чи дитсадка слід допускати не раніше ніж через 12 днів після встановленого клінічного одужання. Коли скарлатина пройде, необхідно провести вдома дезінфекцію. Підлогу вимити із дезінфікуючим засобом, прокип’ятити білизну та іграшки протягом 15 хвилин (або залити їх хлораміном на півгодини), двері, вікна, стіни обробити 1% розчином хлораміну. Книги також знезаражують щіткою змоченою хлораміном.

Гарантовано запобігти появі скарлатини неможливо, оскільки вакцину ще не винайшли. Розробка такої вакцини неактуальна з кількох причин – небезпечні форми рідкість, перемогти захворювання допомагає звичайна антибактеріальна терапія, ускладнення зустрічаються вкрай рідко, у хворих формується довічний імунітет. Раніше створені вакцини мали побічні ефекти.Тож, щоб убезпечити здорових людей, потрібно своєчасно зрозуміти, що у хворого скарлатина. Симптоми з’являються швидко, тому розпізнати захворювання не складе труднощів. Пацієнтів ізолюють вдома чи стаціонарі. Щоб зараження не відбулося, необхідно проводити деякі профілактичні заходи:

- дотримуватись особистої гігієни;

- привчати дитину не чіпати брудними руками обличчя, прикривати долонею рота при чханні;

- уникати місць масового скупчення людей під час спалаху ГРЗ;

- доглядати хворого, одягнувши маску;

- не допускати переохолодження;

- заповнювати нестачу вітамінів фруктами та овочами;

- не використовувати загальний посуд;

- триматися дистанції під час розмови (2 метри);

- підтримувати фізичну активність;

- не допускати переходу хвороб до хронічних;

- щодня провітрювати кімнату близько 15 хвилин;

- регулярно проводити прибирання приміщення.

У дитячому садку повинні запровадити тритижневий карантин, якщо виявлено 1 інфікований. Меблі, іграшки, посуд дезінфікуються, приміщення обробляються за допомогою кварцової лампи.

Скарлатина – це висококонтагіозне (заразне) дитяче захворювання. Але, якщо зреагувати своєчасно та звернутися до лікаря, недуга не страшна.

Новоукраїнське районне управління

Головного управління Держпродспоживслужби

в Кіровоградській області

Вітряна віспа.docx

Page updated

Google Sites

Report abuse