ГРИЦЕНКО Олександр Дмитрович

09.07.1972 - 17.04.2025

Народився Олександр Гриценко у місті Мар’їнка Покровського району Донецької області 9 липня 1972 року. Працював шахтарем, був люблячим чоловіком своєї дружини Ольги та виховав доньку Катерину.

Під час повномасштабного вторгнення сім'я переїхала у Вінницю, де з 2023 року Олександр служив у силах ППО.

— Олександр був опорою та підтримкою для своєї сім'ї. Неймовірно сильно любив Україну. Зараз він би сказав «Ну і чого ви засмучуєтесь? Треба жити далі!». Олександр навіки залишиться у серцях усміхненим коханим чоловіком та люблячим татом, — каже Ольга Стужна.

Після випуску зі школи вивчився на машиніста підземного електровоза. Працював на шахті робітником гірничо-очисного забою. Незадовго до великої війни, через погіршення здоров’я, вийшов на пенсію, а з початком масштабного російського вторгнення – разом із дружиною та донькою переселився до Вінниці. Звідси й мобілізувався у військо.

З 2023 року у складі окремого зенітно-кулеметного батальйону він захищав небо над Вінницею та областю. Згодом разом із побратимами 21-ї окремої механізованої бригади ЗСУ чинив спротив ворогу на сумському напрямку.

«Батько був справжнім патріотом, мав непохитну проукраїнську позицію, – розповідає донька полеглого Захисника Катерина. – Він жив Україною та вболівав за її долю. Тому, не роздумуючи, рушив на захист рідної землі. До виконання свого військового обов’язку ставився сумлінно, не шкодував сил, був надзвичайно ініціативним та прагнув усе зробити чітко – без промахів».

Після Перемоги, за словами рідних, Олександр мріяв побудувати у Вінницькій громаді власний будиночок, дочекатися онуків та зіграти їм на гітарі свою улюблену рок-музику…

У квітні 2025 року переведений у 21 ОМБР, у якій зустрів свій останній бій на Сумщині.