Вячеслав КУШНІР "МАУС"

Вячеслав КУШНІР

"МАУС"

02.07.1994 - 15.04.2022

02.07.1 5.04.202

КУШНІР Вячеслав Олексійович

"МАУС"

молодший сержант

02.07.1994 - 15.04.2022

Народився В’ячеслав у с. Слобода-Шаргородська Шаргородського (нині Жмеринського) району у багатодітній родині. Крім нього, в родині ще троє братів та дві сестри. Батьки підростаючому Славкові прививали повагу до ближніх, віру в Бога та любов до Батьківщини.

По закінченню 9 класів школи, Славко навчався у Вінницькому міжрегіональному вищому професійному училищі за спеціальністю “Кухар-бармен”. З 2013-го року почав навчатися у духовній семінарії Ордена Братів Менших Францисканців. Провчившись 3 роки - вирішив залишити семінарію. Ця думка зародилася ще тоді, коли їх - семінаристів вивозили на Майдан допомагати пораненим.

В січні 2017 року поїхав до Києва на підготовку до вступу в лави полку “Азов”. І вже в квітні підписав контракт на службу. В 2019 році “Маус” захищав Україну на Світлодарський дузі, отримав два поранення, та після лікування повернувся в стрій.

-Псевдо мого чоловіка пов’язане з релігією. “Маус” прийшов через Емаус. Це назва міста, згаданого в Євангелії від Луки в Новому Заповіті. Саме там апостолам з’явився воскреслий Христос. Жартома Славко усім відповідав, що позивний, як миша з американського мультфільму, а насправді там глибокий сенс, — зауважила дружина В’ячеслава, Поліна.

На початку повномасштабного вторгнення В’ячеслав перебував на навчанні в м. Золочів Львівської області - проходив курс навчання сержантів. Уже 25 лютого В’ячеслав Кушнір разом з побратимами дивом прорвався до напівоточеного Маріуполя. Під час міських боїв він командував відділенням 1-го взводу 2-ї роти 2-го батальйону. Завдяки його знанням підрозділ зміг дістатись до “Азовсталі” з мінімальними втратами.

“Маус” любив грати на гітарі, був самоучкою. У вільний від служби час завжди грав побратимам на азовській базі в Урзуфі. В ході боїв за Маріуполь, В’ячеслав примудрився зателефонувати сестрі, дізнався рецепт паляниці та готував її для своїх побратимів. А вони знайшли йому гітару, на якій “Маус” кілька разів грав пісні.

Воїн загинув 15 квітня від кульового поранення в шию під час прориву на “Азовсталь”, прикриваючи собою побратимів. Тіло оборонця Маріуполя родина змогла отримати в жовтні, через шість місяців. Ідентифікувати вдалося по татуюванню, ескіз якого Поліна особисто малювала для коханого — на нозі написаний його позивний.

“Мауса” поважали і командири, і солдати. Поліні досі пишуть побратими і бійці з інших підрозділів, котрі в Маріуполі приєдналися до групи її чоловіка. І в один голос кажуть, яким В’ячеслав був крутим воїном.

-Зазвичай же про командира судять по втратах, так? Так ось за весь час у Маріуполі, коли ми були з ним на позиціях, у нас був один “трьохсотий” і все. Беріг людей і робив своє завдання дуже добре, — зазначив побратим на псевдо “Тихон”.

“Маус” мріяв побувати в Китаї та побачити Велику стіну. Поліна каже, що обов’язково поїде туди, щоб здійснити бажання коханого чоловіка.

В’ячеслав Кушнір похований на Алеї Героїв у м. Шаргород. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).