ПРОДАН Дмитро Володимирович

"ПРОДАН"

старший лейтенант

25.05.1999 - 13.08.2026

Дмитро народився 25 травня 1999 року в місті Вінниці, навчався в  гімназії № 6, згодом отримав спеціальність та вступив до ВИШу. 

Дмитро був непосидючим, активним і наполегливим. 

Згодом, як і багатьох хлопців, його почали цікавити єдиноборства, так Дмитро й розпочав свій шлях у спорті. Також він любив футбол і по можливості грав у нього в своє задоволення.

До війни Дмитра Продана знали, як сильного спортсмена, кандидата у майстри з фрі-файту. А також палкого вболівальника вінницького ФК «Нива», який входив до групи місцевих ультрас.

Юність Дмитра була надзвичайно активною. Новий етап його життя розпочався у 2014 році — у період значних суспільно-політичних змін в Україні та початку російської агресії. Тоді Дмитро брав участь у заходах у Вінниці у складі «Національного корпусу», а згодом приєднався до «Центурії». Він був присутній на багатьох заходах та брав у них активну участь.

Варто додати найголовніше: за яку б справу Дмитро не брався, він завжди віддавався їй на всі сто відсотків і залишався вірним своєму колективу.

З початком повномасштабного вторгнення Дмитро разом з іншими товаришами приїхав до Києва, коли в області точилися важкі бої з ворогом, і одразу став на захист столиці у складі ТрО «Азов» Київ.

Згодом воював на Запорізькому напрямку у складі ССО «Азов» Київ, брав участь у спробі деблокади Маріуполя. Пізніше, вже у складі 3-ї окремої штурмової бригади, брав участь у Херсонському контрнаступі, а також вів бойові дії на Бахмутському, Авдіївському, Харківському, Луганському та Лиманському напрямках.

За свої військові звитяги  отримав із рук Президента України Володимира Зеленського орден «За мужність» ІІІ ступеня.

За цей час Дмитро пройшов шлях від звичайного солдата штурмовика до бойового офіцера. Був командиром взводу. Слово «командир» справді йому пасувало. Він неодноразово виходив на позиції разом зі своїм особовим складом, був справедливим до кожного бійця, завжди намагався допомогти та зробити все можливе, щоб його люди мали найкраще з того, що він міг їм дати. Вірний побратим і гідний командир. 

Дмитро був людиною, яка не залишалася осторонь. Усе, за що він брався, робив віддано й до кінця — чи то спорт, колектив, дружба, чи захист своєї країни.

Неймовірно добра, чуйна, світла людина, з гарним почуттям гумору, постійно усміхнений і на позитиві.

Дмитро любив життя і проживав його яскраво. 

На жаль, 13 серпня 2026 року на Лиманщині Дмитро прийняв свій останній бій. Там він віддав найдорожче, що мав, — своє життя…