ДУДНІК Роман Іванович

"СТАРШИНА"

штаб-сержант

14.11.1975 - 21.10.2025

Народився у м.Вінниця. Після навчання у 10-й загальноосвітній середній школі здобув фах техніка-механіка у Вінницькому технікумі залізничного транспорту (спеціальністю «Експлуатація та ремонт підйомно-транспортних, будівельних, шляхових машин і обладнання»). Все життя працював на будівництві. Разом із дружиною виховував двох синів, молодшому з яких зараз 14 років.

Коли війна почалась, перебував закордоном, повернувся та добровільно мобілізувався 07.03.2022.

Він дуже любив свою сімʼю і завжди піклувався про неї.

«Батько встиг потримати на руках і свого першого онука Маркуся, на виписку якого з пологового будинку йому вдалося приїхати додому. Мріяв, коли малюк підросте, піти з ним на риболовлю, на якій знався дуже добре… Не судилося… Наступного дня після повернення на фронт він загинув», – розповідає син полеглого Героя Іван.

Сміливий, вмотивований, справжній воїн. Це все про Романа Дудніка. З початком широкомасштабного російського вторгнення він повернувся на рідну землю, щоб зі зброєю в руках боронити незалежність країни від ворога. На посаді штаб-сержанта воював у складі 3-ї окремої важкої механізованої Залізної бригади, де отримав позивний «Старшина». На його долю випали важкі бої на харківському напрямку. Під час виконання військових завдань отримав кілька контузій та серйозну травму ноги, проте після реабілітації знову повернувся у стрій. 

За проявлену відвагу та вагомий особистий внесок у справу захисту України був нагороджений орденом «За мужність» (III ступеня), медаллю «За оборону України» та «Захиснику України», численними бригадними відзнаками. 

Нагороди:

Найголовніша: Орден «За мужність» ІІІ ступеня, Указом Президента України від 23.02.2024 року.

Інші нагороди:

• Учасник бойових дій

• Відзнака Президента України «За оборону України»

• Подяка харківського міського голови Ігоря Терехова

• Відзнака Міністра оборони України «Захиснику України»

• Подяка Командира оперативно-тактичного угруповання «ХАРКІВ»

• Грамоти за сумлінне виконання службових обовʼязків... від генерал-лейтенанта Олександра Павлюка і Командира бригади Романа Шеремета

Бригада: 3 окрема важка механізована Залізна бригада.

Свій останній бій прийняв 21 жовтня поблизу села Катеринівка Лозівського району. Життя воїна обірвалося у 49 років.