ВУГЛИЦЬКИЙ Олександр Юрійович

"КАРБОН"

молодший сержант 

29.08.1996 - 29.06.2025

«Наш Сашко став янголом. В останню секунду відкинув побратима і прийняв удар клятої фпв на себе», - каже невтішна мати нашого Героя.

Народився Олександр 29 серпня 1996 року у Пултівцях. Сашуня

ріс дуже кмітливим і допитливим, а головне дуже добрим. Був всесвітом для рідних, особливо для дідуся і бабусі. В 2002 році пішов у перший клас місцевої школи, старанно навчався, любив футбол, мав багато друзів. Після закінчення школи виявив бажання пов'язати своє життя з педагогічною нивою. Вступив до педколеджу м.Вінниці на факультет фізичного виховання. Закінчивши коледж, пішов на заочне навчання в педуніверситет. 

Коли Олександру виповнилося 20 років, він підписав контракт і вступив до лав ЗСУ. По закінченню контракту звільнився і працював на "Новій пошті". 

У 2018 році зустрів свою долю, кохану Альоночку. У 2019 році

вони разом стали на рушничок долі. У 2020 році на світ з’явився первісток Дмитрик. Олександр був молодим, але дуже турботливим батьком. 

2022 рік. Клята війна. Сашко не роздумуючи, відправив дружину

з сином з міста, і зібравшись з друзями, з якими проходив службу на контракті, відправився в свою частину і  26.02.2022 був мобілізований до лав ЗСУ. 

Навесні 2024-го прийняв в свої обійми ще одне маленьке щастя, синочка Данилка. Дуже був гордий, що він батько двох синів. Поміж

службою допомагав дружині ростити діток. 

У грудні 2024-го приєднався до 95-ї ДШВ. Був оператором дрону. Гідно ніс службу, чітко та виважено виконував бойові завдання. За допомогою своєї "пташечки" знищив не одного клятого загарбника. Коли

почув, що поруч сталася біда з хлопцями, не вагаючись кинувся на допомогу. Зробив усе можливе, і до приїзду «евака» кваліфіковано надав домедичну допомогу, зробив усе щоб врятувати життя побратимів. І врятував. Йому посипалися щирі слова подяки від рідних врятованих

хлопців. «Мене розпирала гордість за мою дитину. Все було більш-менш стабільно. Кожного дня відписува на "як ти, синочок?" - "Привіт, все

добре". В нього завжди було все добре. Щодня намагався зв'язатися з сім'єю по відеозв'язку. Дуже сумував за своїми хлопчиками», - розповідає мама полеглого воїна. 

І тут настав тривожний день, Сашко пропав зі зв'язку. Ми спочатку казали собі що він відпочиває, потім обнадіювали себе, що заглушили

зв'язок, але коли вже майже добу зв’язок не з'являвся - почали бити на сполох.

29 червня 2025 року, перетворився для нас на страшний чорний день. Наш Сашко став янголом. В останню секунду відкинув побратима і прийняв удар клятої фпв на себе..."

Загинув 29 червня 2025 року внаслідок ураження FPV-дроном поблизу н.п.Юнаківка, Сумського району.