Дмитро ЗАБУЗНИЙ "МЯГКИЙ"

Дмитро ЗАБУЗНИЙ

"МЯГКИЙ"

10.07.1995 - 26.03.2022

ЗАБУЗНИЙ Дмитро Вікторович

"МЯГКИЙ"

старший солдат

10.07.1995 - 26.03.2022

Народився Дмитро у смт Турбів Вінницької області. Після закінчення 9 класів Турбівської ЗОШ №2 навчався у Вінницькому коледжі Національного університету харчових технологій за освітньо-професійною програмою “Обслуговування комп’ютерних мереж і систем”.

Дуже любив музику, гарно співав і самотужки навчився грати на гітарі. А ще любив собак. Одним із хобі Дмитра були ножі.(хобі яке - колекціонував чи сам робив?)

У 2015 році підписав свій перший контракт у 101-му окремому полку зв’язку. Проходив підготовку у 184-му навчальному центрі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (с. Старичі Яворівського району), а згодом був направлений до 30-ї окремої механізованої бригади розвідником. Дмитро брав участь в АТО на Сході країни. За першої ротації був у місті Щастя на Луганщині, а згодом - в Авдіївці Донецької області.

У 2017 році Дмитро одружився. Після закінчення контракту у 2018-му спробував жити цивільним життям - випробував себе в різних професіях, проте все ніяк не міг знайти свого призначення. І вже за рік, усвідомивши, що він - воїн за покликанням, знову підписав контракт з в/ч 3008 Національної гвардії України. Адже відчував, що його місія — захищати свою країну.

У 2020 році “Мягкий” здійснив свою мрію — увійшов до складу полку “Азов”, в якому став оператором відділення управління вогнем і маневру підрозділу взводу управління командира батареї 2-го ГАБАТР гаубичного артилерійського дивізіону. (поточнити посаду)Проходив службу в Маріуполі, де і зустрів 24.02.2022 року початок широкомасштабного вторгнення росії в Україну. Разом з побратимами Дмитро Забузній стримував переважаючі сили ворога. 26 березня під час важких вуличних боїв, намагаючись врятувати поранених, “Мягкий” загинув як справжній воїн зі зброєю в руках.

-Діма був дуже спокійним, добрим, завжди посміхався, всі конфлікти вирішував виключно мирним шляхом. Його псевдо “Мягкий”, яке він отримав ще під час служби в АТО, каже саме за себе. Він мав велике серце, міг віддати останнє іншим. Врешті-решт не пошкодував найціннішого – свого життя. Коли я востаннє бачила свого сина, ми стояли на пероні, і він сказав, щоб я не плакала, якщо він загине, — ділиться спогадами про сина його мама - Наталія Забузня.

“Азовець” тоді сказав таку фразу: “Збудуємо Українську державу або загинемо у боротьбі за неї”. Ці слова рідні вигравіювали на памʼятнику на могилі “Мягкого”. Тіло воїна змогли повернути додому і похоронити з почестями через 8 місяців після загибелі.

Дмитро Забузній за відвагу й мужність нагороджений відзнакою Президента України “За участь у АТО”, медаллю “За оборону рідної держави” та орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно). У рідному селищі Турбів встановили меморіальну дошку на честь полеглого оборонця Маріуполя.