17 липня 1997 р. Україна прийняла Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Пунктом 1 цього Закону визначено, що Україна повністю визначає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо визнання обов’язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

23 лютого 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини». Згідно з цим законом, при розгляді справ судами України, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) та практика Європейського суду з прав людини повинні використовуватися як джерела права. Дане положення спрямоване на реалізацію вищевказаної конституційної норми і норм Закону України «Про міжнародні договори та угоди».

Таким чином, Конвенція є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

Конституція закріплює наступні принципи

•  людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека — найвища соціальна цінність (ст. 3)

•  вільний розвиток особистості (ст. 23)

• не відчужуваність і непорушність прав і свобод людини (ст. 21)

•  необмеженість правового статусу людини і громадянина

    їх конституційним статусом (ст. 22)

•  недопущення звуження змісту і об'єму існуючих прав і

свобод при ухваленні нових законів або внесення змін в що

діють закони (ст. 22)

• свобода і рівноправність людей (ст. 21)

• рівність конституційних прав і свобод громадян і рівність 

громадян перед законом (ст. 24)

• рівність прав чоловіків і жінок (ст. 24)

• єдність права і обов'язків (ст. 24)

• неможливість позбавлення громадянства і права змінити громадянство (ст. 25)

• неможливість видворення громадянина України за межі України або видачі його іншій державі (ст. 25)

• рівність правового статусу іноземців і осіб без громадянства з правовим статусом громадян України за виключеннями, встановленими Конституцією, законами або міжнародними договорами України (ст. 26)

• рівноправність подружжя в шлюбі (ст. 51)

• рівноправність дітей незалежно від походження (ст. 52)

Ознаки конституційних прав і свобод людини і громадянина:

• мають верховенство, тобто вони є правовою базою для прийняття всіх інших прав і свобод;

• є нормами прямої дії і мають гарантований захист;

• базуються на конституційних принципах рівності для кожного і не можуть бути обмежені чи скасовані;

• основні права людини належать їй з моменту народження;

• їх якісний рівень залежить від рівня соціально-економічного, політичного, культурного та іншого розвитку суспільства і держави.

 Інститут омбудсмана

Посідає особливе місце серед механізмів захисту прав та свобод людини і громадянина в Україні від свавілля державних органів та посадових осіб при здійсненні ними владних повноважень.

Згідно зі ст. 101 Конституції України парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Порядок його діяльності визначається Законом України 

Сферою його застосування є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина лише між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.

Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини : Закон України від 23.12.1997 р. № 776/97-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1998. № 20. Ст. 99 

• наявність спірних питань щодо конституційності прийнятих і оприлюднених у встановленому порядку законів, інших правових актів;

• виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів, виявлених у процесі загального судочинства;

• виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів, виявлених органами виконавчої влади в процесі їх застосування та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини у процесі його діяльності.

Питання виконання рішень Європейського Суду з прав людини в Україні на національному рівні врегульовано Законом України 

Цей Закон передбачає механізми реалізації рішень Європейського Суду — від їх оприлюднення в Україні до виплати відповідних компенсацій заявникові до Європейського суду або особі (групі осіб), на користь якої рішенням Європейського суду з прав людини визначено обов’язок України в міждержавній справі.

Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України від 16.10.2012 р. № 5463-VI (5463-17). Відомості Верховної Ради України. 2014. № 4. Ст. 61. 

Куди звертатись у разі порушення прав?

Громадяни України мають право подати скаргу:

•  до органів державної влади та місцевого самоврядування 

(це письмові звернення та запити, на які вам мають дати відповідь у встановлений законом термін);

•  до суду (якщо можливості національних судів вичерпано, можна звернутись до Європейського суду з прав людини);

•  до Омбудсмена – уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

•  до неурядових правозахисних організацій та ЗМІ 

(Amnesty International, Українська гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група та ін.).

Наукова бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, 2022

Укладач та дизайн: провідний бібліограф Вікторія Щабельник