Історія про хлопчика, що став Героєм льотчиком

Маленький білявий хлопчик...

Таким ти прийшов до нас.

Худесенький,мов горобчик....

Як швидко минає час...

Вже двадцять чотири роки,

Минуло з тих пір давно...

Та в пам'яті всі твої кроки,

Немов на екрані в кіно.

Відразу назвав мене мама, мамуся...

Тулився,немов голуб'я....

Хвалитися цим я ніяк не беруся...

Щасливий був Владик,щаслива і я....

Зростав у нашій родині 

В любові,теплі й доброті.

Весела рідна дитина,

Улюбленцем був для нас ти!

Про все ти хотів дізнатись,

Усім цікавився ти,

Та мрія одна - літати!!!

Була основна в житті.

Хотів буть таким, як тато,

Щоб керувать літаком,

І будні були, мов свято,

Як їхав на аеродром.

Засвоїв усі уроки,

На все був хлопчина мастак!

І у дванадцять років 

Вже сам посадив літак!

У всьому наслідував тата,

На льотний вступив факультет.

І ось вже знаменна дата:

Закінчив університет!

А далі робота,польоти,

У небо під хмари злітав,

Кацапську бомбив мерзоту,

Убивць рашиських карав!

Бувало, що разом з татом

Літали по різним фронтам,

Ділились своїм результатом,

Раділи від помсти катам!

Гарячий ти був, завзятий,

Із курсу не відвертав,

Палив москалоту кляту,

Піхоті допомагав.

Чужинська ракета накрила

Всі мрії твої золоті...

Стоїть у квітах могила....

З портрету всміхаєшся ти...

Тепер ти в Небесній варті.

Герой, як і друзі твої...

Показуєш всім, як варто

Прожить дні життя свої!!!..

16.08.2025 р. Л.Ліра