Методи і прийоми формування соціально-громадянської компетентності дошкільників
«Скринька ідей» для вихователя та батьків
Серед актуальних методів і прийомів формування соціально-громадянської компетентності дошкільників є:
• Розповіді про природу, рідне місто\селище, столицю України, про Збройні сили України та їхні успіхи, про Батьківщину тощо з максимальним включенням дитини у процес відкриття й засвоєння знань.
• Вивчення патріотичних гасел, пояснення цих понять та вживання їх у повсякденні. (Наприклад: «Моя Батьківщина – Україна», «Слава Україні! Героям слава!», «Україна понад усе!», «Слава ЗСУ!», «Ми – діти козацького роду», «Ми – діти твої, Україно!», «Діти України – за мир!», «Ми хочемо миру», «Україна – єдина країна» та ін.).
• Організоване спостереження за навколишньою дійсністю, вміло поєднане з читанням художніх творів, слуханням музики, малюванням, розгляданням репродукцій картин.
• Перегляд фото- й відеоряду про нашу Україну, подвиги нашого героїчного народу, якому важливо зберегти ознаки державності; про те, яку мужність проявляють дорослі й діти, захищаючи Прапор і Герб, співаючи Гімн України на головних площах у захоплених ворогом містах і селах, у бомбосховищах.
• Перегляд мультфільмів, відеороликів, мультимедійних презентацій патріотичного спрямування та бесіда за їх змістом.
• Відтворення переживань і почуттів дітей у власній творчості (малюванні, ліпленні, аплікації, художній праці тощо); створення тематичних виставок.
• Розповіді про свої враження від екскурсій вулицями рідного міста/селища, до історичних пам’яток, визначних місць; онлайн-екскурсії місцями країни.
• Розгляд експонатів групових та загальносадових міні-музеїв, їх опис; бесіда за змістом міні-музеїв (хліба; українських вишиванок; українського побуту; народної гри та іграшки; писанки; українського села; корисних копалин; українського національного одягу; українських народних ремесел тощо); віртуальні подорожі у міні-музей.
• Безпосередня участь дітей у благоустрої довкілля та природоохоронній діяльності; акціях, спрямованих на благоустрій території та збереження довкілля у власній громаді чи місцевості (висаджування дерев та інших рослин; звільнення території від засмічення; підтримання чистоти вулиць, парку майданчика тощо).
• Посильна трудова діяльність дошкільників в облаштуванні укриття, бомбосховища (створенні осередків активності).
• Широке використання фольклору в усіх його жанрах (пісеньки-забавлянки, казки, загадки, прислів’я, приказки, міфи, легенди), народної пісенної творчості (колискові, народні пісні і танці, хороводні ігри, колядки, щедрівки, веснянки, гаївки).
• Ознайомлення дітей з розмаїттям народної творчості. (Різьбярство, лозоплетіння, гончарство, музика, література, вишивка, писанкарство, живопис – це далеко не повний перелік ремесл, якими споконвіку славився український народ).
• Ознайомлення дітей з народним декоративно-ужитковим мистецтвом, побутом, одягом, посудом, народною іграшкою тощо.
• Зустрічі та бесіди з цікавими людьми; узагальнювальні бесіди.
• Пізнавальна розмова з дітьми про внесок видатних українців (воїнів-героїв, волонтерів, спортсменів, спортсменів-паралімпійців, науковців, майстрів, художників, письменників, музикантів) у становлення й розвиток своєї країни, що своєю мужністю стверджують велич України у цілому світі.
• Читання та інсценування творів художньої літератури, легенд, вивчення віршів національно-патріотичного змісту.
• Ігри-драматизації за змістом художніх творів, українських народних казок.
• Розгляд ілюстративних матеріалів, дитячої енциклопедії, фотоальбомів про конкретні факти історії, традиції, культури України та бесіда за їх змістом.
• Посильна участь дітей у творчих, кулінарних майстер-класах; залучення дітей до рукоділля з різними матеріалами.
• Експериментування та нескладні досліди з пізнання властивостей об’єктів природи рідного краю; спостереження за тваринним та рослинним світом, явищами природи.
• Складання родинного дерева та родинних історій разом з батьками.
• Вирішення проблемних запитань. (Наприклад: – Що б ви хотіли змінити у житті нашого садочка (нашого селища/міста)? Чому наше селище/місто має таку назву? Чому різні народи світу мають дружити? Що потрібно для того, щоб не стало повітряних тривог? Для чого людям потрібен мир? Як ви можете допомогти нашим ЗСУ наблизити перемогу? Та ін.).
• Використання інтелектуальних карт (Наприклад: «Найкраща земля», «Моя Батьківщина – Україна», «Народні обереги», «Народна іграшка», «Україна – єдина країна», «Природа рідного краю», «Професії батьків», «Державні і національні символи України», «Українська кухня», «Моя безпека» та ін.).
• Аналіз конфліктних ситуацій («Що б сталося, якби…?», «Слід вчинити так…, тому що…»), стилів поведінки дітей та дорослих; залучення дітей до складання «Правил групи», бесід про праві та обов’язки дитини.
• Використання інтерактивних методів і вправ. (Наприклад: Мікрофон»; «Коло ідей»; «Якби я був/ла президентом…»; ««Що буде, якщо…?»; «Добре – погано»; «Користь – шкода»; «Навпаки»; «Чим може бути?»; «Моделювання проблемних ситуацій»; «За і проти»; «Реклама»; «Інтелектуальна розминка»; «Вікторина»; «Якби Київ заговорив, то…» тощо).
• Дидактичні, сюжетно-рольові ігри національно-патріотичного змісту
• Слухання музики, розучування та виконання українських народних пісень, таночків, хороводів, народних ігор.
• Участь дошкільників у народних та державних святах (Різдво, Великдень, День вишиванки, День Конституції, День Незалежності, День захисника Вітчизни та ін.)
Організація освітнього процесу в ЗДО
В освітньому процесі нашого закладу дошкільної освіти використовуються такі основні форми організації дітей:спеціально організована навчальна діяльність (заняття), ігри, самостійна діяльність дітей (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.), індивідуальна робота, спостереження, екскурсії, походи, свята та розваги, гуртки тощо. Вони можуть бути організовані фронтально, підгрупами, індивідуально залежно від віку дітей, педагогічної мети, матеріально-технічного забезпечення закладу, професійної майстерності педагога.
Основною формою організованої навчальної діяльності дітей дошкільного віку залишаються заняття з різних розділів програми (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні та ін.). Тривалість (згідно наказу МОН від 13 травня 2015 р. за № 520/26965 «Про затвердження гранично допустимого навчального навантаження на дитину у дошкільних навчальних закладах різних типів та форми власності») спеціально організованої навчальної діяльності (заняття) для дітей раннього віку – 10-15 хвилин, молодшого дошкільного віку – від 15 до 25 хвилин, старшого дошкільного віку – від 25 до 35 хвилин (в залежності від типу заняття).
Під час складання розкладу занять враховуємо їхнє домінуюче навантаження на дитину (психічне, фізичне, емоційне), передбачаємо раціональне чергування видів діяльності (розумова, рухова, практично-прикладна) на кожному з них та доцільне використання місць для проведення занять (зокрема, спортивної та музичної зали, ігрового, спортивного майданчика, квітника тощо).
Організована навчальна діяльність дітей у формі занять планується переважно у першу половину дня. В окремих випадках допускається проведення деяких занять у другій половині дня. Це може стосуватися занять з фізичної культури, образотворчої діяльності в групах дітей старшого дошкільного віку. Елементи навчальної діяльності включаються також до інших форм роботи з дітьми в повсякденні (ігри, самостійна діяльність, індивідуальна робота, спостереження, чергування тощо).
З огляду на те, що провідною у дошкільному віці є ігрова діяльність, гра широко використовується у освітньому процесі нашого закладу як самостійна форма роботи з дітьми та як ефективний засіб і метод розвитку, виховання і навчання в інших організаційних формах. Пріоритет надається творчим іграм (сюжетно-рольовим, будівельно-конструктивним, іграм-драматизаціям та інсценівкам, іграм з елементами праці та художньотворчої діяльності) та іграм з правилами (дидактичним, інтелектуальним, рухливим, хороводним тощо).
Упродовж усього дня організовуються різні види ігор з урахуванням віку дітей, їхніх ігрових інтересів, місця гри в режимі дня, місця проведення, змісту попередніх і наступних форм роботи, сезонних умов, ступеня фізичного та інтелектуального навантаження на дітей.
Переорієнтація освітнього процесу на розвиток дитячої особистості надає особливої ваги таким формам організації життєдіяльності дошкільника як його самостійна діяльність та індивідуальна робота з ним.
Самостійна діяльність дітей організується в усіх вікових групах щодня в першій та другій половині дня. Протягом дня поєднуються різні за змістовою направленістю її види (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.) та поступово залучаються до участі в них всі діти даної групи. Зміст та рівень самостійної діяльності дітей залежать від їхнього досвіду, запасу знань, умінь і навичок, рівня розвитку творчої уяви, самостійності, ініціативи, організаторських здібностей, а також від наявної матеріальної бази та якості педагогічного керівництва.
Організоване проведення цієї форми роботи забезпечується як безпосереднім, так і опосередкованим керівництвом з боку вихователя.
Індивідуальна робота з дітьми як самостійна організаційна форма проводиться з дітьми всіх вікових груп у вільні години (під час ранкового прийому, прогулянок тощо) в приміщеннях і на свіжому повітрі. Вона організується з метою активізації пасивних дітей, додаткових занять з окремими дітьми (новенькими, тими, що часто пропускають через хворобу, інші причини та гірше засвоюють програмовий матеріал під час фронтальної роботи).
Гуртки є додатковою організаційною формою освітнього процесу. В нашому закладі різне профільне спрямування гуртків: естетичного циклу (вокальний, образотворчий), інтелектуальний (шашки), фізкультурно-оздоровчий. Вони організуються з урахуванням інтересів та здібностей самих вихованців, запитів батьків, наявних матеріальних умов та кадрового забезпечення. Зміст гурткової роботи визначається авторськими програмами, які складені керівниками гуртків на основі власної педагогічної діяльності, вивчення досвіду інноваційної діяльності, обов’язково узгоджується з освітньою програмою, затвердженою МОН України, за якою працює заклад і відображається у річному плані роботи. Гурткові заняття проводяться у другій половині дня, у час, відведений для ігор та самостійної художньої діяльності дітей. Тривалість їх відповідає зазначеним вище нормам для навчальних занять, а періодичність проведення становить 2 рази на місяць.
Освітній процес у дошкільному закладі організовується у розвивальному середовищі, яке утворюється сукупністю природних, предметних, соціальних умов та простором власного “Я” дитини.
Основним напрямком роботи з дітьми раннього віку (до 3 років) є забезпечення їх емоційного комфорту під час перебування у закладі, створення сприятливих умов для їх психічного і фізичного розвитку. Особлива увага надається розвитку сенсорних почуттів.
Формування готовності до систематичного навчання та шкільного життя дітей шестирічного віку актуалізується у зв’язку із переходом загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і тривалість навчання. Мотиваційна, емоційно-вольова, комунікативна, фізична підготовка майбутніх першокласників, розвиток пізнавальних психічних процесів і мовлення, прищеплення елементарних навчальних умінь – пріоритетні напрямки роботи з дітьми старшого дошкільного віку.
Актуальними у освітньому процесі дошкільного закладу залишаються і такі традиційні напрямки, які сприяють здійсненню системного підходу до формування цілісної дитячої особистості: фізичне, розумове, естетичне, моральне, трудове виховання. Пріоритетним питанням у вихованні дітей всіх вікових груп та діяльності дошкільного закладу залишається фізичне виховання. Йогоуспіх залежить від правильної організації режиму дня, рухового, санітарно-гігієнічного режимів, всіх форм роботи з дітьми та іншихчинників.
Руховий режим впродовж дня, тижня визначається комплексно, відповідно до віку дітей. Орієнтовна тривалістьщоденної рухової активності малюків встановлюється в таких межах: ранній вік – до 2 –3 годин; молодший дошкільний вік – до 3-4 годин; старший дошкільний вік – до 4–5 годин. Оптимізація рухового режиму забезпечується шляхом проведення різноманітних рухливих, спортивних ігор, вправ, занять з фізичної культури, організації дитячого туризму, самостійної рухової діяльності тощо. Особливого значення надається також оволодінню дітьми системою доступних знань про дотримання здорового способу життя, основ безпеки життєдіяльності.
Оволодіння рідною мовою і мовленням як найголовнішим засобом пізнання і специфічно людським способом спілкування залишається одним з першочергових завдань у роботі з дітьми упродовж дошкільного дитинства. Навчання мови та розвиток мовлення спрямовується на формування у дітей лексичної, фонетичної, граматичної, діамонологічної та комунікативної компетентності.
Поради вихователям, в групах яких виховується
дитина з особливими освітніми потребами:
1. Навчіться толерантно ставитися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на це дитині.
2. Сприяйте тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятою.
3. Сприяйте створенню у дитячому колективі атмосфери доброзичливості, справедливості й терпимості.
4. Надавайте індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлюйте дітей з особливими потребами від основної групи дітей.
5. Намагайтеся наблизити виховні, навчальні та розвиткові завдання до потреб і можливостей такої дитини.
6. Співпрацюйте з іншими педагогами (вчителем - логопедом, практичним психологом), медичними працівниками та батьками в одній команді.
Рекомендації педагогам для успішної взаємодії з сім’ями
в яких виховуються діти з особливими освітніми потребами:
- наголошуйте на цінності дитини та необхідності розвитку її сильних сторін,
- намагайтеся зрозуміти батьків, прислухайтеся до їхньої точки зору, приймайте їхню позицію,
- умійте бачити в дитині індивідуальність, незалежно від наявних вад розвитку,
- домовляйтеся з батьками про обмін інформацією про розвиток дитини вдома і в ЗДО,
- боріться зі стереотипами,
- не жалійте батьків, це заважає ефективній взаємодії,
- спільно вирішуйте проблеми,
- плануйте свою діяльність спільно з батьками.
Рекомендації батькам в сім’ях яких виховується
дитина з особливими освітніми потребами:
поважайте свою дитину,
сприймайте її такою, яка вона є,
дозволяти їй бути собою,
хваліть і заохочуйте до пізнання нового,
стимулюйте до дії через гру,
розмовляйте з дитиною, слухайте її, спостерігайте за нею,
підкреслюйте її сильні сторони,
впливайте на дитину проханням – це найефективніший спосіб дати їй інструкції.
Організація соціальної взаємодії направленої на гармонізацію дитячих взаємовідносин в інклюзивній групі ЗДО
Методичні рекомендації для педагогів інклюзивних груп
Для ефективного розвитку соціальних вмінь у дітей з особливостями психофізичного розвитку створюйте таке середовище, в якому б усіх дітей сприймали і поважали.
Пам’ятайте, кожній дитині властивий свій темперамент, рівень розвитку та індивідуальні особливості. Намагайтесь толерантно сприймати людські відмінності і навчати цьому малят.
Дитина з ООП не повинна займати особливе становище в групі, вона має відчувати себе природно, досягати самостійності, наскільки це можливо. Створюйте таку атмосферу взаєморозуміння і взаємодопомоги між дітьми, яка б могла забезпечити дитині з особливими освітніми потребами можливість самоствердитися, набути певні навички соціальної поведінки.
Сприяйте налагодженню дружніх стосунків дітей природним шляхом. Не намагайтеся примушувати дітей до дружби, оскільки такі взаємини мають розвиватися безпосередньо. Не приділяйте цьому питанню надмірної уваги й не занадто наполягайте на необхідності взаємодії дітей з особливими потребами та дітей із типовим розвитком. Такими діями ви можете закріпити у свідомості останніх думку про те, що дітям з особливими потребами необхідно допомагати, а не те - що слід налагоджувати рівноправні взаємовигідні соціальні стосунки.
Вчіть дітей з повагою ставитися до однолітків і додержуватися норм поведінки під час взаємодії, поважати гідність дітей з особливими потребами. Наприклад, комусь можуть бути неприємні часті торкання. Інколи діти можуть ставитися до дітей з особливими потребами як до ляльок або домашніх тварин.
Вчинки говорять більше за слова, а тому демонструйте дітям позитивну соціальну поведінку. Якщо вихователь, помічник вихователя в групі ставитимуться до всіх дітей з повагою, вихованці діятимуть аналогічно. Якщо ж вони будуть бачити зверхнє, грубе або неуважне ставлення дорослих один до одного та до вихованців, вони будуть наслідувати це під час взаємодії з однолітками. Будь-які дії вихователя в групі не лишаються непоміченими й впливають на дітей.
Заохочуйте дітей до співробітництва й взаємній допомозі. Необхідно зосереджувати увагу на тому, що у всіх дітей з особливими потребами є власні інтереси, здібності й таланти, якими вони можуть поділитися з іншими. Вчіть дітей обмінюватися послугами. Це має бути взаємний, а не однобічний процес. Діти з особливими потребами мають не лише отримувати допомогу, а й надавати її іншим.
Діти з недостатнім розвитком комунікативних навичок не можуть започаткувати гру, не вміють приєднуватися до неї. Для розвитку цих умінь потрібна цілеспрямована допомога педагога шляхом моделювання поведінки і підкріплення. Щоб заохотити дитину з ООП до гри, вихователь має приєднатися до гравців, залучити малюка, а коли він буде здатний самостійно гратися з однолітками, поступово залишити дітей. Інколи необхідне фізичне керування дітьми з ООП під час гри, доки вони не оволодіють мистецтвом самостійної гри.
Діти, що не бажають гратися з однолітками, можуть боятися це робити, діяти дуже повільно або демонструвати агресивність. Щоб сприяти соціальному розвиткові таких дітей, пропонуйте дітям безпечне місце, звідки вони б могли спостерігати за діяльністю інших дітей. Часто малята багато чому навчаються в такий спосіб і можуть повністю долучитися до гри через спостереження. Використовуйте позитивне схвалення. Посмішка, кивок головою чи погладжування по спині дитини можуть бути ефективнішими, ніж голосні коментарі перед усією групою.
Не примушуйте дітей брати участь у групових видах діяльності, а приділяйте їм індивідуальну увагу, щоб у них з’явилося почуття довіри, необхідне для колективної роботи.
Світ дітей з особливими освітніми потребами особливий та різнобарвний. Вони вчаться жити повноцінним життям, тому завдання дорослих – допомогти їм у цьому, але головне – не нашкодити дитині своїми стараннями. Тож давайте працювати разом і допомагати дітям адаптуватися в нашому непростому світі. І об’єднавши зусилля, ми впевнені - кожна дитина знайде своє призначення в житті.
КОЛИ Є ПОТРЕБА ЗВЕРНУТИСЯ З ДИТИНОЮ В ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНИЙ ЦЕНТР
• дитина почала пізніше гуліти, тримати голівку, тягнутися до іграшок, хапати їх, захлинається при смоктанні, із запізненням навчилася сидіти, повзати і ходити;
• до трьох років у дитини не з'явилося мовлення, вона спілкується за допомогою жестів та окремих складів;
• з іграшками і до цього часу гратися не може, лише на короткий термін дитину може привабити чужа або нова іграшка;
• дитина неуважна, казки не слухає, не розуміє їх змісту, погано запам'ятовує вірші;
• у поведінці дитини є моменти, які Вас хвилюють: малюк дуже рухливий, неслухняний або, навпаки, млявий, повільний, у нього повсякчас змінюється настрій;
• Ви бачите ці особливості, але у Вас десь жевріє надія, що дитина переросте і буде такою, як і всі.
• У дитини є труднощі в засвоєнні освітньої програми чи навчальних предметів.
• Педагоги скаржаться, що у дитини с труднощі в навчанні, конфлікти в класі, агресивність
• Дитина часто відчуває себе втомленою, не бажає вчитись, виконувати домашні завдання, відвідувати школу.
• Дитина, на Ваш погляд, надто рухлива, або, навпаки, довго думає, гірше інших навчається, погано говорить.
Погода н
Методичні рекомендації та вимоги до підготовки і проведення занять з мовленнєвого спілкування з дітьми
раннього та дошкільного віку
1. Складовими змісту роботи з мовленнєвого розвитку дошкільників є:
- звукова культура мовлення;
- словникова робота;
- граматична правильність мовлення;
- зв'язне діалогічне і монологічне мовлення.
2. Провідною формою навчання дітей рідної мови та розвитку мовлення є заняття різних типів -індивідуальних (1-4 дитини), індивідуально-групових (4-8 дітей), групових (до 15 дітей), фронтальних (з усіма дітьми групи).
3. Практика довела необхідність проведення спеціальних занять з мовленнєвого спілкування, які за своєю спрямованістю бувають таких видів: комплексні (у процесі яких комплексно реалізують три мовленнєвих завдання, наприклад, розвиток зв'язного мовлення + формування граматично правильного мовлення + формування звукової культури) і тематичні (спрямовані на розв'язання якогось одного мовленнєвого завдання).
4. Програмові завдання мовленнєвих занять мають будуватися не на окремих складових змісту мовленнєвого розвитку дошкільників, а у їх єдності.
5. Ретельна підготовка вихователя до заняття, визначення чіткої мети і завдань кожного мовленнєвого заняття (комплексного чи тематичного), оптимальний відбір методів і прийомів навчання.
6. Взаємозв'язок з попередніми заняттями з розвитку мовлення та з заняттями з інших розділів програми (ознайомлення з навколишнім, природою, художньою літературою, валеологією, українознавством, сенсорикою тощо), різними видами дитячої діяльності.
7. Наскрізне вирішення мовленнєвих завдань (доцільність вирішення мовленнєвих завдань на інтегрованих заняттях, заняттях з різних розділів програми та у різних видах діяльності дошкільників).
8. Мотивація мовленнєвої діяльності дітей (мотив - це те, задля чого говориться): наявність позитивних емоцій дітей, інтересу до заняття, захоплення побаченим та почутим тощо.
9. Мовленнєве заняття повинно мати лише мовленнєву спрямованість і проводитись на знайомому, цікавому, близькому і зрозумілому дітям матеріалі.
10. Важливе місце відводити принципу розвивального навчання, уникати риторичних запитань до дітей, включати елементи проблемно-пошукового методу. Запитання дітям слід ставити так, щоб спонукати їх до розмірковувань, пошуку точної відповіді.
11. Максимальна мовленнєва активність дітей: чим більше діти говорять, тим заняття ефективніше (3 частини тривалості заняття говорять діти, 2 частини - вихователь).
12. Максимальне використання ігрових прийомів навчання (дидактичні ігри та вправи, народні, рухливі ігри з текстами та діалогом, сюрпризи, ігри-забави, ігрові життєві ситуації спілкування, де дитина виступає активним мовцем, тощо).
13. Створення для кожної дитини "ситуації успіху"(зацікавлюючі моменти, сюрпризи; захоплення, спонукання до висловлювання власної думки та виявлення мовленнєвої ініціативи; використання гумору, приказок, прислів'їв, жартів, загадок, забавлянок, які пожвавлюють заняття, тощо).
14. Доцільно залучати дітей до різних видів діяльності на мовленнєвому занятті, які забезпечують високу інтелектуально-мовленнєву активність.
15. Формувати в дітей навички організованої суспільної мовленнєвої поведінки: уважно слухати і чути інших; висловлюватися, коли запитують.
16. Доцільне використання наочних посібників. Ілюстративний матеріал повинен бути добре знайомим дітям, естетичним, привабливим.
17. Оптимальність часового співвідношення частин заняття (рівномірний розподіл часу між трьома частинами комплексного заняття).
18. Здійснення диференційованого підходу до дітей, врахування їх індивідуальних та вікових особливостей. Проведення індивідуальної роботи на закріплення мовленнєвих умінь і навичок дітей, одержаних на занятті (не колекціонувати дитячих мовленнєвих неуспіхів з попередніх занять).
19. Оптимальна інтенсивність навантаження на дітей з метою активізації їх розумової діяльності та попередження втоми; дотримання тривалості заняття чи її подовження у разі підвищеного інтересу дітей, захоплення мовленнєвим матеріалом.
20. Наявність зворотнього зв'язку.
21. Заняття повинно бути емоційним, приносити дітям відчуття задоволення.
22. Позитивна оцінка будь-якого результату (не допускати погроз, докорів, негативної оцінки мовленнєвої діяльності дітей), вивільнення дитини з системи обов'язкового, насильницького впливу дорослих.
23. Взаємозв'язок групових, індивідуально-групових та індивідуальних форм роботи з дітьми.
24. Розкутість дітей на занятті, невимушеність. Діти можуть приймати зручну для них позу, сидіти як за столом, так і на килимку (на стільчиках півколом чи без них).
25. Створення оптимального розвивального мовленнєвого середовища в групі (не обов'язково лише предметного): моделювання ситуацій спілкування; наявність прикладів для наслідування мови та мовлення; мотивація мовленнєвої діяльності дітей і створення умов для самостійної мовленнєвої діяльності (підтримка, заохочення).
26. В залежності від рівня мовленнєвого розвитку дітей вихователь вирішує, які мовленнєві завдання можуть стати предметом мовленнєвих занять, а які можна включати в інші ігри-заняття з розділів: "Художньо-мовленнєва діяльність", "Рідна природа", "Дитина і навколишній світ", "Україно-знавство", "Основи здоров'я (валеологія, безпека життєдіяльності)" тощо або у невимушене побутове спілкування.
27. Доречно дотримуватися тематичного принципу розподілу лексики та різних мовленнєвих завдань у відповідності з нею (по місяцях), з метою ефективної активізації словника кожної дитини, граматичної правильності її мови, звукової культури, збагачення мовленнєвого досвіду.
28. Дотримуватися принципу повторюваності програмових мовленнєвих завдань. Побудова дидактично спрямованих мовленнєвих ігор і занять має ґрунтуватися на тому, що діти на кожному наступному занятті використовують мовленнєвий досвід, набутий на попередніх та на різноманітних зв'язках між заняттями різного спрямування та характеру.
29. Мова вихователя повинна бути взірцем для наслідування (доброзичлива, м'яка, лагідна, емоційна, виразна, літературна). Характер спілкування - щирим, довірливим, невимушеним, демократичним, без окриків.
30. Дотримуватися основних правил у формуванні активної мовленнєвої діяльності кожної дитини:
- вести дитину у заняття (гру) від простого до складного;
- набратися терпіння: не робити за дитину те, що вона може зробити сама;
- створювати для заняття (гри) вільну, невимушену обстановку;
- зацікавлювати дитину заняттям (грою), але не примушувати грати;
- не заважати дитині думати, приймати рішення;
- частіше хвалити дитину, підбадьорювати її;
- радіти успіхам разом з дитиною.
Якими мають бути настільні ігри
Як урізноманітнити ігрову діяльність дітей
Чому протягом багатьох років настільні ігри не втрачають актуальності? Тому що захоплюють гравців емоційністю, жвавістю та варіативністю. Словесні, логічні, стратегії, квести — усі жанри по-своєму цікаві. Також ці ігри універсальні — підходять як для сімейного дозвілля, так і для організації діяльності дошкільників у дитячому садку. Тож відкриваймо коробку, вивчаймо правила, розкладаймо поле та занурюймось у чарівний світ гри.
Для чого потрібні
Грати в настільні ігри корисно. Адже разом із захопливою пригодою дошкільники емоційно й інтелектуально розвиваються. Під час ігор дитина одночасно відображає своє ставлення до довкілля й отримує інформацію від інших людей чи атрибутів ігрової діяльності — іграшок. Участь у грі дає змогу невпевненим у собі дітям перемогти нерішучість і комплекси. Настільні ігри сьогодення різноманітні. Більшість із них має не лише розважальний характер, а й сприяє розвитку:
логічного мислення — «Морський бій», «Ферма», «Вовк та вівці» тощо;
уваги — «Лабіринт», «Доббл» тощо;
пам’яті — «Меморі», «Бім-Бам» тощо;
кмітливості — «Незвичайна вікторина», «Актівіті» тощо.
Важливе місце настільні ігри займають і в організації освітнього процесу. За їх допомогою педагоги роблять заняття цікавими та інформативними. А результати участі у грі часто бувають ліпшими, ніж від інших форм навчальної роботи. Адже в будь-якій грі дитина навчається або закріплює отримані раніше знання.
Не плутайте дидактичні ігри та ігрові вправи. У дидактичних ігрових вправах провідна роль належить вихователю. Він ставить завдання, контролює результат та оцінює учасників. Дидактична ігрова вправа є частиною заняття і не має ситуації виграшу, а завершується тоді, коли сплине час, визначений дорослим.
Що запропонувати дітям
Традиційно настільна гра відбувається на столі або спеціальному ігровому полі. Участь бере обмежена кількість гравців — від одного до шести. Вони використовують ігрові атрибути — фішки, картинки, картки тощо.
Найбільш зрозумілі й доступні для дітей дошкільного віку настільні ігри з картинками. Вони викликають у них стійкий інтерес. Добираючи певну гру відповідно до ігрових завдань, необхідно враховувати рівень підготовки та вікові особливості дітей. Тож пропонуємо в кожному з видів ігор виокремлювати три умовні групи: елементарні, прості й ускладнені ігри.
Парні картинки — це настільна гра, у якій потрібно дібрати картинки за однією чи кількома ознаками. Наприклад, під час ігор можна запропонувати дітям:
знайти однакові картки;
поєднати картки за спільною або відмінною ознакою — колір, величина, форма, кількість, зображення, сюжет, частина та ціле, час, сезонні зміни тощо;
встановити причиново-наслідкові зв’язки та вибудувати логічний ряд.
Використовуйте ігрові картки, щоб об’єднати дітей у пари або групи. Запропонуйте кожному учаснику обрати картку наосліп. Відтак за командою вихователя дітям потрібно знайти пару й поєднати картки. У такий спосіб можна сполучати настільну та рухливу гру.
Розрізні картинки — це гра, у якій ціле зображення поділене на частини довільної форми. Їх потрібно скласти разом у первинну картинку. Сьогодні всі послуговуються англомовним терміном — пазли (англ. jigsaw puzzle). Під час ігор з пазлами логічне мислення дитини отримує потужний поштовх до розвитку при мінімальній участі дорослих.
Скористайтеся елементами пазлу, щоб організувати для дітей квест. Сховайте частини в різних місцях, підготуйте підказки та завдання. Діти залюбки візьмуть участь у пошуковій діяльності. А разом із тим розв’яжуть кілька логічних завдань та навчаться працювати в команді.
Лото — це гра, у якій необхідно знайти картинки або символи, ідентичні до зображень на основному полі, і покласти їх на відповідні місця. Це може бути один предмет, кілька предметів, умовні позначки, цифри тощо. Залежно від віку лото може бути індивідуальною або груповою грою.
У грі доміно потрібно викласти ланцюг плашок, поєднаних половинками, на яких зображені однакові символи. Це можуть бути частини одного предмета, один предмет, кілька предметів, умовні позначки, цифри тощо. Залежно від віку, доміно — індивідуальна або групова гра.
Триміно відрізняється від доміно лише формою плашок. У цій грі вони трикутні. Тому їх можна поєднувати трьома сторонами з однаковими символами. Зважаючи на оформлення та ігрове завдання, триміно можна будувати ланцюжком або «килимом». Залежно від віку гра індивідуальна або групова.
Перетворіть доміно та триміно на командні ігри. Об’єднайте дітей у команди й запропонуйте якнайшвидше:
• знайти всі плашки з певним зображенням;
• об’єднати плашки у групи за спільною ознакою;
• побудувати з плашок доміно якусь конструкцію тощо.
Отже, настільні ігри допомагають не лише розважати, а й розвивати дошкільників. Під час таких ігор діти аналізують, порівнюють, узагальнюють, запам’ятовують, класифікують тощо. Обрати для вихованців можна будь-яку гру. Але вона обов’язково має бути побудована на педагогічних принципах: єдності процесів навчання та розвитку, доступності, послідовності, систематичності, науковості, інтеграції змісту, зв’язку з життям, тематичності, багатоваріантності, гендерної рівності та автодидактичності.
ЦЕ ЦІКАВО!
З історії настільних ігор
У настільні ігри люди граються здавна. Невідомо, якою була перша гра. Проте науковці стверджують, що у стародавніх літописах зустрічаються описи ігор, що за правилами схожі на сучасні шашки. Також до найдавніших настільних ігор належать кості та нарди.
Настільні ігри асоціюються з дитинством. Водночас до середини ХІХ століття ніхто не виокремлював дитяче середовище, тому й дитячих ігор як таких не було. Поступово класичні ігри, призначені для дорослих, адаптували для дітей за змістом, правилами та оформленням. І вже сьогодні ігрова індустрія пропонує тисячі варіантів настільних ігор як для дітей, так і для дорослих.
Останні педагогічні дослідження свідчать, що головна проблема дошкільної освіти — зниження динамічності й привабливості процесу пізнання. Збільшується кількість дітей, які втрачають позитивну мотивацію до занять. Потім вони не хочуть вступати до школи, а це зрештою впливає на рівень успішності. Цілком слушно виникає запитання: «Як же виправити таку ситуацію?». Розв’язання проблеми підказує саме життя: науково-технічний прогрес спонукає впроваджувати в освітній процес закладу дошкільної освіти сучасні технології, зокрема електронні засоби навчання. Комп’ютер розширює горизонти для ознайомлення дитини з навколишнім світом і при цьому дає їй змогу відчувати себе активним суб’єктом пізнавальної діяльності. Які ще переваги має застосування комп’ютера в закладі дошкільної освіти? Оцінюємо розвивальні можливості В освітньому процесі закладу дошкільної освіти найліпше використовувати комп’ютер як засіб: Робота за комп’ютером підвищує швидкість реакції, вправляє у спритності й посидючості, розвиває дрібну моторику рук, зорово-моторну координацію. Під час виконання освітніх завдань діти вчаться аналітично мислити в нестандартній ситуації, класифікувати та узагальнювати поняття, досягати поставленої мети. Комп’ютерні засоби допомагають педагогам зробити заняття цікавішим, різноманітнішим, насиченішим. Вони дають змогу регулювати освітні завдання за ступенем складності та підвищувати інтерес дитини до навчання. У сучасному інформаційному суспільстві дитина, яка обізнана з електронними засобами навчання, як правило, почувається комфортніше. Саме тому Базовий компонент дошкільної освіти передбачає необхідність ознайомлювати дітей із комп’ютером та формувати в них основи комп’ютерної грамотності.