Роман КОЛМИКОВ

"ВАХР"

18.09.2001 - 16.03.2022

КОЛМИКОВ Роман Юрійович

"ВАХР"

солдат

18.09.2001 - 16.03.2022

Роман народився у смт Вороновиця Вінницької області. Разом з родиною проживав у Вінниці. Навчався у школі № 32, згодом у Вінницькому національному технічному університеті за спеціальністю “Менеджмент”. У дитинстві Роман був веселим, жартівливим юнаком, любив танцювати, грав у футбол у дитячій “Ниві”.

Однак найвизначнішим його захоплення була - історія. Мама Романа, Вікторія Колмикова згадує, як ще у другому класі - на позакласній годині син розповідав дітям про диктаторів Гітлера і Сталіна.

-На полицях у нас тіснилися книги про Хмельницького, Грушевського, Петлюру, київських князів, Сікорського, Вернадського, збірки Франка та Сковороди, про етнічні українські інструменти, українські традиції та фольклор. Син завжди казав: “Знай свою історію, поважай культуру та традиції свого народу. Люби свій дім, і в боротьбі за свободу відчуєш дух свого роду!”. За три місяці до великої війни син попросив надіслати йому посилку з особистими речами і обов’язково туди покласти “Кобзар” Шевченка. Це була одна з найважливіших для Роми книга, — каже Вікторія.

Роман Колмиков займався всіма видами єдиноборств, загартовувався в ополонці, завжди досягав подолання того, чого боявся. Сам створював і формував себе, свою особистість. Багато уваги приділяв як фізичному, так і духовному розвитку. Завжди відстоював правду й справедливість. Правильно харчувався, не мав шкідливих звичок. Засуджував алкоголь, казав, що це впливає на свідомість і дух людини.

Вибір Романа стати на захист України був свідомим. Ще після закінчення школи він вирішив вступити до лав полку “Азов”. З 2020 року (який місяць?) служив у Маріуполі як навідник зенітного артилерійського відділення. Завжди першим безстрашно рвався у бій. Володів знаннями з тактичної медицини. Хлопець мріяв бути елітою “Азову” - бути у розвідці.

На запитання мами, чому “Азов”, Роман відповів: “Для мене честь брати участь у творенні історії України! Для мене честь приєднатись до героїв своєї країни! Бо допоки є ті, хто вийде боронити Україну, ми як нація - варті поваги!”

Повномасштабне вторгнення “Вахр” зустрів на базі в селі Юр’ївка Донецької області. За місяць до великої війни він брав участь у розвідувальній операції на судні “Донбас” і попереджав про наближення повномасштабної війни.
Востаннє Вікторія спілкувалася з сином 15 березня. Він тоді сказав: “Мамо, я щасливий, що я саме тут, де маю бути!”. Звитяжний, не по роках мудрий хлопець мріяв побудувати будинок для своєї родини біля озера і завести собаку породи кане-корсо. На жаль, цим мріям не судилося здійснитися. “Вахр” загинув 16 березня 2022 року під час вуличних боїв у Маріуполі — куля російського снайпера потрапила під бронежилет і влучила в серце.

Попрощатися з Романом Колмиковим рідні змогли через 7 місяців. Воїн був похований 14 жовтня 2022 року на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно), Орденом "Хрест Героя" (посмертно)

Псевдо Романа було — “Вахр”. З німецької означає істинний, справжній. І воїн цілковито відповідав цим якостям.