ЗАЄЦЬ Ігор Васильович

"ЗАЄЦЬ"

солдат

19.06.1994 - 19.09.2022

Народився Ігор 19 червня 1994 року. Був дуже енергійним, самостійним хлопчиком. Ще з самого дитинства дуже сміливим. Був душею компанії, дуже веселий і неспокійний. Був уважним та цікавився усілякими дрібницями. Ще з дитинства казав, що хоче бути військовим. Працював в сфері обслуговування, починав з бармена, потім став сушистом, завдяки своїй наполегливості та сумлінній праці став Су Шефом, дуже любив рибалку.

Мій чоловік, Заєць Ігор Васильович з позивним «Заєць» пішов добровольцем 6 червня 2022 по своїх таких патріотичних позивах, його постійною фразою було «Я не можу інакше, я не можу допустити щоб вони прийшли в наш дім»

Коли почалася війна, він без вагань став на захист України. Служив віддано, з мужністю та честю. Для нього найважливішим було — щоб його дівчинка росла у вільній країні, а родина жила під мирним небом. Він вірив у перемогу і до останнього залишався вірним своєму обов’язку.

Загинув 19 вересня 2022 року. Йому було 28 років. Брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Росії проти України, перебуваючи і стримуючи ворога в Донецькій області, Краматорського району, село Новоселівка. Виконуючи бойове завдання, потрапив під артилерійський обстріл в результаті чого отримав множинні осколкові поранення несумісні з життям. Він служив в 81 бригаді, Десантно Штурмових військ, був старшим оператором 1 протитанкового відділення, протитанкового взводу.

Найбільшим його щастям була сім’я. Він безмежно любив дружину і донечку, адже ще з юності мріяв саме про дівчинку. Він був найніжнішим і найтурботливішим, готовим на все заради  щастя своєї родини.

Його сміливість, щирість і любов залишили світло, яке житиме в наших серцях вічно. Загинув при виконанні бойового завдання в н.п. Новоселівка Донецької області.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)