МОЙСЕЄНКО Андрій Олександрович

"МОІСЕЙ"

старший солдат

19.04.1975 - 01.08.2023

Народився Андрій 19 квітня 1975 року в селі Залізняк Сумської області. 

У 1982 році пішов до першого класу Сумської ЗОШ №9, де закінчив 9 класів. Навчання давалося йому дуже легко, мав похвальні грамоти. Багато читав та був допитливим хлопцем, займався в гуртку юного техніка. Під час навчання неодноразово захищав честь школи на шкільних олімпіадах, а також на міських та обласних змаганнях. Займався лижним спортом, а згодом біатлоном та парашутним спортом.

Мав широкий кругозір, вмів висловлювати власну думку та відстоювати її. 

У 1990 році поступив до Сумського машино-будівельного технікуму,

навчався за спеціальністю «Технологія обробки матеріалів на верстатах і

автоматичних лініях». Був душею компанії, користувався повагою серед одногрупників. 

Після закінчення технікуму пішов працювати на завод СМНВО ім. М.В.

Фрунзе, фрезерувальником звідки, у 1994 році, був призваний до армії у

підрозділи Національної Гвардії України для проходження строкової служби.

Після повернувся на роботу, де сумлінно працював до 1998 року.

У 1998 році вступив до Сумського державного університету на заочне

навчання, отримав освіту за спеціальністю «Обладнання хімічних виробництва і підприємства будівельних матеріалів» та здобув кваліфікацію інженера-

механіка. У той же рік перейшов працювати на ВАТ «Сумихімпром» в цех

складних мінеральних добрив, де працював до початку повномасштабної війни з росією, спочатку, на посаді апаратика гранулювання добрив, по закінченню

навчання в університеті - майстром зміни, а згодом старшим майстром

відділення гранулювання. Під час роботи був неодноразово відзначений

грамотами та преміями. У 2012 році рішенням Правління та об’єднаного профспілкового комітету був занесений на дошку пошани підприємства. У

подальшому, у 2013, 2017, 2018 та 2019 роках, за особистий внесок у розвиток

вітчизняної хімічної промисловості та відданості професійним обов’язкам

нагороджувався почесними грамотами від підприємства, а у 2019 році отримав

ветерана праці ПАТ «Сумихімпром».

У 2001 році Андрій одружився, а в 2002 році в нього народився син Олег,

якого він дуже любив. Разом з сином ходив на риболовлю та в ліс по гриби,

взимку їздили кататися на лижах на турбазу поблизу Сум, а також разом вивчали ІТ технології. Однокласники, колеги, друзі, близькі та знайомі знали Андрія як людину порядну, щиру, скромну, чесну і справедливу, завжди готового прийти на допомогу.

З квітня 2014 по квітень 2015 року був призваний до лав збройних сил

України на захист Батьківщини від агресії російської федерації в Донецькій та

Луганській областях. Служив  у 15 окремому мотопіхотного батальйоні, який

базувався на Луганському напрямку. Під час проходження служби у складі

батальйону виконував бойові завдання зі збереження цілісності та суверенітету

України зоні проведення АТО/ООС у Донецькій (Верхньоторецьке,

Новотроїцьке, Авдіївка) та Луганській (Новозванівка, Троїцьке, Попасне, Золоте, Оріхове) областях, за що отримав декілька почесних нагород від держави.

З початком повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, пішов

добровільно, за покликом честі та совісті, захищати рідне місто та країну. Разом з іншими добровольцями з автоматами в руках зустрічав ворога на Харківському мосту рідних Сум. А вже 1 березня 2022 року був зачислений до лав ЗСУ в складі 15 окремого стрілецького батальйону старшим солдатом на посаду гранатометника. Брав участь в боях за визволення Сумщини від загарбників. Підрозділ Андрія знищив та захопив більше 16 одиниць броньованої та колісної техніки ворога. Це сприяло сповільненню наступу в напрямку нашої столиці. Потім, коли ворога вигнали з області, активно протистояв збройній агресії ворога на ділянці кордону Сумської області, за що був нагороджений грамотою та почесною нагородою від Сумської обласної держадміністрації. Був на навчаннях саперів, а також, разом з побратимами, на навчаннях за кордоном, уже у складі 117 окремої механізованої бригади.

1 серпня в боях біля села Мала Токмачка, Запорізької області, під час виконання бойового завдання, внаслідок мінометного обстрілу, отримав поранення, несумісні з життям, від яких загинув. 

11 серпня воїна поховали на Алеї Слави на Ново-Центральному Баранівському кладовищі.

«Хто як не ми? Я не можу інакше, я повинен бути там, разом з побратимами» - ці слова для Андрія були сенсом його життя.

Присвоєно звання "Почесний громадянин міста Суми" (31.01.2024). Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (04.12.2023)