ЛАБУНСЬКИЙ Денис Богданович 

"ГРОМ"

сержант

29.10.1993 - 24.11.2022

«Я йду за свою сім’ю, за близьких людей, за всіх українців. 

Хто, як не ми? Потрібно починати з себе. 

Перемога буде за нами! Це моя війна і моя історія»

Денис народився у Вінниці. Усе життя присвятив спорту. Навчався у дитячо-юнацькій спортивній школі Вінницької територіальної організації «Колос». Був кандидатом у майстри спорту з важкої атлетики. Чоловік удосконалював себе та навчав інших. Останнім часом жив і працював за кордоном.

У перші дні повномасштабної війни Денис повернувся на Батьківщину. Згодом став бійцем 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ (колишній полк «Азов» ССО). Обіймав посаду кулеметника. Побратими пригадують його як мужнього і безстрашного воїна.

Побратими завжди згадують Дениса як справжнього воїна, який йшов завжди вперед і до кінця. Це була людина, на яку можна було покластись у всьому, не задумуючись, він завжди приходив на допомогу. 

Найкращий син, брат ,чоловік — людина, яка жила з відкритим серцем і залишила після себе світло, добро та спогади, що ніколи не згаснуть.

Сержант - кулеметник 

Це була людина слова, завжди приходив на допомогу. Справжній приклад мужності та сили. Людина, для якої справедливість, чесність і доброта були не просто словами, а принципами життя.

Проживав у місті Вінниця. Випускник Вінницького ліцею №36. Займався завжди спортом , для нього спорт був дуже важливим , є кандидатом у майстри спорту з важкої атлетики, вихованець спортивної школи «Колос».

Після школи проходив строкову службу у 95-й десантно-штурмовій бригаді. Тривалий час проживав з-за кордоном. Коли розпочалось широкомасштабне вторгнення одразу повернувся в Україну та став на захист Батьківщини добровольцем. 

Брав участь у боях за Київщину, Херсонщину, Донеччину, Запорізький напрямок. 

Приєднався до підрозділу «ССО Азов-Київ», який згодом став 3-тя окрема штурмова бригади, сержант 1-го штурмового батальйону 1-ї штурмової роти. 

У період з червня до вересня 2022 брав участь у боях на Запорізькому напрямку. За цей період знищив більше 100 окупантів, 3 одиниці техніки та 8 БПЛА. Також влучив у склад пально-мастильних матеріалів ворога, що призвело до вибуху та допомогло уповільнити атаки окупантів.  З середини листопада успішно виконував бойові завдання у місті Бахмут та на його околицях, незважаючи на надтяжкі умови та переважаючі сили противника, 24 листопада знищив не менше 18 окупантів.  При виконанні завдань, висунувся з молодшим сержантом на порятунок взводів , що опинилися під щільним вогнем противника. Зберігаючи спокій та холоднокровність, прикрив евакуацію поранених та загиблих побратимів. Ситуація на позиції складалася дуже важка і Денис розумів, що для нього обстановка безвихідна, він продовжував вести бій до останнього, надавши змогу побратимам евакуювати понад 25 поранених військовослужбовців.

«Хочу сказати, що таких відважних і мужніх людей не зустрічала у своєму житті. Ми проживали останнім часом за кордоном. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, чоловік одразу зібрав всі необхідні речі та поїхав на захист Батьківщини. Був добровольцем, служив кулеметником. Його неможливо було зупинити. Він говорив: «Хто, як не ми? Потрібно починати з себе. Я йду заради наших майбутніх дітей, за сім’ю, близьких людей, за Україну». Він багато зробив для нашої України, багато поклав ворогів та віддав найцінніше – своє життя! Це велика ціна нашої перемоги», – розповіла дружина загиблого Тетяна.

29-річний Денис Лабунський загинув 24 листопада в битві за Бахмут через влучання важкої артилерії. 

Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.

Нагороджений: 

• Орденом «За мужність» ІІІ ступеня

• Комбатантським хрестом

• Орденом «Золота Зірка» та званням Герой України (посмертно)

У Вінниці в його честь названо провулок, а в спортивній школі  «Колос» встановлено меморіальну дошку.