МИХАЛЬНЮК Олександр Іванович

"МЕХАЛЬ"

молодший сержант 

17.08.1971 - 13.05.2024

 Олександр, виріс  і проживав в  м.Вінниця. 

 Закінчив 13 середню школу ,а згодом здобув  спеціальність зв'язківця  у ВПТУ 4.

   Захоплювався  спортом, любив грати в футбол. Мав гарну фізичну підготовку, тому легко потрапив   в елітні  війська  (ВДВ). Там він став  справжнім десантником, який закохався в  небо і  залишився вірним цьому покликанню -"Бути завжди першим!"

   За роки служби в армії  здійснив 29 стрибків з парашутом,свій ювілейний-30 мріяв присвяти  нашій Перемозі! Але так і не судилось....

   В мирному житті  Олександр  працював на  багатьох роботах і різних посадах, і скрізь його  цінували,поважали і любили. За його велике щире серце ,золоті руки, відповідальність і уважність до кожної дрібниці. Усе, до чого торкався Сашко, завжди  виходило успішно і за яку би роботу не брався-виконував її на відмінно!

  Він мав дуже багато  друзів, які його  обожнювали, за неймовірне почуття  гумору, чудовий настрій, який він завжди дарував оточуючим,частинки його жартів  назавжди  залишаться  в кожному з нас.

  Але більшість  за все він любив свою  сім'ю, вона була  найціннішою  і найважливішою для нього. Він був нашою душею, тим, хто наповнював  дім теплом, радістю  і світлом. Оберігав і огортав  турботою  і безумовним коханням  Був найріднішою, найсвітлішою  людиною, з якою ніколи не було  сумно. Був нашим захистом, теплом, опорою і підтримкою.

   Він жив по-справжньому - гідно, чесно, справедливо!

  А ще мав унікальний  дар-веселити, навіть у найтемніші часи. Його  сила була у здатності бути опорою для їнших, навіть коли самому було важко і 

 навіть  на війні, він залишався  джерелом  світла  і сили для їнших!Підбадьорював своїх побратимів, підтримував кожного,знаходив потрібні  слова,щоб підняти  бойовий дух,жартував і вселяв в них віру! І при цьому  залишався  сильним, мужнім, відповідальним, справжнім  воїном.

   Коли ворог вдерся на нашу землю - Олександр Михальнюк  з перших  днів  повномасштабного вторгнення, не вагаючись, добровільно, за покликом серця  став на захист  своєї батьківщини.

 Завжди  казав  мені: "А хіба  були їнші варіанти?" І як би боляче  і страшно  мені не було - я мала підтримати його  рішення!

   Він обрав стояти там, де темрява, щоб світло не згасло для їнших!

  Не чекав наказу і без вагань  обрав  шлях хоробрих, з любов'ю до  України і віру в Перемогу !

  Олександр Іванович Михальнюк  вступив  до лав 120 бригади Вінницького ТРО. Був командиром відділення у 172  стрілецькому  Батальйоні, мав позивний  "Мехаль"

  Він пішов на службу  у  званні молодшого сержанта, так ним і залишився.Він ніколи не  прагнув  якогось звання  чи посади, завжди пропонував до нагородження  їнших-молодших. А всім казав: "Ви мене і так любите, без усяких посад".

Не за Славу і нагороди, а за тих , кого любив він став на захист!

  Разом з побратимами пройшов  шлях боротьби, заради нашого  майбутнього, аби ми могли  жити вільно. 

  Вже влітку  2022 їх взвод  тримав оборону на Донеччині, а також  приймав участь  у звільненні  Харківської області восени  2022 р.

  Наш Герой  пройшов  довгий військовий шлях - тримаючи стрій 2 роки і  майже  3 міс,провоював біля 800 днів.

 При повторному  наступі  на Харківщину, в травні  2024 р. їхній батальйон один з перших  зустрів  ворога і приймав участь в пекельних боях. 13 травня  2024 р,,біля н.п Стариця, наш Герой  і прийняв свій останній бій.

  Він був  світлою людиною, вірним другом, надійним побратимом, відважним воїном і справжнім  прикладом мужності і честі  .Завжди  більше  дбав про їнших, а не про себе, і навіть  будучи контуженим, відмовився від евакуації, а повернувся  на лінію зіткнення, де Героїчно загинув ...

  Наш Герой  обрав  шлях  воїна  свідомо, і пройшов  його  з гідністю, ВИБОРЮЮЧИ НАШУ СВОБОДУ ДО ОСТАННЬОГО ПОДИХУ!

 Вічна Пам'ять, Честь, Шана і Слава Герою !!!

   Ми дуже  пишаємось  нашим Героєм, дихаємо пам'яттю про нього і не маємо права  мовчати!

  Ми маємо бути його голосом, і нести Пам'ять про  нього  завжди !