ПОПОВ Євген Васильович

"ЗАЄЦЬ"

солдат

14.04.2003 - 05.03.2026

Євген Попов народився 14 квітня 2003 року у Маріуполі. Він був єдиною дитиною у своїй родині. Після школи обрав мирну професію — навчався на кухаря-кондитера. Йому подобалося готувати, створювати щось власними руками, радувати близьких.

Повномасштабне вторгнення росії застало Євгена під час проходження строкової служби. У той момент він прийняв для себе рішення, яке визначило його подальшу долю — захищати Україну...

Євген долучився до оборони держави у грудні 2023 року, підписавши контракт.

Він став бійцем 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка — підрозділу, який тримає один із найскладніших напрямків фронту. Служив навідником броньованого тягача, працював там, де завжди було найгарячіше.

Його бойовий шлях проліг через Харківщину, Костяктику, Часів яр, Бахмутський та Куп'янський напрямки. 

Побратими згадують його як людину, яка ніколи не відступала і завжди була поруч. Навіть після численних контузій та трьох важких поранень Євген повертався до строю, бо не уявляв, що може залишити своїх.

За проявлену мужність, відвагу та самовідданість Євгена було відзначено нагородами «Бахмутський рубіж», «Кров за Україну» та медаллю «Захиснику Вітчизни».

Життя воїна обірвалося 5 березня поблизу села Добропасове Синельниківського району Дніпропетровської області.

Найзаповітнішою мрією Євгена був вільний і відбудований Маріуполь — місто, у якому він народився і яке назавжди залишалося у його серці.

«Євген був дуже добрим і щирим, - згадує його тітка Олександра.

— З початком великої війни ми з родиною переїхали до Вінниці.

Коли мав можливість, він приїжджав до нас. Любив спілкування. Мав багато захоплень, умів дружити. У людях найбільше цінував щирість, вірність і справжність.

 Йому назавжди 22...