Олександр ОЛІВКО "КАПЕЛАН"

Олександр ОЛІВКО

"КАПЕЛАН"

23.06.1976 - 05.09.2026

ОЛІВКО Олександр Валерійович

"КАПЕЛАН"

молодший лейтенант

23.06.1976 - 05.09.2026

Служіння Господу та народу України вважав за найвищу честь

Олівко Олександр Валерійович у цивільному житті був пастором вінницької церкви «Світле життя». Із 2014 року він активно волонтерив, допомагаючи війську, а на початку масштабної російської агресії добровольцем долучився до лав Сил оборони України. Свій перший бойовий досвід здобув під час оборони Києва. Згодом Олександр став професійним снайпером у складі 1-го штурмового батальйону 3-го армійського корпусу. На передовій мав позивний «Капелан», який відображав його духовне покликання, людяність та непохитну віру.

Олександр відзначався мужністю та неабиякою витривалістю, займався відбором і підготовкою майбутніх снайперів як для свого бойового підрозділу, так і для 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади. Фронтовий шлях воїна пролягав через найгарячіші точки: від Київщини до Запорізького, Херсонського та Бахмутського напрямків. За час служби Олександр пройшов військові щаблі від молодшого сержанта до молодшого лейтенанта. Життя Захисника обірвалося 5 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання. Йому було 50 років.

За мужність та героїзм Олександр Олівко отримав високі нагороди, серед яких: державна відзнака – орден «За мужність» III ступеня, почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», а також медаль «За сприяння обороні Києва» та почесна відзнака «За мужність та відвагу».

«Як багатодітний батько й пастор, Олександр мав усі підстави не йти на війну. Але служіння Господу він ототожнював зі служінням українському народу та вважав це за велику честь, – розповідає дружина полеглого воїна Ірина. – У війську його віра набула ще більшої сили. Чоловік був надзвичайно міцним духом та волею й усіляко підтримував своїх побратимів. На кожного він дивився очима батька: по-батьківськи навчав, а коли потрібно – картав чи підказував. Усе для того, щоб уберегти найцінніше для кожної людини – життя…»

Олександр Олівко народився 23 червня 1976 року у Херсоні, звідки невдовзі його родина переїхала до Вінниці. Тут він навчався у середній школі №27, але свідоцтво про базову середню освіту отримав у Погребищі. Там же закінчив вище професійне училище, здобувши спеціальність водія-автослюсаря. Ще у підлітковому віці Олександр щиро увірував у Бога, і ця віра лише зміцніла після проходження строкової служби в армії.

Свій духовний шлях чоловік успішно поєднував з активною професійною діяльністю у торговельній сфері. Він розпочав кар’єру з посади менеджера у фірмі «Маріо», а згодом відкрив власний магазин сантехніки «Благо». У щасливому шлюбі разом із дружиною виховував чотирьох дітей – трьох донечок і сина. Сьогодні його вісімнадцятирічний син перебуває у лавах Збройних Сил України, куди пішов добровольцем, наслідуючи батька.

«Війна змінила все, та лиш не серце та душу Олександра. До останнього свого подиху він залишався добрим, щирим і світлим. Його повітрям була віра, а крилами – родина, – ділиться дружина Героя Ірина. – Чоловік огортав нас теплом. Поряд із ним завжди панували затишок і спокій. Він усе робив по-справжньому: умів любити, надихати, оберігати…»