ЛЄВІН Іван Ігорович

"БОМБЄР"

солдат

29.02.2004 - 30.10.2024

Народився Іван 29 лютого 2004 року, проживав разом із мамою і меншим братом в селі Пултівці. 

Мама, Наталія Іванівна, згадує:  "З дитинства Іван дуже любив читати та слухати музику, навчився читати у 6 років, особливо цікавили його історія України та інших країн. Він навіть повністю прочитав Біблію, щоб вникнути в її істину."

Іван дуже любив тварин, він говорив: ''Коли я виросту, то побудую величезний притулок для безхатніх тварин''. 

Усе своє дитинство та шкільні роки він був дуже активним у спорті,  ставив собі цілі та досягав їх. З 14-ти років почав ходити у спортзал. Також він завжди допомагав мені доглядати молодшого брата, багато допомагав бабусі по господарству. 

Іван мав незалежний характер  тому коли в 14-ть років отримав свою першу зарплату, самостійно купив собі одяг, чим дуже пишався.

 Він був дуже допитливим, веселим і справедливим хлопцем, тому мав дуже багато хороших і вірних друзів і серед однолітків, і серед старших за віком».

«Під час навчання в школі, - згадує класний керівник Галина Іванівна, - Іван завжди був веселим, запальним, щирим та активним мав багато друзів. Улюбленими уроками були - література та історія, хоча мав здібності від природи до вивчення практично усіх шкільних предметів.   Як і кожна молода, амбітна людина Іван мав багато планів на життя.  І я точно знаю, що він усі їх обов’язково здійснив би…»

Закінчивши 9 клас,  вступив до Вінницького промислово-технологічного коледжу, де опанував механічну інженерію. У коледжі його дуже любили через те, що Іван часто заступався за слабших, був справедливим.

З перших днів війни він долучився до місцевої територіальної оборони. Іван дуже любив місцину, де народився, де провів дитинство і шкільні роки. У 2023-му році, у віці 19-ти років добровільно вирішив вступити до лав Національної гвардії України до військової частини 3057. Він дуже мріяв стати азовцем, тому пройшовши підготовку потрапив до батальйону «Азов». 

Із серпня 2023 року виконував бойові завдання на Донеччині. Іван не один раз отримував поранення, але все одно героїчно повертався захищати Україну від російської навали.  

  Іван Лєвін неодноразов мужньо рятував своїм побратимам життя, натомість ризикуючи власним. 

Він мав позивний – «Бомбер», який сам собі придумав.

Остання місія Івана розпочалася у жовтні 2024 року. Стрілець-сапер під час виконання бойового завдання із забезпечення відсічі збройної агресії російської федерації загинув 30 жовтня 2024 року у районі населеного пункту Неліпівка Бахмутського району Донецької області, будучи вірним військовій присязі, виявивши стійкість і мужність у бою за суверенітет і незалежність України.

Бойові побратими винесли його з поля бою, надавши першу необхідну допомогу та, на жаль, не змогли врятувати життя.

   Іван мріяв написати книгу про усі події після закінчення війни, але на жаль він ніколи її не здійснить. А своїми героїчними вчинками він назавжди вписав своє ім'я до Книги пам'яті українського народу.

Загинув біля н.п.Неліпівка, Бахмутський район

Похований в селі Пултівці.