КРАВЕЦЬ Сергій Іванович

"ХІМІК"

майстер-сержант

13.02.1967 - 01.09.2022

Сергій народився і жив у Вінниці. Навчався у місцевій школі №25. Потім закінчив Вінницький будівельний технікум. Близько 20 років служив у Повітряних силах України. Вийшов на пенсію у 2007 році у званні старшого прапорщика. У 2012-2022 роках був виконавчим директором «Торгового Дому «УКРХІМ», що спеціалізується на виробництві будівельної хімії. Під його керівництвом підприємство отримувало золоті та срібні відзнаки «Лідера галузі» у Національному бізнес-рейтингу України, здобуваючи золоті та срібні нагороди.

Він щиро любив людей і завжди знаходив час для спілкування. Телефонні розмови з клієнтами нерідко тривали значно довше, ніж вимагала робота, адже Сергій прагнув детально пояснити всі особливості продукції та допомогти кожному знайти правильне рішення. Ця риса супроводжувала його з дитинства. Вихователька у дитячому садку часто просила маленького Сергія сісти перед групою і розповідати дітям різні історії, коли їй потрібно було ненадовго відлучитися.

Найбільшою пристрастю Сергія стало бджільництво. У його родині ніхто не займався пасікою, але після смерті хрещеного батька, який був бджолярем, він несподівано для всіх вирішив продовжити його справу. Восени забрав увесь пасічницький реманент без бджіл, а разом із ним — старі книги з бджільництва. Упродовж усієї зими після роботи уважно вивчав їх, переказував прочитане дружині й синові, а навесні придбав свої перші дві бджолині сім'ї. З великим захопленням опановував нову справу, вчився доглядати за бджолами, спостерігати за їхнім життям. Для нього це було справжнім душевним відпочинком. Щовихідних у сезон він поспішав на пасіку: перевіряв вулики, робив відводки, висівав медоносні рослини. Бджільництву Сергій віддав частинку свого серця.

Окрім бджільництва, Сергій мав тонкий музичний смак. Любив мелодійне звучання саксофона, із задоволенням слухав пісні у виконанні Стінга. Його також захоплювала історія — багато часу присвячував прослуховуванню аудіокниг історичного змісту, цікавився подіями минулого, історією різних країн і народів. Він завжди прагнув пізнавати нове, розширювати свій кругозір і знаходити відповіді на важливі життєві питання.

Найбільшою цінністю його життя була родина. Особливою любов'ю він огортав свого сина Олександра. Часто повторював: «Я хочу, щоб син знав, що у нього був батько». Саме тому прагнув бути поруч, виховувати, підтримувати, передавати свій життєвий досвід і дарувати всю батьківську любов.

Разом із дружиною вони прожили 30 щасливих років у любові, взаємній повазі та підтримці. Їхнє мирне сімейне життя безжально зруйнувала російська війна.

На початку квітня 2022 року Сергій Іванович пройшов військово-лікарську комісію та чекав на виклик до війська. 31 травня 2022 року був мобілізований до 57-го окремого мотопіхотного батальйону імені кошового отамана Костя Гордієнка, служив у 2-му батальйоні, 1-й роті, 1-му взводі. Його бойовим позивним був «ХІМІК».

Він часто говорив: «Ми не маємо права залишити цю війну нашим дітям». А ще з болем додавав, що якби це залежало від нього, він наказом заборонив би йти на війну молодим хлопцям, особливо тим, хто ще не встиг стати батьком.

1 вересня 2022 року під час українського контрнаступу в Херсонській області поблизу села Андріївка Сергій Кравець загинув разом із чотирма побратимами внаслідок авіаудару російської авіації. Пряме влучання в окоп не залишило шансів на життя.

Йому назавжди залишилося 55 років.

Поховали Сергія у селі Ксаверівка на Вінниччині.