БОНДАРЕНКО Костянтин Сергійович

"ПІТОН"

сержант

05.05.1989  - 24.03.2026

          Народився Костянтин 5 травня 1989 року у Жмеринці в сім’ї військовослужбовця. Найкращі спогади про своє дитинство та справжніх друзів  дитинства пов’язані з Чернівцями, де проходив військову службу батько. Схильність до поглибленого вивчення фізики та математики проявилася саме у цьому місті, де він самостійно після 7-го класу загальноосвітньої школи №2 перевівся в Чернівецький ліцей №1 математичного та економічного профілю. Згодом сім’я переїхала у Вінницю, де Костянтин закінчив фізико-математичну гімназію №17 у 2006 році та Вінницький національний технічний університет у 2013 році за спеціальністю "Телекомунікації та мережі". Мав за плечима і строковий армійський вишкіл.

      Свій трудовий шлях Костянтин розпочав у компанії ТМ "АНТОНІК", де займався збіркою торговельного обладнання,  офісних  та побутових меблів, об’їздив всю Україну. А наступною його професійною сходинкою стала посада майстра на державному підприємстві "Електричні системи", на якій він працював від заснування і до закриття цього виробництва з початком великої війни. Особисто приймав участь у розгортанні виробництва на цьому підприємстві.

     У перші дні повномасштабного російського вторгнення 25 лютого 2022 року добровільно долучився до захисту Батьківщини. Воював у складі 154-ї окремої механізованої бригади на посаді  командира взводу обслуговування та ремонту батальйону безпілотних систем. Його знання, досвід і відданість справі зробили великий внесок у розвиток підрозділу. Брав участь у протистоянні ворогу як у складі своєї бригади так і перебуваючи в підпорядкуванні інших підрозділів Збройних Сил України у найгарячіших ділянках фронту на Покровському, Харківському, Вовчанському, Запорізькому напрямках.

       Цілковито та відповідально віддавався дорученій справі та ставленням до кожної дрібниці, які супроводжувалися простими словами: "Я повинен розуміти, як воно працює". Був вимогливим та справедливим, втім попри все вболівав за своїх побратимів та робив все для того, щоб особисті питання підлеглих не залишалися осторонь військової служби. У важкі моменти умів дотепним жартом розрядити ситуацію, завжди у будь-який час в першу чергу приходив на допомогу тим, хто її потребував.

         За сумлінне і самовіддане служіння своєму народові та гідне виконання військового обов’язку Костянтин Бондаренко неодноразово відзначений грамотами командування частини, а також нагороджений медалями "Хоробре серце" та "Покликані війною".

           "Найбільшим захопленням нашого Костика було життя. Він цінував кожну його мить і хотів якнайбільше принести користі людям. Завжди кудись поспішав" – згадує батько Небесного Воїна Сергій. Був дуже веселим, на його обличчі завжди сяяла усмішка, що наче магніт притягувала до нього людей і надавала впевненості, що попри будь-яких обставин все буде добре. Як згадують  побратими: "Ця усмішка на мільйон". Костянтин знаходив творчий підхід до всього за що тільки брався, особливо любив машини, починаючи з старого прадідусевого "Запорожця", сам лагодив будь-яку несправність,  проєктував та виготовляв меблі на заказ. А найбільшою його гордістю була сім’я – дружина, довгоочікувана донечка та син, який народився під час війни. Заради них він був ладен гори звернути…".

       Загинув воїн 24 березня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Петрівське Запорізької області. Йому навічно залишилося 36 років...

      Страшна війна забрала життя люблячого сина, найдорожчого чоловіка та вірного друга, який у розквіті літ віддав життя за вільну і соборну Україну. Без батька залишилися маленькі донечка Богданка - 7 років та синочок Максим - 3 рочки.

           Україна втратила одного з найкращих Синів.