САВЧУК Сергій Вікторович

"ФЕЛЛІНІ"

сержант

28.01.1994 - 07.04.2022

Народився Сергій у с. Яворівка Вінницької області. По закінченню місцевої школи вступив до Вінницького національного аграрного університету, отримав диплом за спеціальністю “Менеджер”. Сергій надзвичайно любив спорт: під час навчання в школі захопився паверліфтингом, згодом займався боксом та боротьбою. У студентські роки брав участь у змаганнях і займав призові місця.

По закінченню університету,  спробував працювати спочатку у торгівлі, а згодом в охороні та лісництві. Однак не знайшов повної відповідності свого призначення у цих професіях. Тому Сергій вирішив присвятити своє життя військовій справі: спочатку пройшов вишкіл у Французькому легіоні, а у 2019 році долучився до “Азову”. Закінчив військову школу імені полковника Євгена Коновальця, отримав звання сержанта та працював інструктором 2-го відділення інструкторів навчальної роти батальйону вишколу особового складу в/ч 3057 Національної гвардії України. “Фелліні” брав участь у боях на Світлодарській дузі.

-Я обрав свій шлях. Ти мене не зупиниш. Зі мною може статися все, що завгодно, і в мирному житті. Це моя дорога, — сказав “Фелліні” своїй мамі, Галині Савчук.

Про те пекло, яке коїться в Маріуполі, нікому з рідних не розповідав. Завжди говорив, що у нього все добре і він з побратимами виконують свою роботу. Більше хвилювався за батька, який був призваний з перших днів повномасштабного вторгнення. Намагався підтримати та заспокоїти свою маму, коли зрідка вдавалося зателефонувати їй або написати. А побратимам говорив: “Вмерти не страшно, страшно вмерти в неволі”.

-30 березня в його розмові відчула якусь тривогу, син ніби прощався. Я сказала, що вони сильні й у них все буде добре. Син відповів: “Я вас люблю, бережіть себе”. Більше зв’язку з ним не було, — розповідає пані Галина.

Був добрим, порядним, чуйним, чесним, лагідним, безкорисливим, завжди ставився з повагою до старших людей, умів дружити та цінував дружбу, захищав менших або слабших за себе. Допомагав мамі виховувати молодшого брата. Любив домашніх тварин, завжди мріяв мати великого собаку, двоповерховий будинок і сім’ю.

На жаль, його мріям не судилося здійснитися. Свій останній бій Сергій Савчук прийняв на металургійному комбінаті імені Ілліча — 7 квітня “Фелліні” отримав поранення, несумісні з життям. Іноді Галина бачить сина уві снах — Сергій так само жартує, як він любив за життя, і просить матір, щоб не хвилювалася і не плакала.

Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).